«Чи мав право без мого дозволу банк надати мені споживчий кредит? Коли я поповнила рахунок мобільного телефону за допомогою банківської картки, банк мене не попередив про те, що на карті недостатньо коштів. Але рахунок поповнив, і на даний час мені надходять погрозливі SMS повідомлення: якщо не виплачу кредит, банк заблокує карту». Таке питання дуже схвилювало пані Олену, і насправді стосується багатьох наших читачів. Тому варто у ньому розібратися.
Методом журналістського дослідження, автор зателефонував до обласного відділення цього банку і запитав, як можна провести службове розслідування. У відповідь почув пораду звернутися до того відділення банку, де саме було оформлено кредит. Зрозумівши, що слід копати глибше, автор дізнався про більш цікаві речі. Національний банк України нині має повноваження перевіряти дотримання прав споживачів фінансових послуг різними банками України. На офіційному сайті НБУ https://bank.gov.ua/ua/consumer-protection у розділі «Захист прав споживачів фінпослуг. Що варто знати?» є докладна інформація про те, як діяти у подібних випадках. Нерідко банки надають своїм клієнтам не повну інформацію про оформлення кредитів, і про приховані невигідні умови люди дізнаються після того, як відчують несприятливі їх правові наслідки. Поміркуймо, чи розкривають фінустанови клієнтам повні витрати під час оформлення кредиту? Чи належно попереджують клієнтів про зміну комісій за користування послугами? Чи містить реклама достатню інформацію про послуги? Національний банк є арбітром між клієнтом та фінансовою установою. Для цього створено спеціальній підрозділ — Управління захисту прав споживачів фінансових послуг.
Оскільки будь-який договір передбачає добровільне волевиявлення сторін, то оформлення кредиту без згоди клієнта є порушення його прав та порушенням свободи договору (ст.3 ЦК). Нашій читачці одразу слід звернутися безпосередньо до банку: зателефонувати на "гарячу лінію".
А краще надіслати письмову скаргу керівництву фінустанови. У зверненні треба докладно вказати місцезнаходження відділення банку та описати подробиці оформлення кредиту. Варто одразу звернутися письмово до Національного банку: є онлайн-форма на вебсайті, електронна пошта [email protected] та контакт-центр 0 800 505 240. У зверненні важливо розповісти суть питання, вказати установу, якої стосується звернення, своє прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання та електронну пошту. В кінці треба додати фото- чи скановану копію особистого підпису і поставити дату.
Особливості Закону
Перш, ніж укладати і підписувати договір варто уважно ознайомитися із нормами Закону «Про споживче кредитування». Отож, пропоную звернути увагу на деякі з найважливіших статей. Доцільно ознайомитися із умовами договору про споживчий кредит, які детально передбачені ст.12 Закону. Наприклад, у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), загальний розмір і мета отримання кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який він надається. «Підводним каменем» споживчого кредиту може бути необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності). Це може бути передбачено умовами договору. Зверніть увагу, як позначена процентна ставка за кредитом: її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів. Важливим нюансом є орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені в умовах договору.
Інші умови договору — це порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). Для споживача важлива також інформація про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит. Не менш цікаві моменти стосуються наступних умов договору. Йдеться про порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору. При цьому законом не обмежено «переліку» можливих умов договору. Тому у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Отож, ви як споживач маєте право на доступну достовірну інформацію, можете попросити для ознайомлення чистий бланк договору, принаймні там буде основна інформація.
А ще існують чіткі вимоги, яких мають дотримуватися фінустанови. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.
У разі укладення договору на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Зміна умов договору можлива тільки за згодою сторін. А умова договору про можливість внесення до нього змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Слід подбати про примірник договору
Для мінімізації майбутніх потенційних ризиків, одразу варто отримати примірник договору. Адже у ст.13 Закону йдеться про те, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі. (Тобто у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно із Законом «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей Закону «Про електронну комерцію»). Кожна сторона отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після його підписання сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала ці документи, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Як має укладатися договір про споживчий кредит?
Відповідно до ст.14 Закону визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності споживача. При цьому кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору. У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством, зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням — у письмовій формі. Забороняється вимагати від споживача укладення договору як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.
Тепер про найцікавіше. Статтею 15-ю Закону передбачено право споживача на відмову від договору про споживчий кредит. Навіть у разі отримання грошових коштів, споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення такого договору відмовитися від нього без пояснення причин. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов’язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором. При цьому споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв’язку з відмовою від договору. До речі, відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, що були визначені як обов’язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Тоді кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові чи супутні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору у порядку, визначеному законодавством.
Тут є і неприємні нюанси. Право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо тих договорів, виконання зобов’язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів). Не передбачено і права на відмову від споживчого кредиту стосовно тих споживчих кредитів, які надані на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення 14-денного строку відмови від договору про споживчий кредит. А більш вигідною нормою (ст.16) є право споживача на дострокове повернення кредиту. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне коригування зобов’язань споживача у бік їх зменшення та на його вимогу надати новий графік платежів.
Леонид Гапеев, юрист.
