- Ой, не біжи, вода, так швидко! -
Шепоче їй блакитна квітка, -
Ой, не біжи, вода, так швидко!
Гей, гей, гей, гей!
Ой, зупинися хоч на хвилинку,
Тече вода, не зна зупинку,
Тече вода, не зна зупинку, гей!
Ю. Рибчинський.
В газеті «Знамя индустрии» від 29.04.2010 р. оприлюднили «Решение» виконкому Костянтинівської міськради №155 від 21.04.2010 р. «Об установлении срока поливочного сезона на летний сезон 2010 года и о нормах водопотребления населением города». З посиланням на застарілий СНиП 2.04.02-84. Звісно, це не має суттєвого значення, але досить рельєфно виявляє професійний рівень тих, хто складав цей документ. В «Решении» присутня дуже цікава норма: «с учетом погодных условий», які, мабуть, визначатиме Водоканал. Тобто, якщо біля контори Водоканалу дощу немає, отже, його немає взагалі ніде, і це достатній привід нараховувати оплату за полив.
Одна жіночка з міськрадівського начальства спочатку пручалася і чинила опір, утім, згодом проголосувала за це рішення спускаючи очі й бгаючи в пальцях хустинку.
Таке рішення виконком прийняв вдруге. Вперше це сталось ще тоді, коли містом керував відомий член партії регіонів, хабарник і винищувач дерев на проспекті, пан Роженко. Під його керівництвом тодішньою Костянтинівською міською радою було прийняте «Решение» № ХХІІІ/28-18 від 21.12.2001 року.
Цим «Решением» з 01.01.2002 року встановили «тимчасові» норми споживання води. В ньому, зокрема, і була вперше встановлена норма на полив присадибних ділянок – 350 літрів на одну сотку через день. Без зазначення періоду року. Мабуть увесь рік, включаючи й зимові місяці.
Згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.97 р. таке «Решение» повинен був приймати виконком, а не міськрада.
«Решение», в переказі адміністрації Водоканалу, було частково оприлюднене в «Провинции» №4 від 23.01.2002 р. В цій публікації ВІДСУТНЯ норма на полив. А газета «Знамя индустрии» взагалі не публікувала це «Решение», що дуже ретельно перевірили мої друзі. Отже, про цю норму – 350 літрів на одну сотку через день люди не відали. Ніхто із споживачів води про це навіть не здогадувався, хоча в «Решении» було строго наказано:
«Довести через средства массовой информации и при заключении договоров единые нормы потребления питьевой воды до всех абонентов Константиновского производственного управления водопроводно-канализационного хозяйства».
«Контроль за исполнением настоящего решения возложить на заместителя городского головы по вопросам деятельности исполнительных органов совета Сычева Н. Г.»
Утім, такі дрібниці не заважали постачальникам води використовувати норму без її оприлюднення для нарахування плати за поливання протягом декількох років. Затверджену міськрадою, а не виконкомом, без зазначення періоду року. І, звичайно, вважати ці нараховані суми боргом тим, хто не сплачував. Хоча, думаю, якась частина абонентів-споживачів води, задля власного спокою, затикала своїми грошима дірки у бюджеті «Компанії «Вода Донбасу».
Теперішня місцева влада, яка запевняє, що невтомно працює на благо людей, таки встановила норму 5 літрів на квадратний метр присадибної ділянки за день. Починаючи з 15 травня і до 31 серпня 2010 року. При цьому заборонила використовувати шланги та інші тимчасові водопровідні мережі. Тобто, застосувати цю норму можна лише відрами, кухликами, дитячими горщиками та іншою посудиною, яку в змозі людина доперти від крану до дерева на ділянці.
Добре тим жіночкам, які мають у своєму розпорядженні летючу мітлу, але ж більшість не володіють таким транспортом і пересуваються пішки. Уявіть собі таку хазяюшку у білому чи картатому хвартушку, яка вхопила відро, поставила його під кухонний кран, дочекалась поки воно стане повнісіньке, потім бігцем, наче вихор, стрімголов вшпарить до дерева, виллє воду і так само хутко примчить знову до крану.
Згадаємо шкільну арифметику, яка у більшості людей відскакувала від зубів, озброїмося звичайним калькулятором і підрахуємо. На зміну порожнього відра на повне і на цю біганину хазяйка витратить не менш ніж 4 хвилини, якщо не більше. Оскільки вона пам’ятає, що оплачує на поливання своїх 250 квадратних метрів 121 гривню на місяць, то дарма сплачувати такі гроші вважатиме великим гріхом для сімейного бюджету.
Калькулятор не збреше. 10 літрів у відрі і 4 хвилини з 12 секундами часу. Потрібно полити 250 квадратних метри при нормі 5 літрів на один, тобто принести 1250 літрів води за день. Тону з четвертю! Відром! 125 відер, витрачаючи 4 хвилини і 12 секунд на відро. Сам міряв секундоміром. Помножимо 125 відер на 4,2 хвилини. Виходить 525 хвилин. Ділимо на 60 і маємо 8 (вісім) годин і 45 хвилин безперервної біганини. З повним відром. Без зупинки на всякі такі-сякі людські потреби. Ну ви знаєте-розумієте – попоїсти, водички попити, попісяти, кота за вухом почухати. Ні, цього собі не можна дозволити. Бо норму таку встановили виконкомівці. Цікаво, хтось з них теж бігає з відром? Ті, що затверджували таку норму, не послуговуються шлангом? А якщо вони застосовують шланг, а інших штрафуватимуть за такі ж дії, то, кажучи словами товариша Саахова, «абідно, слюшай».
І все ж таки, що станеться, якщо людина вчинить такий кримінал, як використання шлангу. І спіймають її на цьому злодійстві. Тоді Водоканал нарахує плату за воду, згідно з цікавою методикою. Візьмуть переріз шланга і помножать на 2 (два) метри за секунду. Вони вважають, нібито з такою швидкістю тече вода в їх іржавих водогонах.
Знову візьмемо до рук калькулятора. Помножимо площу перерізу шланга приблизно 0,0005 квадратних метри на 2 метри і на 3600 секунд в одній годині і на 24 години за добу і на 30,42 днів в місяці:
0,0005х2х3600х24х30,42=2628,288 кубічних метри (тон) води за місяць.
Отриманий результат помножимо на вартість води 3,18 грн. за кубометр:
2628,288х3,18=8357,95 грн. за місяць.
А якщо буде така ласка від водоканальців і врахують затверджений графік подачі води, то цю суму можна поділити на 24 і помножити на 9,5. Вийде лише - 3308,36 грн. Небагато. Три тисячі триста гривень за місяць поливання шлангом. Цікаво, що за місяць ці злодії, поливаючи садочок, витратять за методикою Водоканалу 2628 тони води, тобто залізничний состав на сорок цистерн. Звісно, не сплачуючи за це, уведуть «Компанію «Вода Донбасу» у чималенький збиток.
І все ж таки з’ясуємо, звідки, пробачте на слові, водяники віднайшли таку цікаву методику підрахунку плати за водичку, якщо вона витікає зі шланга.
Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. за №190 були затверджені «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України».
Пунктом 3.3. цих Правил визначено: «У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу».
Звичайно, якщо якась норма визначена і затверджена у встановленому законодавством порядку, законослухняні громадяни повинні її виконувати. Але, в «Компанії «Вода Донбасу» лукаві водяні начальники замовчують, що ця норма не для громадян. Можливо дядьки погарячкували, а може гадали, що піпл усе зхаває.
Звернемося до преамбули цих Правил, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. за №190:
«Ці Правила є обов’язковими для всіх ЮРИДИЧНИХ осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об’єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод».
Виявляється, що ця норма 2 метри за секунду не для населення! Ця норма стосується лише ЮРИДИЧНИХ осіб і ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ, якщо вони використовують воду для свого виробництва і не мають лічильників.
Звичайно, можна встановити лічильник води. Утім, його встановлення обкладено такими складними і дорогими умовами, що далеко не всі наважуються на це дійство. Тим більш, що водяні постачальники лукаво не хочуть виконувати Закон «Про метрологію та метрологічну діяльність» і перекладають на абонентів повірку лічильників. («Провинция» № 31 від 05.08.2009 р. «Чи дозволимо міськводоканалу шахраювати?»).
Отже, від нас залежить, чи дозволимо.
ЯРОСЛАВ
Yаroslаv70 [at] metа.ua
Шепоче їй блакитна квітка, -
Ой, не біжи, вода, так швидко!
Гей, гей, гей, гей!
Ой, зупинися хоч на хвилинку,
Тече вода, не зна зупинку,
Тече вода, не зна зупинку, гей!
Ю. Рибчинський.
В газеті «Знамя индустрии» від 29.04.2010 р. оприлюднили «Решение» виконкому Костянтинівської міськради №155 від 21.04.2010 р. «Об установлении срока поливочного сезона на летний сезон 2010 года и о нормах водопотребления населением города». З посиланням на застарілий СНиП 2.04.02-84. Звісно, це не має суттєвого значення, але досить рельєфно виявляє професійний рівень тих, хто складав цей документ. В «Решении» присутня дуже цікава норма: «с учетом погодных условий», які, мабуть, визначатиме Водоканал. Тобто, якщо біля контори Водоканалу дощу немає, отже, його немає взагалі ніде, і це достатній привід нараховувати оплату за полив.
Одна жіночка з міськрадівського начальства спочатку пручалася і чинила опір, утім, згодом проголосувала за це рішення спускаючи очі й бгаючи в пальцях хустинку.
Таке рішення виконком прийняв вдруге. Вперше це сталось ще тоді, коли містом керував відомий член партії регіонів, хабарник і винищувач дерев на проспекті, пан Роженко. Під його керівництвом тодішньою Костянтинівською міською радою було прийняте «Решение» № ХХІІІ/28-18 від 21.12.2001 року.
Цим «Решением» з 01.01.2002 року встановили «тимчасові» норми споживання води. В ньому, зокрема, і була вперше встановлена норма на полив присадибних ділянок – 350 літрів на одну сотку через день. Без зазначення періоду року. Мабуть увесь рік, включаючи й зимові місяці.
Згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.97 р. таке «Решение» повинен був приймати виконком, а не міськрада.
«Решение», в переказі адміністрації Водоканалу, було частково оприлюднене в «Провинции» №4 від 23.01.2002 р. В цій публікації ВІДСУТНЯ норма на полив. А газета «Знамя индустрии» взагалі не публікувала це «Решение», що дуже ретельно перевірили мої друзі. Отже, про цю норму – 350 літрів на одну сотку через день люди не відали. Ніхто із споживачів води про це навіть не здогадувався, хоча в «Решении» було строго наказано:
«Довести через средства массовой информации и при заключении договоров единые нормы потребления питьевой воды до всех абонентов Константиновского производственного управления водопроводно-канализационного хозяйства».
«Контроль за исполнением настоящего решения возложить на заместителя городского головы по вопросам деятельности исполнительных органов совета Сычева Н. Г.»
Утім, такі дрібниці не заважали постачальникам води використовувати норму без її оприлюднення для нарахування плати за поливання протягом декількох років. Затверджену міськрадою, а не виконкомом, без зазначення періоду року. І, звичайно, вважати ці нараховані суми боргом тим, хто не сплачував. Хоча, думаю, якась частина абонентів-споживачів води, задля власного спокою, затикала своїми грошима дірки у бюджеті «Компанії «Вода Донбасу».
Теперішня місцева влада, яка запевняє, що невтомно працює на благо людей, таки встановила норму 5 літрів на квадратний метр присадибної ділянки за день. Починаючи з 15 травня і до 31 серпня 2010 року. При цьому заборонила використовувати шланги та інші тимчасові водопровідні мережі. Тобто, застосувати цю норму можна лише відрами, кухликами, дитячими горщиками та іншою посудиною, яку в змозі людина доперти від крану до дерева на ділянці.
Добре тим жіночкам, які мають у своєму розпорядженні летючу мітлу, але ж більшість не володіють таким транспортом і пересуваються пішки. Уявіть собі таку хазяюшку у білому чи картатому хвартушку, яка вхопила відро, поставила його під кухонний кран, дочекалась поки воно стане повнісіньке, потім бігцем, наче вихор, стрімголов вшпарить до дерева, виллє воду і так само хутко примчить знову до крану.
Згадаємо шкільну арифметику, яка у більшості людей відскакувала від зубів, озброїмося звичайним калькулятором і підрахуємо. На зміну порожнього відра на повне і на цю біганину хазяйка витратить не менш ніж 4 хвилини, якщо не більше. Оскільки вона пам’ятає, що оплачує на поливання своїх 250 квадратних метрів 121 гривню на місяць, то дарма сплачувати такі гроші вважатиме великим гріхом для сімейного бюджету.
Калькулятор не збреше. 10 літрів у відрі і 4 хвилини з 12 секундами часу. Потрібно полити 250 квадратних метри при нормі 5 літрів на один, тобто принести 1250 літрів води за день. Тону з четвертю! Відром! 125 відер, витрачаючи 4 хвилини і 12 секунд на відро. Сам міряв секундоміром. Помножимо 125 відер на 4,2 хвилини. Виходить 525 хвилин. Ділимо на 60 і маємо 8 (вісім) годин і 45 хвилин безперервної біганини. З повним відром. Без зупинки на всякі такі-сякі людські потреби. Ну ви знаєте-розумієте – попоїсти, водички попити, попісяти, кота за вухом почухати. Ні, цього собі не можна дозволити. Бо норму таку встановили виконкомівці. Цікаво, хтось з них теж бігає з відром? Ті, що затверджували таку норму, не послуговуються шлангом? А якщо вони застосовують шланг, а інших штрафуватимуть за такі ж дії, то, кажучи словами товариша Саахова, «абідно, слюшай».
І все ж таки, що станеться, якщо людина вчинить такий кримінал, як використання шлангу. І спіймають її на цьому злодійстві. Тоді Водоканал нарахує плату за воду, згідно з цікавою методикою. Візьмуть переріз шланга і помножать на 2 (два) метри за секунду. Вони вважають, нібито з такою швидкістю тече вода в їх іржавих водогонах.
Знову візьмемо до рук калькулятора. Помножимо площу перерізу шланга приблизно 0,0005 квадратних метри на 2 метри і на 3600 секунд в одній годині і на 24 години за добу і на 30,42 днів в місяці:
0,0005х2х3600х24х30,42=2628,288 кубічних метри (тон) води за місяць.
Отриманий результат помножимо на вартість води 3,18 грн. за кубометр:
2628,288х3,18=8357,95 грн. за місяць.
А якщо буде така ласка від водоканальців і врахують затверджений графік подачі води, то цю суму можна поділити на 24 і помножити на 9,5. Вийде лише - 3308,36 грн. Небагато. Три тисячі триста гривень за місяць поливання шлангом. Цікаво, що за місяць ці злодії, поливаючи садочок, витратять за методикою Водоканалу 2628 тони води, тобто залізничний состав на сорок цистерн. Звісно, не сплачуючи за це, уведуть «Компанію «Вода Донбасу» у чималенький збиток.
І все ж таки з’ясуємо, звідки, пробачте на слові, водяники віднайшли таку цікаву методику підрахунку плати за водичку, якщо вона витікає зі шланга.
Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. за №190 були затверджені «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України».
Пунктом 3.3. цих Правил визначено: «У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу».
Звичайно, якщо якась норма визначена і затверджена у встановленому законодавством порядку, законослухняні громадяни повинні її виконувати. Але, в «Компанії «Вода Донбасу» лукаві водяні начальники замовчують, що ця норма не для громадян. Можливо дядьки погарячкували, а може гадали, що піпл усе зхаває.
Звернемося до преамбули цих Правил, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. за №190:
«Ці Правила є обов’язковими для всіх ЮРИДИЧНИХ осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об’єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод».
Виявляється, що ця норма 2 метри за секунду не для населення! Ця норма стосується лише ЮРИДИЧНИХ осіб і ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ, якщо вони використовують воду для свого виробництва і не мають лічильників.
Звичайно, можна встановити лічильник води. Утім, його встановлення обкладено такими складними і дорогими умовами, що далеко не всі наважуються на це дійство. Тим більш, що водяні постачальники лукаво не хочуть виконувати Закон «Про метрологію та метрологічну діяльність» і перекладають на абонентів повірку лічильників. («Провинция» № 31 від 05.08.2009 р. «Чи дозволимо міськводоканалу шахраювати?»).
Отже, від нас залежить, чи дозволимо.
ЯРОСЛАВ
Yаroslаv70 [at] metа.ua
Расчетная стоимость полива
одной сотки на летний период 2010 года с 15 мая по 31 августа при норме 5 литров на кв. метр, принятой решением исполкома от 21.04.2010 № 155:
Май — за 17 дней 27,03 грн.
Июнь — за 30 дней 47,7 грн.
Июль — за 31 день 49,29 грн.
Июль — за 31 день 49,29 грн.
ВСЕГО — 173,31 грн. за поливной сезон (109 дней)
Фактическое начисление будет производиться с учетом погодных условий, т. е. пропорционально количеству солнечных дней.
На период поливного сезона график работы контролеров Константиновского ПУВКХ с 11.00 до 20.00 часов.
Администрация Константиновского ПУВКХ.
Це про воду
Ці "Правила" читаю у перше, але існують ще інші, за якими Костянтинівський ВУВКГ притягає боржників до суду. "...керуючись ст.64,67,68 ЖК України і "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення..." від 21.07.05 р. № 630..."
Це стандартне посилання для боржників.Але я раджу мати ці "Правила", і якщо, не дай Боже, Вас притягнуть до суду використати їх.Бо ці "Правила" можуть Вам прислужитися.
Ось реквізити: КАБІНЕТ МІНИСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 21липня 2005р.№ 630
Київ
Про затвердження Правил...
Раджу прочитати.