Совок не збудує новочасну Україну

Опубликовано admin - Jun 16
«Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла».
Ліна Костенко

Мозок будь-якої людини на 80% складається з рідини, але у сумувальників за соловецькою системою ця рідина, здається, тормозна. Втім, найприкріше, що крах комуністичної імперії не призвів до остаточної смерті совка в мізках та душах людей. Ці громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів українськості, і не сприймають найменших поступок на користь української мови.

Ця частина населення, по суті, ототожнює себе з нацією-окупантом. Цим самим підтверджується факт існування в України «п’ятої колони», представники якої привільно почувають себе у Верховній Раді. Вони досі вважають, що «совєтскую власть в етой странє нікто нє отмєнял».

Сигізмунд фон Герберштейн (1486 - 1566) в своїх «Записках о Московии» ще давно поставив на совку тавро:  «Цей народ знаходить більше задоволення в рабстві, ніж у свободі».

Совки досі сумують за імперією і забули, або не знали, що в судовому рішенні Конституційного Суду Російської Федерації, прийнятому ще 30 листопада 1992 р., було чітко констатовано: «У країні протягом тривалого часу панував режим необмеженої, що спирається на насилля, влади вузької групи комуністичних функціонерів, об’єднаних в Політбюро ЦК КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК КПРС».

 

НЕ ЧИТАВ, АЛЕ ЗАСУДЖУЮ


Совки не мали й, вочевидь, не мають жодних сумнівів щодо своєї правоти. «Не читал, но осуждаю!» — фраза, що прозвучала в 1958 році на засіданні правління Союзу письменників СРСР при розгляді справи Бориса Пастернака, якого звинувачували в публікації за кордоном «антисоветского» роману «Доктор Живаго».

Замітка екскаваторника Філіпа Васильцева «Лягушка в болоте», опублікована в «Литературной газете» №131 від 01.11.58 р. з того ж самого приводу: «Газеты пишут про какого-то Пастернака. Будто бы есть такой писатель. Ничего о нём я до сих пор не знал, никогда его книг не читал… это не писатель, а белогвардеец… я не читал Пастернака. Но знаю: в литературе без лягушек лучше».

Схожу думку висловив сучасний совок на мою статтю: «…меня поражает, как можно восторгаться каким-то Е. Пашковским («Провинция», № 40 от 3.10.2007 г. «Мова електрички»), который внаглую облаивает свой народ? Кто такой П. Загребельний, я не знаю, но если он восхваляет такого недоноска как Е. Пашковский, то они «обое рябое» и для меня он не авторитет...» («Провинция» № 1 від 06.01.2009 р. «Увесь світ знає і визнає, крім одного з Новосьоловки»).

Наче під копірку: «Мы хоть и не читали произведений Солженицына, но глубоко возмущены его творчеством...» Очевидне слабоумство в цьому соціумі вважається нормою.

Прикметно, що совок на виборах приводить у владу схожих на себе. Йому подобається, коли кандидат перед ним бадьоро з піснями й танцями весело вибиває чечітку. А совок при владі ще страшніший. Він усе перекручує на свій копил і діє за своїми власними нормами: не можеш виграти за правилами, - міняй правила, не перемагаєш в шахи - бий супротивника дошкою по голові. Недозволених прийомів не існує. Мета виправдовує усі засоби.

Совки не переймаються, що їх дітям доведеться жити у зґвалтованій країні, де пануватиме чужа держава, лунатиме чужа мова, хабарі замінять правочинство, а будь-яка освіта втратить сенс перед кумівством і свояцтвом. Сумно, адже в українців іншої української держави крім України немає. Жити доводиться тут і зараз.

Будувати модерну Україну за європейськими стандартами економіки і моралі ще й заважають комуністи. Це не ті бідні напівмаразматичні дідугани з медальками на заношених до дір піджаках радянського виробництва. Це два з лишком десятка відгодованих та рожевощоких, вдягнених у Бріоні «народних» депутатів Верховної Ради. І саме ці «пролетарські» голоси нині є вкрай важливою складовою коаліційної «тушонки». Вони себе вважають «елітою». Бо затребувані були зі своїм конформізмом завжди. Згадайте довоєнну Німеччину. Після приходу до влади фюрер високо оцінював «людський матеріал» компартії і давав вказівки залучати його – після «перевиховання» – до НСДАП...

Газета «Комунист» починається з гасла: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь». Мені завжди було цікаво дізнатись, кого саме комуністи закликають до об’єднання? Якщо у будь-якій країні Європи, наприклад, у Франції чи у Швеції комусь пощастить відшукати «пролетарія», то це буде звичайнісінький бомж, або українською мовою – безхатченко. Не варто також забувати, що гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» закликав до світової революції ідеологічний батько Гітлера, ідеолог нацизму Готфрід Федер (1883-1941).

 

ВИХОВАННЯ І ПРОПАГАНДА


Комуністи, перетворюючи людей в совецький народ, свого домоглися. Совок – це змінена людина на генному рівні. Перефразовуючи Поля Гольбаха (1725-1780) можна констатувати, що комуністичне виховання полягало в тому, щоб з найранішнього віку вселити дітям рятівну звичку мислити наперекір здоровому глузду, вірити всьому, що їм говорять, ненавидіти всіх тих, хто не розділяє їх віри. В результаті держава отримуватиме благомислячих і спокійних громадян, беззаперечно слухняних.

Комуністи часто цитують нобелівського лауреата англійського математика і філософа Бертрана Рассела (1872-1970), мовляв, той писав, що діячі масштабу Лєніна з’являються на світі раз на сто років… Однак, ніколи не цитують, в якому контексті це було згадано. Розгорнемо Б. Рассела «Влада. Новий соціальний аналіз»: «Стосунки Лєніна і Гітлера зі своїми партіями були однакові... Ніякої потреби у політичному вдосконаленні чи звичці до компромісів. Вимагається лише інстинктивна згуртованість.. Звідси гестапо і ЧК».

Совок схильний довіряти пропаганді. Латиною – PRopaganda. Звідки взагалі це слово PR? Від  Public Relations – мистецтво контакту з масами. Як зауважив доктор історичних наук А.Н. Боханов: «Піар-продукт... розрахований на те, щоб його споживали не замислюючись, як знайома і зрозуміла страва. Він націлений лише на підтвердження і зміцнення певного світоглядного стереотипу. Будь-яке критичне осмислення для нього смерті подібно, бо дурість і фальшь висвічуються одразу».

Особливо велике значення пропаганді надавали комуністи і нацисти. Ось зміст їх напучувань, перекладених українською мовою доктором медицини професором Володимиром Войтенком:

1. «У сучасних умовах ідеологічна пропаганда оформилась в особливу сферу духовної діяльності; вона є системою організацій, засобів і методів ідейно-психологічного впливу на маси».

2. «Наша пропаганда за змістом і формою повинна сприйматися широкими народними масами. Мистецтво полягає у тому, щоб не подрібнювати увагу мас, а завжди концентрувати її».

3. «Характерними рисами пропаганди є цілеспрямованість, диференційованість, безперервність дії, масовість».

4. «Ми працюватимемо над тим, щоб сформувати у молоді почуття відповідальності. Щоб долучити маси до ідеї національного відродження, ніякі соціальні негаразди не можуть вважатися завеликими».

5. «Розроблюючи завдання політичної, економічної та ідеологічної роботи, партія визначає завдання і в області пропаганди, принципової позиції щодо її організаційних форм».

6. «Справжня сила політичної партії полягає в тому, щоб зберегти дисципліну партійців. Успіх всякої пропаганди визначає наполегливе, рівномірне і тривале застосування».


Перша, третя і п’ята тези належать секретареві ЦК КПРС Л. Ф. Ільїчову (Философский энциклопедический словарь).

Друга, четверта і шоста тези належать фюреру третього рейху Гітлеру (Майн камф). Спробуйте знайти відмінності.

 

ОСВІТА


Сам совок невиліковний принципово. Проти совка-нащадка існують лише одні ліки – освіта. Справжня освіта і патріотичне виховання. 28 травня у наших школярів відбулося веселе свято останнього дзвоника. Хоча, на мою думку, це сумна подія. Утім, я про інше. Не буду оцінювати отримані випускниками знання. Для цього не маю належної інформації. Але наслідки виховання впадають в очі. І це не російська мова, «прикрашена» нецензурщиною. І навіть не огидний вигляд деяких юнаків і юнків напідпитку. Це стрічки через плече. Будь яких кольорів. Червоні, жовті, білі, сині… Не було лише жодної жовто-блакитної стрічки. Жодної! Сумно. Можливо діти і не розуміли, але ж вчителі... Теж не зрозуміли, що найкраще поєднання кольорів у світі – жовтого і блакитного? Утім, промайнула на екрані картинка, де діти одягли жовто-блакитні стрічки. На жаль, не встиг додивитись в яких це краях.

Професор географії з Лейпцига Оскар Пешел ще давно зауважив: «Коли пруссаки побили австрійців, то це була перемога прусського вчителя над австрійським шкільним учителем».

Виконавчому директору Дослідного інституту фінської економіки (ETLA) Сікстену Коркману журналіст поставив запитання: «Що, на вашу думку, слід робити Україні в економічному плані, щоб до її можливостей і потенціалу виникав інтерес?»

— Я точно почав би із системи освіти. Мені здається, нема нічого важливішого, аніж бути упевненим у тому, що діти — школярі, студенти — отримають якісну освіту. А для цього потрібно починати з учителя. Я переконаний, що ключем успіху Фінляндії є дуже гарна підготовка вчителів. Вони здобувають гарну академічну освіту, і їхня професія вважається престижною.

Звісно, він мав достатнє уявлення про нашу освіту і про «освічених» совків.

ЯРОСЛАВ
Yаroslаv70 [at] meta.ua

Comments

"Ці громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів українськості..."   

Я сам такой статистики не знаю...  но интересно было бы знать - из тех кто голосовал в 91 году за независимость республик и постоянно проживал в УССР, сколько процентов людей делали это именно ради "проявления "українськості"? Мне кажется что показатель не дойдет и до десяти... Даже учитывая тогдашнюю топорную национал-политическую рекламу. Тогда называли: "агитацию", мне кажется, тогда даже Черновол на Донбассе считался не таким "страшным", как теперь истинные украинские националисты...

Почему же вызывает такое удивление осознание того, что не все должны быть в восторге от этих самых проявлений? При том, что вы же не делаете, толком, ничего, связанного с тем, чтобы что-то подобное проявилось, ничего не создаете. Для вас культура - это то что вы говорите и пишете на украинском языке в местной газете.. т.е. вы возводите в факт достижения культуры - результат борьбы за такую возможность. Вы, видимо, настолько привыкли бороться, что собираетесь не делать ничего, пока не добьетесь полной победы - 100% населения-зомби. Вы и такие как вы сейчас пытаетесь найти среди книг и статей слова, вроде «Не читал, но осуждаю!», и этим возбудить в миллионах зрелых людей чувство собственной вины - за то, что жили в такой дурацкой стране и были идиотами, приписываете им слабоумство: "Ох! Куда же мы такие бедолашные смотрели, а?" Хватит!!! Нет - мы не считали это нормой! Нам просто старались отбить желание об этом выкрикивать. Впрочем, точно также, как и вы пытаетесь сейчас запретить говорить что подавляющее количество Шевченко - ерунда, или Бандера не герой. Уверен, что и сейчас многие ваши соратники мечтают, в своей больной голове, о такой могучей возможности затыкать людям рот. Вы и сейчас мечтаете, чтобы Маяковский мог бы печататься в Украине только подпольным самиздатом, как тогда Пастернак. 

 

"ненавидіти всіх тих, хто не розділяє їх віри" ... мне кажется, это срока из вашей личной характеристики...  

а " «Ми працюватимемо над тим, щоб сформувати у молоді почуття відповідальності. Щоб долучити маси до ідеї національного відродження, ніякі соціальні негаразди не можуть вважатися завеликими» - строка из буклета вашей организации.

 

Если вы считаете образование, которое давалось в СССР, плохим - не вопрос, не буду с вами спорить. Однако, очевидно - современная система образования Украины даже мечтать не может о былом уровне. В том числе и патриотическое воспитание молодежи - пионер и комсомолец, для независимого наблюдателя, куда более светлые и приятные образы, чем результаты ваших попыток возрождения казачества, от которых нормальных людей тошнит.

Но все это моя такая форма беседы с вами... Когда же я дошел до строк "Можливо діти і не розуміли, але ж вчителі... Теж не зрозуміли, що найкраще поєднання кольорів у світі – жовтого і блакитного? ..." я понял что это взято не из характеристик и буклетов... я понял что это диагноз. Предполагаю, что название ему: рак мозга. Тут уж не до диалогов.

«Не читал, но осуждаю!»

Ця фраза без щілини накладається на ваш світогляд. Де ви в моїх статях читали, що я взагалі щось забороняв, тим більше «подавляющее количество Шевченко – ерунда». Це кількість прізвищ, чи кількість його творів?

«Не читал, но осуждаю!»

Де ви читали в моїх статях моє власне судження - герой Бандера чи не герой? Якщо я і згадував це ім’я то тільки цитуючи німецькі документи, наприклад: на зламі 1941-1942 рр. нацистські органи безпеки дійшли висновку, що, «окрім групи ОУН Бандери, в Україні не існує жодної організації опору, яка була б здатна становити серйозну небезпеку».

«Не читал, но осуждаю!»

Де ви читали в моїх статтях згадку про козаків чи про прихильність до відродження козацтва? Як я міг закликати до відродження козацтва, якщо вони у лавах п’ятої колони під час сумнозвісного антинатовського шабашу у Феодосії перешкоджали проведенню навчань «Сі Бриз 2006»? І де були наші козаченьки, коли Росія бульдозерами перла з Тамані на Тузлу «дружити» з Україною?

«Не читал, но осуждаю!»

Можливо вам не сподобалась звинувачення В. Солоухіна, яке навів в одній із моїх статей, де вашими «светлыми» комсомольцями і комуністами: «именем партии было произведено массовое истребление донских и кубанских казаков (расказачивание России), когда войсками ЧОНа уничтожались целые станицы с женщинами и детьми...»

«Не читал, но осуждаю!»

Для патріота будь-якої країни найкраще поєднання кольорів – це кольори державного прапора. Відомий бард і справжній українець Володимир Шинкарук в своїй пісні «Кольори» наголошує:

«Хай сонце-коло золотить

І ясно світить

І хай злітають догори

Блакитно-жовті кольори –

Найкращі в світі!»

І наостанок:

Рівень освіти визначається двома критеріями – кількістю нобелівських лауреатів і кількістю совків зі своїми недолугими коментарями. В цій статті вас стосується лише епіграф.

Вот читаю ваш пост и плеваться хочется.
Я считаю, что патриот тот, кто хоть что-то делает хорошее для страны, а не тот, кто песенки про "блакитно-жовті кольори" распевает и пишет никому ненужные статейки.
Вот вы задумывались, кому нужны ваши статьи?
Сами слезьте с дерева и посмотрите на свою "незалежнiсть". Мне при такой незваисимости ваши статьи бесполезны. Разве что только в туалет. И то стремно.
А что, если на последнем звонке на детях будут сине-желтые ленточки, то вырастут они патриотами? Странное суждение для вашего возраста.
И на досуге подумайте, а "долугі" ли ваши статьи на такую тематику? История уже написана. А ваше видение истории вперемешку с цитатами мало кого сейчас волнует.

У товарища Ярослава либо память коротка, либо врунишка он такой, что врет и не краснеет.

>Де ви читали в моїх статях моє власне судження - герой Бандера чи не герой? Куда там герой! Все гораздо серьезнее...
«Для кожного, хто має в душі бодай щось українське, УПА – це святе» (c) Ярослав.
Кортинка не ваша, но в тему...
Free Image Hosting at www.onlinedisk.ru
коновалець, бандера, шухевич та інщі "святі" впізнаєте?
>Де ви читали в моїх статтях згадку про козаків чи про прихильність до відродження козацтва?
вы давали ссылку на статью в комментариях на форуме... Я ее комментировал
Я статью прочитал, в двух словах автор говорит, что если казаки не с нами, то лучше бы их вообще не было. С нами это: "Гарний шанс продемонструвати свій патріотизм і традиційну чоловічу доблесть щороку нашим героям дає День українського козацтва, який випадає на Свято Покрови. У зв’язку з відзначенням річниці створення УПА, у країні в цей день спостерігається сплеск активності п’ятої колони — на світ Божий, наче у Вальпургієву ніч, виповзає всіляка антиукраїнська нечисть. От коли хотілося б побачити силу, готову бодай у дискусію вступити з покидьками роду людського. Проте українці чомусь жодного разу не чули, щоб козаки застосували проти українофобів бойовий гопак, надавали «справжніх чоловічих ляпасів» сепаратистам або відшмагали нагайками комуністів-гебістів." Вы же не возражаете? Гарне козацтво тільки те, що відшмагає нагайками комуністів-гебістів... інше то, як пише ваш прихильник Georgij, приписне (реєстрове) козацтво на "службє государєвой"...

Божїею милостїю Мы Екатерина Вторая Императрица и Самодержица Всероссъйская, и прочая, и прочая, и прочая.
Мы восхотели через сїе объявить во всей НАШЕЙ Имперїи к общему известїю НАШИМ всем верноподданным, что сечь Запорожская в конец уже разрушена, со истреблением на будущее время и самого названия Запорожских козаков.
Нет теперь сечи Запорожской в политическом ея уродстве..."

А відбувалось все так, за сучасним сценарієм. З цього починалось рейдерство. 4 червня 1775 року москальське військо обскочило Січ, на Січ було направлено біля 50 гармат. Для січовиків це було жахливою несподіванкою... І це за те, що військо козацке ...вєрой і правдай обєрєгало граніци русскай імпєрії. За порадою Кальнишевського і Володимира Сокальского, щоб не проливати братньої крові хто здався, а хто втік за Дунай. Що сталося з тими, хто був за капітуляцію - відомо, як і за совків Соловкі, Тобольск... Землі козацкої старшини конфісковано й передано царським підлизням князям Вяземському і Патьомкіну.
Так от знищено було Катериною справжніх козаків. А те, що потім вже відтворилося дуже схоже на такі- собі УНКА 1940р.(Спільна спроба НКВС і гестапо замінити неблагонадійну ОУН, на більш керованого і лояльного мутанта)

Ви, мабуть, знайшли у гуглі тлумачення слова "козак", але це ж не повне тлумачення. Бо відродження козацтва у 1917 році відбулося на найдзвінкішій ноті - бо за свою любов до України мільйони людей були готові проливати кров - свою і чужу. Якщо козаччина минулих століть обмежувалася мріями про "права і вольності" (автономію в межах тієї,чи іншої держави), збільшення козацького реєструі зарплатні, то вільне козацтво чи не з самого початку виступало за вільну державу і порядок в ній, забезпечений не проханнями, чи благаннями, а силою української зброї.(Махновщина,)
Троцький, під керівництвом якого здійснювалась інтервенція більшовицької Росії проти УНР, так оцінював український народ часів національної революції: "У ньому прокинувся вільний дух запорозького козацтва і гайдамаків, який спав сотні років. Це страшний дух,що кипить, вирує, як сам грізний Дніпро на своїх порогах, і змушує українців творити дива хоробрості. Це той дух вольності, що давав українцям нелюдську силу впродовж сотень років воювати проти своїх гнобителів: поляків, росіян, татар і турків - та здобувати над ними блискучі перемоги."
P.S. Козак - слово тлумачиться як тюрське, чи татарське (навіть не встановили точно звідкиля) означало - розбійник, корсар і т.і.. Так їх називали вороги. Як, доречі, німці радянських партизанів. Та й селяне, до яких вони заходили "в гости".

О. Гражданскую войну вспомнили… Махно вспомнили, он настоящий казак, по-вашему? Видите ли, Georgij, то у вас не стало настоящего казачества после запорожской сечи, то вы вспоминаете миллионы людей, которые готовы были лить кровь без разбора свою и чужую и говорите о них как о казаках (настоящих?)… Взаимоисключающие параграфы. Так были ли разбойники, прикрывавшиеся какими-то идеалами после запорожцев? Конечно, были, есть и будут. Можно же называть вещи своими именами? Если человек живет разбоем и грабежом, то он – разбойник и пират, как правильно написал Грабовский. И романтики тут минимум. Мало ли кто и чем придумает оправдывать свои грехи… Так вот, раз разговор зашел о гражданской войне, то я вам еще одного казака хочу представить, который в гражданскую войну со своими богунцами (полк имени Ивана Богуна, соратника Хмельницкого) немчуру и ляхов гнал из украинских городов не хуже запорожцев.

Щорс Николай Александрович, подпоручик, царский офицер во время 1й мировой, член партии с 18го и командир 1-й украинской дивизии в 1919 году. Погиб в возрасте 24 лет на поле боя. Его знаменитую «отповедь Петлюре» можно сравнить с письмом запорожцев турецкому султану, цитирую:
«Мы, таращанцы, богунцы и другие украинцы, казаки, красноармейцы, получили твое похабное воззвание. Как встарь запорожцы султану, так и мы тебе отвечаем.

Был у нас гетман Скоропадский, сидел на немецких штыках. Сгинул, проклятый.

Но вот новый гетман объявился — Петлюра. Продал родину, мать, продал бедный народ.

Скажи, Иуда, за сколько грошей продал ты Украину? Сколько платишь своим наймитам, чтобы песьим языком мутили селянство, поднимали его против власти трудовой бедноты?

Скажи, Иуда, скажи, предатель, только знай, не пановать панам больше на Украине.

Мы — сыны ее, бедные труженики — головы сложим, а ее обороним, чтобы расцвела на ее вольной земле рожь на свободе и сжата была свободным селянством на свою пользу, а не жадным грабителям, кровососам — кулакам и помещикам. Да, мы братья российских рабочих и крестьянства, как братья всем, кто борется за освобождение трудящихся.

Не доносить тебе штанов до этого лета. Уж мы тебе бока намяли под Коростенем, Бердычевом, Проскуровом. Уже союзники твои оставили Одессу.

Свободная Венгрия протягивает к нам братские руки, и руки ограбленных панами крестьян Польши, Галиции тянутся к горлу твоему, Иуда!

Прочь иди в петлю, проклятый! Давись, собака!

Именем крестьян-казаков Украины командармы Щорс, Боженко и другие 1919 г.»

В рамках культпросвета предлагаю несколько интересных фактов. В 1936 году была написана всем известная «Песня о Щорсе» Слова к ней написал Михаил Голодный - советский поэт, военный корреспондент, уроженец Бахмута, нынешнего Артемовска. А исполнил эту песню Марк Рейзен - советский оперный певец. Солист Большого театра СССР. Кавалер двух солдатских Георгиевских крестов, народный артист СССР (1937), лауреат трёх Сталинских премий первой степени (1941, 1949, 1951). Что интересно Марк Осипович родился в селе Зайцево Бахмутовского уезда Екатеринославской губернии теперь в составе Горловки Донецкой области Украины. Вот такие наши земляки. Предлагаю послушать
исполнение Рейзена 1948год
. А это бонусом, мне понравилось, современное любительское исполнение под гитару, кто умеет играть тот обязательно оценит.
Еще из интересных фактов. Для памятника Щорсу в Киеве, который установили в 1954 году, позировал студентом Леонид Кравчук. Улицу Коминтерна в Киеве, на которой стоит памятник, с подачи оранжевой власти переименовали в ул. Петлюры. На памятник были покушения вандалов, неизвестные белой краской написали имя и фамилию полковника Армии УНР, коменданта УВО, председателя Провода Украинских Националистов Евгения Коновальца. Вот такие парадоксы истории.

По поводу Марика Эпштэйна (Голодного), я, как исконный бахмутчанини, могу многое рассказать. Ему изменила жена и он бросился под автомобиль. Но у нас он родился и мальчиком уехал в Екатеринославль. А знаете ли Вы про великих Г.Сковороде, В.Гаршине, А.Чехове, И.Бунине, Е.Шварце, И.Северянине, В.Гроссмане и др. живших в Бахмуте, писавших о нем? Мы все здесь в Констахе на самом деле живем в Прибахмутье:)

Спасибо за комментарий, Владимир, я надеялся что вы отзоветесь, как бахмутчанин. Мои знания о нем очень скромны и пока не выходят за рамки статьи в википедии Просматривая информацию о песне мне показались интересными те факты, что и автор слов и ее первый исполнитель как то связаны с нашим краем, вот я этим и поделился. Если у вас будет время и желание, то напишите о "великих Г.Сковороде, В.Гаршине, А.Чехове, И.Бунине, Е.Шварце, И.Северянине, В.Гроссмане и др. живших в Бахмуте, писавших о нем..." с удовольствием почитаю.

Відповім Вам, друже rezon, на запитання. Доведеться Вас розчарувати. Я ніколи не був у той партії. У комсі - був, а в партію не пішов. Та й мої годки не дуже рвалИся у ці тенета. Може тут збіг обставин, але й мій прадід вийшов з тої партії за своїм бажанням. Написав заяву і його виключили за його бажанням.

От, якраз з Махном його не порівняти. Хоч і були їх біографії на певном етапі схожі, та різниця у тому, що Махно воював за свою, ним самим створену, державу, а Котовський воював на боці держави-загарбника. І як же Ви можете так про легендарного командира червоної армії? Він же свою провину змив кров'ю. Георгій на японській, чотири Червоного Прапора, іменна зброя. По загибелі, навіть, мавзолей. Сам Йосип наказав(!) Тільки от Зайдера комуністи чомусь не розстріляли?

Там у минулому пості у Вас був закид на мою адресу так от, я мав на увазі, що знищено саму ідею, але на початку XX століття починає будуватись вільне козацтво. Тільки не шукайте, будьласка, цього у гуголі, чи вікіпедії. Там ви можете знайти лишень багнюку, яку ллють на Україну. Нажаль українських таких сайтів, ще не зроблено і доводиться шукати по архівах і в літературі.
А Максим Рильський сказав: "Хто не знає свого минулого, той не гідний свого майбутнього"

1)Спасибо за ответ, друг Георгий.
2) Мы изначально говорили о казаках и о духе казачества. Я вам привел настоящего казака по духу и без криминального прошлого. А вы мне уголовников. Николай Александрович младше Махно на 6 лет, а Махно, в свою очередь, младше Котовского на 8 лет. Щорс, как пришло время, ушел на фронт 1й мировой, защищать свою Родину, служил фельдшером, дослужился до подпоручика, было ему в то время 21. Как вернулся с войны, то пошел гнать взашей интервентов со своей Родины. Для сравнения Котовский в 22 уклонился от воинской повинности и после принудительной отправки в возрасте 24 лет на японскую войну, дезертировал через 3 месяца. Парился на нарах и там же узнал о анархо-коммунистах, после чего себя к ним причислил. Ну и чем не Махно? Один в один почти биографии. И пока эти двое жили по принципу воруй-убивай, обеспечь себе финансовую независимость и отличный отдых в лучших кабаках страны, Щорс ее защищал на фронте, так что мне кажется, претензий к Щорсу у современных украинцев быть не должно - настоящий казак. Что касается созданной махновцами державы, так давайте каждое село назовем государством, напечатаем денег и будем заодно соседские села грабить, потому что они не анархо-коммунисты. А вот Котовский умнее оказался, бывший уголовник легализовался в политике, после передела собственности преуспел в годы НЭПа. Ну и державу создал, как и Махно, Молдавскую АССР, в 1924году, были и свои органы власти и свой бюджет и харизматичный лидер Котовский. Держава была независимой от Украины и имела претензии на оккупированную румынами Бессарабию. Вы говорите что Котовский «воював на боці держави-загарбника» точно так, наверное, считали румыны, которые после оккупации в 1941 году надругались над его телом в мавзолее. Очень им не нравился этот борец за самобытность молдавского народа. 
То что "сам Йосип наказав(!)" мавзолей обустроить, этот факт мне, к сожалению, не известен. Интересно как бы "сам Йосип" поступил с теми кто не эвакуировал тело в 41м, если бы эта мумия была создана по его личному распоряжению. И после войны было у него время и возможность навести порядок, может быть не так уж и дорожил "сам Йосип" памятью о Котовском.  А убийство Котовского и дело Зайдера интересно было бы сравнить с убийством Кирова и делом Николаева, которого расстреляли и подвергли репрессиям всю семью. Вот сравните 25й год, когда власть Сталина еще аморфна и 34й год, когда Сталин уже знает, как нужно поступать со всеми бывшими урками с сомнительными заслугами во время гражданской войны, не зависимо от уровня влияния в партии и занимаемой должности. Но и когда вы говорите, что Зайдера не наказали за Котовского, вы тоже не правы. Линчевали его котовцы в 30м году, и как сегодня полагают историки, вся кровавая гебня была в курсе.

Ко всему прочему Ваши кремлевские хозяева официально создают казачьи воинские части! Неофициально их уже использовали для отторжения Абхазии и Южной Осетии от Грузии. К чему бы это? А может казаков рассматривают не просто как пиратов и разбойников, как это делаете Вы?

У меня нет хозяев и поэтому я, в отличие от вас, могу высказывать свое собственное мнение.

Современные воинские части врядли имеют что-то общее с украинским козачеством прошлого тысячелетия. Это не более чем сохранение старых названий и, возможно, некоторых обычаев, чтобы таким любителям прошлого как вы больше нравилось...

Ви прросто не маєте уяви, що то є патріотизм. Ясно що тоді народ України голосував не за українскість, а лише за те, щоб відійти від Москви. І, наіть, Ви самі також. Чи, може я помиляюсь? Та малось би знати, що якщо існує держава то десь є її корені. Ярослав якраз звертає нашу увагу на це. Бо не знаючи минулого немає надії на майбутнє. Ви ж, мабуть, інколи кажете таке: "...от мій батько був...", ну може дід... А хіба наша Держава не має права знати своїх героїв? Чи може лише те, що нам припише Москва, або Вашингтон є справжнім у нашій історії? Для Вас є викликом те, що з Вами спілкуються українською, але ж Вам ніхто не зауважив, що Ви спілкуєтесь російською, головне, що ми один одного розумієм. А що мова різна, то так склалося історічно.
Про совкову освіту не може бути сумніву, бо це престиж держави і вона була на вищому рівні. Тож ніхто на це не нарікає.
Зважте на те, що відродження козацтва взагалі не існує. Як на мій погляд так це не козацтво, а скорше поліцейські підрозділи. Я його називаю КК (костяктинівске кАзацтво) Хтось бажає мати в Україні своє військо і те, що ми бачимо у нас - воно й народжується. Я коли прочитав це на сайті і побачив оті кривляння... нема слів. Хіба ж з цим можна гратися? А з рештою приписне козацтво, може й має таким бути? Бо воно ж стояло на службє государєвой.
Мало не забув. Про Маяковського так от його совок якраз і знищив. Бо талант повернули на політику. А він писав душею і вона не витримала знущання.

Смерть Котовського комусь була вигідна. Хто наважився вбити одного з найвпливовіших людей Радянського Союзу? Сталін називав його найхоробрішим серед скромних радянських полководців, та найскромнішим серед хоробрих. Але ким в дійсності був Котовський? Кому вигідна була його смерть? Цю людину любили мільйони радянських громадян. А потім щось сталось. Смерть комкора просто проігнорували. Про вбивство написала лише "Правда": "В ніч на 6 серпня у радгоспі субвоєнрадгоспу Чебанка, за 30 верст від Одеси дочасно загинув член союзного українського і молдавського ЦВК (ЦИК), командир кінного корпусу товариш Котовський"
Чомусь радянська влада одразу ж забороняє писати про це вбивство. Наступного дня з москви в Одесу прибуває група бальзамувальникыв. Очолював її проф. Вороб'йов. Який у 1924р. бальзамував В.Леніна.(?) Одночасно почали будувати й мавзолей №3 у СРСР.
Так чому ж мавзолей Котовського не евакуювали? Тоді, як Леніна з Москви вивезли. Хто найняв кілера, а потім віддав його до рук котовців? А зайняв би Сталін те місце в історії, якби був живий Котовський? Він мав більший авторитет серед населення, серед військових, і навіть серед злодіїв. А тим паче він перед цим отримав телеграму від Фрунзе, той призначив його своїм замісником (фактично за тих часів - прем'єр) Тут багато залишається "чому".

Чим же відрізнявся від Котовського Микола Щорс лише дореволюційною біографією. А вже підчас громодянської вони виконували одне завдання - знищували залишки українського опору більшовикам. Див.УРЕС - Богунці брали участь у боях проти петлюрівців, денікінців, військ буржуазно-поміщицької Польщі. Ну поляками там , взагалі не пахло. (Та це ж радянський словник.) Таке ж завдання отримує і Котовський
"...Винищити залишки армії УНР та деникінських військ"
І це Ви називаєте козаччиною? Вони виступали проти України на боці агресора.

>Вони виступали проти України на боці агресора.
Узколобость национализма в действии... Как это Щорс против Украины? Щорс ЗА Украину, свободную от немцев и панов. Вот в том же послании Петлюре вся, как есть, позиция Щорса. Против немецких штыков на Украине, против петлюровских союзников на Украине, против панства и за власть трудовой бедноты на Украине. Абсурдность вашей позиции в том, что вы сами, по сути, сегодня за власть трудовой бедноты, или нет? Разве вам нравится то, что в сегодняшней Украине установлена власть олигархов? Разве не на каждом углу сегодня слышно, что депутаты не с народом, что нет у нас представителя от простого трудящегося народа во власти, одни трутни там сидят. Вот вы переводите должность которую предложил Фрунзе Котовскому на современные рельсы – «фактично за тих часів - прем'єр», так переведите и позицию Щорса чтобы понятней было, и не надо лукавить. Против иностранных и родных олигархов и за то чтобы к власти были допущены обычные люди. Все просто. И за это люди убивали друг друга 100 лет назад, а сегодня мы можем дискутировать, и мне бы не хотелось, чтобы товарищ маузер взял свое слово. Когда я написал про узколобость, я не вас Георгий имел в виду и не хотел вас обидеть, я подразумевал конкретно идеологию.
>Ну поляками там, взагалі не пахло
Богунцы в составе 44-й стрелковой дивизии, уже после смерти Щорса под командованием Дубового выгоняли вот этих ребят из Киева.Free Image Hosting at www.onlinedisk.ru На фото Союзники. Юзеф Пилсудский и Симон Петлюра. И когда вы говорите что Щорс на «боці агресора», то это же можно сказать и о Петлюре. Сагайдачный сидел на немецких штыках (как написано в послании Щорса), а Петлюра на польских.
Про Котовского, я думаю, дальше можно не обсуждать, то, что вы написали мне известно, а о его смерти мы можем, пока, строить только догадки т.к. архивы по этому делу еще никто не видел.

Як що у Вас дуже широкий лоб, то зверніться до відомої байки Крилова.
А що тут перекладать? Відомо ще з совкової істрії для 5-6 класів, що Україну хотіли захопити всі і Росія не виключення. Але Україна весь час боролася за свою незалежність. А те, що у полку Щорса були українці... та де ж їх не було! По- перше з часів Катерини на Півночі існувала, так звана Мала Україна (Зелений клин). По-друге багато українців йшли на заробітки в Росію. По-третє, а де б царю взяти було нормальних вояків, як не в Україні?
Чому ж сталося так, що у лютом 1917р.на вулиці Петрограда з вимогою відставки царя вийшли полки з переважно українським складом - Волинскій та лейбгврдійський Преображенський?
Я Вам дуже раджу, щоб не мірятися в кого лоб ширший, зійдіть з траси, проїдьте на початок і подивіться. Коли подивитесь збоку, (я свого часу так і зробив) і побачите які перешкоди долали ті, хто пройшов до нас, от тоді можна вирішити як їх нам долати. Бо перешкоди ті ж самі.
Ну і як же це можна? Да, так і було Щорс знищував залишкі армії УНР. То проти кого ж він воював? (Див. Большой Енціклопєдічєскій Словарь "Богунци")
А Ви , як я бачу досі живете при совэтах, бо в російській мові існує таке поняття, як держава і про державу не можна казати "НА", а вірніше буде -"В". Тобто "в Украінє" Ви ж, чомусь, не кажете "НА Росіє".

Не только в полку Щорса были украинцы но и Щорс сам был украинец, но не на это я делал акцент. Вы еще скажите что Щорс с крестьянами воевали за Сталина. Против кого понятно, мы уже много раз это написали и вы и я. НО за что? Чувствую что с вами мы уже все обговорили и тема зависает, я все сказал добавить вроде нечего, думаю вы тоже.

В и НА оставлю без комментариев, не ожидал я от вас такой подлости (глупости?) Георгий...

История Страны Советов полна гнусных тайн и нелепиц, которые при ближайшем рассмотрении складываются в жуткую, но правдивую картину. Порой задумываешься: а нужна ли кому эта правда? Ведь пели же мы семьдесят лет: "Щорс под красным знаменем раненый идет". А недавно  услышала песню группы "Манго-Манго" про товарища Щорса, который "...идет по городу, а иногда бежит...". Стало грустно. Как и многие другие "красные орлы", Николай Щорс был лишь "разменной монетой" для сильных мира сего. И он погиб такой же глупой и нелепой смертью, как это случилось с Иваном Сорокиным, Филиппом Мироновым, Григорием Котовским. И вся история ведь повторяется с завидным цинизмом. Меняется только дата, цель и метод устранения.  «Не читал, но осуждаю!» - парадокс,согласна. Ярослав, Георгий и иже с ними , все читали, все знают, все осуждают. Кто не разделяет их мнения- враги, коммунисты, оккупанты и т.д. А уж если и по русски говоришь, то пиши пропало-пятая колона, и не рангом ниже. 

Здравствуйте, Елена Викторовна, я хочу еще раз объяснить свою позицию в отношении Щорса. Наш разговор начался с казачества, друг Георгий, утверждал что его возраждение происходило в 17 году как пример - Махно. Я привел пример Щорса и богунцов. По ходу диалога мы выяснили что богунцы били Петлюру, олицетворявшего Украинскую Народную Республику, и потому они не могут быть казаками (І це Ви називаєте козаччиною? Вони виступали проти України на боці агресора) Друг Георгий запутался просто, ведь, Махно тоже не жаловал Петлюру, но почему-то он по его мнению казак? Кроме того я делал акцент на то что не все то украинское, что украинским назвали... кроме УНР в Киеве во второй столице Украины Харькове 24-25 октября 1917 года была провозглашена также Украинская ССР. И товарищи так же боролись за Украину и в конце концов победили, а почему они победили? Потому что национализм он узколобый изначально и массы крестьян-казаков его не поддержали... Махно поддержали... Щорса-Котовского поддержали.. а бухгалтера нет. Казак Махно пишет под впечатлением от гетманской украинизации: “Это явление вызвало во мне какую-то болезненную злость, и вот почему. Я поставил себе вопрос: от имени кого требуется от меня такая ломота языка, когда я его не знаю? Я понимал, что это требование исходит не от украинского трудового народа. Оно – требование тех фиктивных “украинцев”, которые народились из-под грубого сапога немецко-австро-венгерского юнкерства и старались подделаться под модный тон. Я был убежден, что для таких украинцев нужен был только украинский язык, а не полнота свободы Украины и населяющего ее народа, несмотря на то, что они внешне становились в позу друзей независимости Украины”. Против батьки я практичеки ничего не имею, просто диву даешься, что из него пытаются слепить все кому не лень сегодня. Нормальный такой диалог вышел... И если "совок" стал говорить по украински, то "совком" он автоматом быть не перестал - это проверено.

 

P.S. Манго-Манго тоже не нравится... а тезис про то что история повторяется хочу проиллюстрировать.
Картину можно назвать "от бухгалтрера главному бухгалтеру"
Free Image Hosting at www.onlinedisk.ru

Фотография, очень классная! Почистила вирусов в компе и появились все посты по этой теме. А то было не совсем все понятно. А вот по поводу  Махно у меня так и не сложилось определенного мнения, ни раньше, ни теперь. Натура колоритная, но .... мечущаяся.

 Процитируем всеми уважаемого знатока русского языка Д.Э. Розенталя. Он пишет:

В — НА (при указании местонахождения, направления движения, сферы деятельности, средств передвижения).
1. Предлоги совпадают в значении <…>.
2. Предлоги различаются: 1) оттенками значения: смотреть в небо (в одну точку) — смотреть на небо (охватывать взглядом большую поверхность); 2) частотой употребления <…>; 3) профессиональным или устарелым характером одного из словосочетаний <…>; 4) закреплённостью в устойчивых оборотах <…>; 5) сочетаемостью с определёнными словами: <…> Был в Крыму, в Подмосковье, на Смоленщине, на Кавказе, на Дальнем Востоке.
(Д.Э. Розенталь. Справочник по русскому языку. М., 1998. С. 334).

Как видим, с какого края ни подойти, а лучше, достойнее и самостийнее жить… именно на Украине!