Цікавим і досить несподіваним «сюрпризом» на Різдво від законодавця для усіх пересічних українців став Закон від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Його окремі норми набули чинності у січні 2019-го та вже за короткий проміжок часу користувачі соцмереж обговорюють новину стосовно окремих правових норм. Отож, почнемо «знайомство» із нововведеннями, які стосуються кожного?
Домашнє насильство буває різним…
Аби розвіяти різні стереотипи з цієї проблеми, одразу звернімо увагу на поняття домашнього насильства та його види. Так, ст.1 Закону під домашнім насильством визначає діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Насильство може бути виражено не лише у фізичному чи сексуальному прояві, тому Законом визначено 4 його види: психологічне, економічне, сексуальне та фізичне. Психологічним є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи. Сексуальним є форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. Суттєвим моментом цього виду насильства є відсутність згоди (примусові протиправні дії) стосовно дорослої людини та протиправні дії, незалежно від наявності згоди, стосовно дитини або у її присутності.
Фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Тут застосування норм Закону стосується і дорослих, і дітей, які можуть бути жертвами домашнього насильства.
І не менш актуальним, хоча й не часто згадуваним на практиці є економічне насильство. Мова йде про форму домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Законом враховано те, що постраждати від домашнього насильства можуть і дорослі, і діти. Кривдником визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Водночас дитиною-кривдником може бути визнано особу, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. В цілому ж сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству (ст.3 нового Закону) є більш широкою, порівняно із попереднім (вже скасованим) Законом. Адже тепер дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на 15 категорій осіб. Це подружжя (нинішнє та колишнє); наречені, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей). А ще серед цих категорій є батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими. Також незалежно від факту спільного проживання дія Закону поширюється на опікунів, піклувальників, їхніх дітей та осіб, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, їхніх дітей та прийомних дітей, дітей-вихованців, дітей, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
Суттєвим є те, що чималий «список» із 15 категорій осіб, на кого поширюється дія Закону, цим не обмежується. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Куди звернутися постраждалим?
Серед суб’єктів, що повинні вживати заходи, направлені на запобігання та протидію домашньому насильству, є органи Нацполіції, місцеві державні адміністрації та місцеві ради. При цьому звичаї, релігійні переконання, віросповідання, традиції не можуть розглядатися як виправдання будь-яких форм домашнього насильства, передбачених цим Законом, або бути підставою для звільнення кривдника від відповідальності.
У разі якщо постраждалою особою є дитина, будь-які дії, що вчиняються щодо неї, базуються на принципах, визначених Конвенцією ООН про права дитини, Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей та законодавчими актами України у сфері захисту прав дитини. Ще одним нововведенням є нова норма ст.1 Закону «Про охорону дитинства». Жорстоке поводження з дитиною — це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини. Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Перш ніж карати за скоєне, на законодавчому рівні необхідно створити певні передумови для профілактики, запобігання та попередження насильства. Це стосується і подолання певних стереотипних уявлень про заздалегідь визначені ролі жінок та чоловіків у суспільстві. Тому Розділом IX «Прикінцеві положення» Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» інший Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» доповнено статтею 21-1 такого змісту: «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у діяльності засобів масової інформації.» Йдеться про те, що ЗМІ відповідно до законодавства сприяють недопущенню дискримінації за ознакою статі та насильства за ознакою статі; поширення матеріалів, що відтворюють чи зміцнюють дискримінаційні уявлення про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, схвалюють або провокують дискримінацію за ознакою статі чи насильство за ознакою статі, включаючи сексуальне насильство.
Наскільки модернізовано окремі норми кримінального права в контексті запобігання та протидії домашньому насильству? Як мають взаємодіяти різні державні органи у цій сфері? Про це на інше продовжимо розмову.
Леонид Гапеев, юрист.
