Турбота про життя і здоров’я дітей на автошляхах України, безперечно, є суспільно важливою справою. Прикладом цьому останнє нововведення — Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення правил перевезення дітей». Ухвалений парламентом і підписаний діючим Президентом України Закон від 29 жовтня 2019 року № 224-IX набрав чинності з 20.11.2019 року. А от дискусії в соцмережах не дають спокою нашим громадянам? Отож, спробуємо розібратися у цій темі.
Закон оприлюднено в офіційному виданні — газеті «Голос України» від 19.11.2019 № 221, але текст документу на момент підготовки матеріалу не було розміщено на парламентському сервері. Хоча, після певних зусиль і витрат часу, автору таки вдалося знайти текст проекту закону як першоджерело (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/224-20) та в цілому схвальний Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 04.10.2019.
Про зміст нововведень
Якщо норма про «дитячі сидіння» раніше діяла так би мовити непомітно, то віднедавна запроваджено міру адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення дітей. (Відтоді й почалися дискусії.) До ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення запроваджено наступні зміни: після частини 9-ї доповнено двома новими частинами такого змісту: порушення правил перевезення дітей — тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі 30-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.). А повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною 9-ю цієї статті, збільшує штраф на водія в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн).
Нині серед юристів і правозахисників є неоднозначні думки стосовно цього нововведення. Дехто говорить про те, що поняття «автокрісло» не згадується в законі та у жодному підзаконному акті, а офіційного тлумачення поняття «спеціальні засоби» взагалі немає. Тому патрульним поліції буде складно зрозуміти, за що штрафувати водіїв: за відсутній бустер (сидіння без спинки для старших дітей), чи відсутнє автокрісло з боковими ручками, закріплене позаду чи на передньому сидінні. За неофіційними прогнозами критично налаштованих експертів, недосконалий закон та відсутність чіткої процедури його практичного застосування взагалі призведе до масового оскарження штрафів у судах. Хоча, з погляду європейського застосування права, автор цієї публікації має іншу думку. У ФРН, що має популярність у Європі, дітей давно перевозять в автомобілях на автокріслі, що зручно розташовують на задньому сидінні. І переважна більшість законослухняних німців без вагань чи зайвих роздумів дотримуються цієї норми, сприймаючи її як життєву необхідність. Напевно, на початковій стадії запровадженого нововведення можна було би усе спростити. Якщо у законодавстві ще не розроблено чітких вимог до дитячих автокрісел (головна вимога — це їхня наявність, а відсутність є правопорушенням), то варто просто обладнати авто- більш-менш функціональними дитячими авто кріслами.
Бо через сумну статистику аварій на автошляхах України, життя і здоров’я дітей не купиш ні за які гроші.
Якщо зупинили авто-…
У наших реаліях безпосередні комунікації водіїв та поліції можуть виникати в основному під час зупинки авто-. Якщо раптом поліцейський зупинив ваш автомобіль, варто чітко знати норми ст.35 Закону «Про Національну поліцію». Вона логічно поділена на 3 частини. У першій наведено вичерпний перелік із 10 підстав, коли поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Наприклад, у п.1 ч.1 ст. 35 Закону дослівно зазначено: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до пункту 21.11 «Правил дорожнього руху», водіям заборонено перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, — у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля ― без використання зазначених спеціальних засобів. А на підставі ч.3 ст.35 Закону поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Якщо відмовили надати послугу в таксі…
На практиці деякі таксисти та оператори служби таксі тепер просто можуть відмовляти потенційним споживачам надати послугу перевезення через причину банальної відсутності таких спеціально обладнаних автомобілів із дитячими сидіннями. (Навіщо їм ризикувати сплачувати штрафи? Такі дані вже з першого тижня дії нового закону з’явилися у мережі Інтернет.) Є відповідний підзаконний акт, що врегульовує роботу таксі. В Постанові КМУ від 18.02.1997 р. № 176 (зі змінами) «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» у розділі IV «Перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення» є підрозділ «Перевезення пасажирів та їх багажу на таксі». Згідно п.99 Правил перед укладенням договору суб'єкт господарювання повинен повідомити замовнику послуг (на його вимогу) про своє найменування та місцезнаходження; адресу та номер телефону, за якими приймаються претензії щодо неналежного рівня обслуговування; основні характеристики послуги (час подачі транспортного засобу, модель, номерний знак тощо); ціну послуги, тариф на проїзд, включаючи плату за подачу транспортного засобу, умови оплати послуги. Відповідно до п.150 Правил водій таксі зобов'язаний (серед іншого): допомогти пасажиру укласти багаж; виконувати вимоги цих Правил та Правил дорожнього руху. А згідно п.154 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» водію таксі забороняється їсти, пити та курити під час руху; обирати пасажирів за вигідністю їх прямування; відмовляти пасажирові в обслуговуванні. При цьому пасажир таксі має право: на високоякісне та безпечне перевезення; перевозити на руках дитину дошкільного віку на задньому сидінні. На вимогу пасажира йому видається чек відповідно до оплаченої вартості проїзду. (п.92 Правил)
Зверніть увагу! Тут не йдеться про необхідність використання спеціального дитячого сидіння, а тому відмову у перевезенні оскаржуйте письмово до Держпродспоживслужби. Можна направити електронне звернення до центрального апарату Держпродспоживслужби України або до головного управління області.
Аби докладніше з’ясувати позицію профільних держорганів (управлінь захисту прав споживачів) автор провів деяке опитування. Якщо держслужбовці цих територіальних держорганів Донеччини і Дніпропетровщини не вважають відмову у перевезенні пасажира з дитиною службою таксі через відсутність дитячого сидіння у салоні авто- порушенням прав споживачів, то їхні колеги з Харківщини повідомили, що приймають і розглядають усі скарги, які надходять у письмовому (електронному) вигляді. А в ГУ Держпродспоживслужби Київської області налаштовані ще рішучіше: «Якщо є норми законодавства і поки що немає практики їх застосування, то за наявності звернень створимо прецедент».
Як повідомили автору 26.11.2019 року на «гарячій лінії» Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (центральний апарат, 044- 364 -77- 80, 050- 230- 04-28) про усі факти відмови з боку служби таксі у наданні послуги з перевезення пасажира з дитиною через відсутність автомобіля із дитячим сидінням кожен споживач може направити звернення (в т.ч. електронне) на адресу Держпродспоживслужби України або конкретної області. У зверненні треба детально викласти інформацію: назву суб’єкта господарювання (служби таксі), його контактні дані (фактичну адресу, тобто місцерозташування, куди вийдуть фахівці з перевіркою і телефони). Також слід вказати дату і час, назву населеного пункту, за яким номером телефону було замовлено послугу і надано відмову. За цими зверненнями будуть вживатися перевірки та письмово повідомлятися заявники.
Леонід Гапєєв
