Новорічні сюрпризи вакцинації

Опубликовано moderator - Jan 20
Printer Friendly, PDF & Email

Напередодні нового року МОЗ видало Наказ, яким в Україні дозволили бустерну дозу вакцини проти COVID-19 для людей віком від 60 років, незалежно від того, якою вакциною вони щепилися. Кого ж очікує третя доза вакцини від коронавірусної хвороби та наскільки швидко це відбуватиметься? Дізнаймося докладніше.

Наказом МОЗ від 31 грудня 2021 року № 2976 «Про введення в дію Рішення оперативного штабу Міністерства охорони здоров’я України з реагування на ситуації з поширення інфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом вакцинації від 30 грудня 2021 року» в Україні дозволили бустерну дозу вакцини проти COVID-19 для людей віком від 60 років. І це не залежить від того, якою вакциною вони щепилися. Літні люди зможуть отримати бустерну дозу щонайменше через шість місяців після другої. За інформацією МОЗ, оптимально це зробити в період від 6 до 9 місяців. Бустерна доза вакцини проти коронавірусу потрібна для посилення її ефективності, яка з часом знижується, а додаткова — для убезпечення хворих, яким дві дози можуть не дати належного захисту.

Які саме вакцини пропонують для щеплення  бустерною дозою?

Перевагу надаватимуть м-РНК-вакцинам – Moderna або Comirnaty від Pfizer-BioNTech, незалежно від того, якою вакциною була щеплена людина. Тим, хто отримав перші два щеплення вакциною CoronaVac від Sinovac Biotech, рекомендовано вводити бустерну дозу вакциною Pfizer. За відсутності мРНК-вакцин бустерну дозу можна зробити іншою вакциною згідно з дозволеними в Україні схемами.

Яка є процедура для отримання бустерної дози вакцини?

Для того, щоб отримати бустерну дозу, людина віком 60+ може записатися на щеплення у будь-який пункт чи центр вакцинації за умови, що з часу введення їй другої дози вже минуло 6 місяців. (Перелік та контакти пунктів та центрів – на vaccination.covid19.gov.ua/list або за телефоном 0 800 60 20 19. Також в Україні відкрили онлайн-запис на бустерну дозу щеплення від COVID-19 через медичну електронну систему Helsi.me.) За офіційними даними, бустерну дозу в Україні вже можуть отримати медичні працівники та співробітники будинків інтернатного типу. Станом на 3 січня 2022 року таку дозу отримали вже 5 713 осіб.

Чи варто очікувати у найближчій перспективі нової вакцинації літніх людей?

У даному разі йдеться про людей, в яких через важкі супутні хвороби міг не сформуватися належний імунний захист після двох доз вакцини від COVID-19. Таким пацієнтам, за інформацією МОЗ, є можливість отримати додаткову дозу вакцини. Вони можуть зробити третє щеплення через 28 днів після основного курсу.

Чим обгрунтована життєва необхідність вакцинації людей із групи 60+?

Відповідно до змісту таблиці 7 «Дорожньої Карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 — 2022 роках» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v3018282-20#Text) люди похилого віку (60 років і старше), включаючи осіб із супутніми захворюваннями, які знаходяться у групі ризику щодо розвитку ускладнень та настання смерті в зв’язку із захворюванням на коронавірусну хворобу COVID-19, віднесені до групи високого ризику щодо розвитку ускладнень та настання смерті в зв’язку із захворюванням на COVID-19.

Чи є вакцинація літніх людей обов’язковою?

Поки відсутня відповідна постанова Кабміну, бустерна вакцинація літніх людей є справою добровільною. Хоча на практиці в Україні у закладах громадського харчування, бібліотеках, поїздах «Укрзалізниці» та інших громадських місцях вже просять клієнтів надавати сертифікат про вакцинацію (в електронному або паперовому вигляді) під час замовлення послуг. Тому відсутність вакцинації нерідко стає перешкодою в реалізації тих чи інших прав людини і громадянина в Україні, що наочно демонструє світові наслідки глобальної вакцинації.

Є протипоказання? Будьмо уважні!

І для прибічників, і для скептиків вакцинації перед введенням вакцини варто звернути увагу на наявність у людини протипоказань. Вони є абсолютними, тобто такий стан, коли існує чітко визначена ймовірність виникнення серйозної побічної реакції на введену вакцину для людини, а ризики від проведення вакцинації значно перевищують переваги від проведення щеплення. Абсолютні протипоказання можуть бути постійними і тимчасовими. Можлива вакцинація з пересторогою. Це ситуація, за якої остаточне рішення щодо щеплення приймається лікарем з урахуванням переваг над ризиками від проведення чи не проведення щеплення, залежно від ситуації, що склалася. Постійні протипоказання до щеплень мають постійний пожиттєвий характер та ймовірно не будуть зняті впродовж життя. А тимчасові протипоказання безпосередньо наявні в момент вирішення питання щодо проведення щеплення, мають тимчасовий характер та зникають з часом. Наприклад, гостра хвороба з підвищенням температури понад 38,0 °C (гострі важкі фебрильні захворювання; за винятком COVID-19). Тоді вакцинація має бути проведена після одужання та за відсутності ознак гострої хвороби, тимчасові протипоказання надаються до 2 тижнів.

Як не помилитися, якщо у літньої людини за станом здоров’я можуть бути певні протипоказання стосовно вакцинації, незалежно від того, яка це доза буде за кількістю? Адже медикам, пацієнтам та їхнім родичам варто мінімізувати можливі ризики для здоров’я та життя людини?

Це варто з’ясувати у кожному випадку індивідуально, відповідно до «Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень», затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595 (зі змінами, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1182-19#n322). Там описані випадки медичних діагнозів та протипоказань для проведення вакцинації. Варто індивідуально проконсультуватися із сімейним лікарем, з яким підписали декларацію. Тут є ключовий момент: згідно п.3 «Переліку…» протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо її проведення відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. Отже, на першому етапі взаємодії людини із системою медицини рішення прийматиме сімейний лікар. Але може бути ситуація, коли йому складно буде однозначно поставити діагноз самостійно. Тоді для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар направляє пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації.

Як краще діяти тим громадянам, які планують поїхати за кордон у гості чи у туристичну подорож? Не виключено можливості, що серед них є люди літнього віку, які за станом здоров’я цілком здатні фізично витримати далекі подорожі, але ж практично не зможуть потрапити до іншої країни без сертифікату про вакцинацію?

Інформацію про прийнятні вакцини для відвідування тих чи інших країн світу краще отримати у МЗС України та посольствах обраних вами держав в Україні. За офіційними даними від МОЗ України, нові сертифікати діятимуть протягом 270 днів. Окрім COVID-сертифікату, українці, які отримали бустерну дозу, зможуть отримати Міжнародне свідоцтво про вакцинацію. Цей документ теж буде чинним 270 днів, його наші громадяни зможуть отримати за місцем щеплення чи у сімейного лікаря.

Наскільки повною та вичерпною є інформація від МОЗ, розміщена на офіційному сайті?

Реальне життя значно випереджає розміщення інформації на сайті МОЗ. Поки автор завершував матеріал, знайшов нову інформацію про «передріздвяні» накази МОЗ від 06.01.2022 року, розміщені на сайті Херсонської облдержадміністрації. Йдеться про необхідність забезпечити високий рівень вакцинації осіб старше 60-ти. Отож, людина має право отримати вичерпну інформацію щодо вакцинації перед прийняттям остаточного рішення. Для цього варто направити запити про отримання публічної інформації до МОЗ як належного розпорядника. Також є можливість надіслати запит до Кабміну стосовно отримання будь-яких офіційних документів міністерств і відомств. І перенаправлення з Секретаріату КМУ вашого запиту до міністерств із відомчою вказівкою «надати відповідь запитувачу та поінформувати Секретаріат КМУ» може стати способом відомчого контролю для отримання необхідної інформації.

Про вакцинацію — без дискримінації…

«Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод», що діє в Україні з 1997 року (ст.13, ст.14) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту, заборону дискримінації. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

На практиці можливі випадки обмежень прав людини, пов’язаних із вакцинацією. Скажімо, відмова у якісному наданні медичних послуг через відсутність сертифікату про вакцинацію. Днями до родичів вночі приїхала за викликом бригада екстреної медичної допомоги. І медики одразу жорстко поставили запитання: чи вакцинований літній чоловік? І тоді його дружина, не вагаючись, промовила: а якщо не вакцинований, невже ви відмовите у наданні медичної допомоги?! Жінка поважного віку чітко дала зрозуміти, що обізнана у своїх правах і знає куди поскаржитися. В результаті медпрацівники зробили усе необхідне під час прибуття за викликом вдома. Отож, цілком можлива наявна та прихована дискримінація, пов’язана із вакцинацією, у різних сферах.

Куди людина зможе звернутися для захисту своїх прав у разі їх порушення та будь-яких утисків, пов’язаних із вакцинацією?

Одразу можна звернутися до обласної та районної державної адміністрації. Адже саме ці суб’єкти владних повноважень на підставі ст.2 Закону «Про місцеві державні адміністрації» в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність, додержання прав і свобод громадян. Водночас маємо право у таких випадках звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів, парламентських груп та фракцій. Адже механізм депутатських звернень до різних організацій теж може стати дієвим способом захисту наших прав.

Леонід Гапєєв, юрист.