Створити чесні й відкриті для обох «правила гри» перед укладанням шлюбу. Напевно, це можливість та необхідність для кожного. Розуміючи, що сучасні стреси, соціальні та екологічні фактори не створюють здорових людей, варто подумати, як убезпечити себе, свого майбутнього супутника життя та нащадків від зайвих ризиків.
Статтею 30-ю Сімейного Кодексу України (далі СК) передбачено, що наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених. Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів України. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим.
Взагалі, для чого це потрібно? Дуже проста відповідь міститься в Законі. Відповідно до ч.5 ст.30 СК приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Відповідно до статті 30 СК постановою Кабміну від 16.11.2002 р. № 1740 (зі змінами) затверджено «Порядок здійснення добровільного медичного обстеження наречених» (далі Порядок). На виконання цього Порядку Міністерством охорони здоров’я розроблено та затверджено перелік видів добровільного медичного обстеження наречених та зразок бланка направлення на таке обстеження.
Добровільно, але необхідно?
Для скептично чи критично налаштованих читачів можна одразу сказати, що медичне обстеження наречених є добровільною справою. Хоча й необхідною. Звідки про таку можливість молодята можуть дізнатися?
Орган державної реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує осіб, які подають таку заяву, про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим МОЗ. При цьому медобстеження осіб за направленнями органів державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється в акредитованих лікувально-профілактичних закладах за визначенням управлінь охорони здоров’я обласних держадміністрацій. Перелік таких лікувально-профілактичних закладів ці органи доводять до відома органів державної реєстрації актів цивільного стану (п.4 Порядку).
Лікувально-профілактичні заклади, зазначені у пункті 4 цього Порядку, зобов’язані здійснити медичне обстеження наречених, протягом 20 днів після їх звернення до цих закладів. А перелік видів добровільного медичного обстеження наречених затверджується МОЗ. Варто не хвилюватися про нерозповсюдження інформації з боку медпрацівників. Адже п.5 Порядку передбачено, що відомості про результати медобстеження повідомляються лише особам, які пройшли таке обстеження, і заносяться до їхніх медичних карток.
Консультації лікарів та клініко-лабораторне обстеження
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.12.2002 № 480, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2003 р. за № 44/7365 затверджено «Перелік видів добровільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу». Таке медобстеження складається із 2-х частин: I — консультації лікарів, II — клініко-лабораторне обстеження.
Серед консультацій лікарів доведеться відвідати терапевта або лікаря загальної практики – сімейного лікаря, акушера-гінеколога, уролога, генетика. А ще лікарів кабінетів, центрів планування сім’ї. За показаннями, можливо, знадобляться консультації лікарів інших спеціальностей.
Клініко-лабораторне обстеження передбачає 6 процедур. Це загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі. Ще аналізи крові на цукор, сифіліс та на ВІЛ. Також необхідно зробити флюорографію органів грудної клітки.
Для чого ці медобстеження можуть знадобитися? Відповідь дає нам саме життя. Для того, щоб наречені змогли бути взаємно обізнаними про стан здоров’я кожного. Це також убезпечить від можливих негативних правових наслідків, які пов’язані із визнанням недійсним шлюбу за рішенням суду.
Правові наслідки прихованих хвороб…
Один із випадків визнання недійсним шлюбу передбачений у п.3 ч.1 ст.41 СК. Так, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.
Правові наслідки недійсності шлюбу визначені у ст.45 СК. Шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. (ч.1 ст.45 СК)
Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні 3 роки.
Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави. (ч.2 - ч.5 ст.45 СК)
Судові справи, невигадані історії…
Під час вирішення проблеми у судовому порядку зацікавленим особам цікаво знати, на що звертатимуть увагу суди під час розгляду цивільної справи. Отож, звернімо увагу на п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Пленум Верховного Суду України надає судам роз’яснення.
У випадках, передбачених ст. 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. Вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Такі історії з судової практики, коли через приховані до укладання шлюбу психічні хвороби, страждають інші, не є поодинокими. Зовсім нещодавно було розглянуто у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 343/1089/17 (провадження № 2/0343/517/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/69268859; повне рішення суду виготовлено 03.10.2017 року). Заочне рішення (оскільки відповідач не прибув на судове засідання) винесено іменем України 03 жовтня 2017 р. Долинським районним судом Iвано-Франкiвської областi.
Позивачка звернулась до суду із вимогами до чоловіка про визнання шлюбу недійсним. Просила повернути їй дівоче прізвище. Обгрунтувала позов тим, що 19.11.2016 року уклала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу дітей у них немає. Проживаючи спільно у квартирі, позивачка почала помічати, що відповідач дуже багато курить, перестав спілкуватись та вживає таблетки. Розповідав про якусь дівчину, яку він не може забути, про машину, яку хотів їй подарувати. Однак, приїхавши в автосалон для її купівлі, його забрала поліція. Під час розмови згадував про психоневрологічний диспансер, де він проходив лікування. Така інформація була для дружини повною несподівнакою, оскільки родичі та близькі чоловіка раніше ніколи про це не розповідали. До шлюбу відповідач приїжджав на побачення не надовго, а тому виявити психічні розлади не було змоги.
Вмовивши чоловіка поїхати до лікаря в психоневрологічний диспансер №3 в м. Івано-Франківськ, позивачці стало відомо, що відповідач проходив лікування ще у 2015 році, однак діагноз їй лікар повідомити відмовилась. Після лікарні відповідач почав поводити себе ще дивніше, розповідав різноманітні історії. Потім казав, що він їх надумав, що це не він їх розповідав, а інша людина, яка живе в ньому. 17.03.2017 року чоловік знову поступив на лікування в психоневрологічний диспансер. Саме в той період жінка дізналась про те, що чоловік хворіє давно, мама про все знала та лікувала його у приватних лікарів-психіатрів. З того часу члени подружжя проживають окремо.
Враховуючи, що чоловік страждає на психічне захворювання, яке може негативно вплинути на майбутніх дітей, а також те, що він проявляє ознаки роздвоєння особистості, які мав ще до шлюбу, про що жінці ніхто не повідомив, позивачка вважає, що є всі підстави для визнання цього шлюбу недісним. Викладені підстави слугували причиною звернення до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що після одруження позивачці стало відомо, що чоловік перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері та проходив лікування у 2015 році. Про те, що відповідач страждає психічним захворюванням, ні він, ні його батьки чи близькі родичі позивачці не повідомили. Про встановлений чоловікові діагноз їй також нічого не було відомо. Сторони проживають окремо з березня 2017 року. Дітей від шлюбу немає.
Спільного майна не набули. З витребуваної з обласної психоневрологічної лікарні №3 медичної документації стосовно чоловіка, зокрема медичних карток стаціонарного хворого вбачається, що відповідач з 03.04.2015 року по 23.04.2015 року та з 17.03.2017 року по 05.04.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі.
Таким чином, відповідач на момент укладення шлюбу приховав від позивачки факт того, що у нього є захворювання, які можуть передаватись з покоління в покоління.
Єдиним позитивом у цій невигаданій історії є те, що не довелося ділити майно та вирішувати питання стосовно дітей, яких в короткотривалому шлюбі не було. Отож, заочним рішенням суду цей позов задоволено. Визнано шлюб недійсним, а позиваці змінено на її прохання прізвище на попереднє дівоче.
Леонид Гапеев, юрист.
