«Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла».
Ліна Костенко
Мозок будь-якої людини на 80% складається з рідини, але у сумувальників за соловецькою системою ця рідина, здається, тормозна. Втім, найприкріше, що крах комуністичної імперії не призвів до остаточної смерті совка в мізках та душах людей. Ці громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів українськості, і не сприймають найменших поступок на користь української мови.
Ця частина населення, по суті, ототожнює себе з нацією-окупантом. Цим самим підтверджується факт існування в України «п’ятої колони», представники якої привільно почувають себе у Верховній Раді. Вони досі вважають, що «совєтскую власть в етой странє нікто нє отмєнял».
Сигізмунд фон Герберштейн (1486 - 1566) в своїх «Записках о Московии» ще давно поставив на совку тавро: «Цей народ знаходить більше задоволення в рабстві, ніж у свободі».
Совки досі сумують за імперією і забули, або не знали, що в судовому рішенні Конституційного Суду Російської Федерації, прийнятому ще 30 листопада 1992 р., було чітко констатовано: «У країні протягом тривалого часу панував режим необмеженої, що спирається на насилля, влади вузької групи комуністичних функціонерів, об’єднаних в Політбюро ЦК КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК КПРС».
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла».
Ліна Костенко
Мозок будь-якої людини на 80% складається з рідини, але у сумувальників за соловецькою системою ця рідина, здається, тормозна. Втім, найприкріше, що крах комуністичної імперії не призвів до остаточної смерті совка в мізках та душах людей. Ці громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів українськості, і не сприймають найменших поступок на користь української мови.
Ця частина населення, по суті, ототожнює себе з нацією-окупантом. Цим самим підтверджується факт існування в України «п’ятої колони», представники якої привільно почувають себе у Верховній Раді. Вони досі вважають, що «совєтскую власть в етой странє нікто нє отмєнял».
Сигізмунд фон Герберштейн (1486 - 1566) в своїх «Записках о Московии» ще давно поставив на совку тавро: «Цей народ знаходить більше задоволення в рабстві, ніж у свободі».
Совки досі сумують за імперією і забули, або не знали, що в судовому рішенні Конституційного Суду Російської Федерації, прийнятому ще 30 листопада 1992 р., було чітко констатовано: «У країні протягом тривалого часу панував режим необмеженої, що спирається на насилля, влади вузької групи комуністичних функціонерів, об’єднаних в Політбюро ЦК КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК КПРС».
НЕ ЧИТАВ, АЛЕ ЗАСУДЖУЮ
Совки не мали й, вочевидь, не мають жодних сумнівів щодо своєї правоти. «Не читал, но осуждаю!» — фраза, що прозвучала в 1958 році на засіданні правління Союзу письменників СРСР при розгляді справи Бориса Пастернака, якого звинувачували в публікації за кордоном «антисоветского» роману «Доктор Живаго».
Замітка екскаваторника Філіпа Васильцева «Лягушка в болоте», опублікована в «Литературной газете» №131 від 01.11.58 р. з того ж самого приводу: «Газеты пишут про какого-то Пастернака. Будто бы есть такой писатель. Ничего о нём я до сих пор не знал, никогда его книг не читал… это не писатель, а белогвардеец… я не читал Пастернака. Но знаю: в литературе без лягушек лучше».
Схожу думку висловив сучасний совок на мою статтю: «…меня поражает, как можно восторгаться каким-то Е. Пашковским («Провинция», № 40 от 3.10.2007 г. «Мова електрички»), который внаглую облаивает свой народ? Кто такой П. Загребельний, я не знаю, но если он восхваляет такого недоноска как Е. Пашковский, то они «обое рябое» и для меня он не авторитет...» («Провинция» № 1 від 06.01.2009 р. «Увесь світ знає і визнає, крім одного з Новосьоловки»).
Наче під копірку: «Мы хоть и не читали произведений Солженицына, но глубоко возмущены его творчеством...» Очевидне слабоумство в цьому соціумі вважається нормою.
Прикметно, що совок на виборах приводить у владу схожих на себе. Йому подобається, коли кандидат перед ним бадьоро з піснями й танцями весело вибиває чечітку. А совок при владі ще страшніший. Він усе перекручує на свій копил і діє за своїми власними нормами: не можеш виграти за правилами, - міняй правила, не перемагаєш в шахи - бий супротивника дошкою по голові. Недозволених прийомів не існує. Мета виправдовує усі засоби.
Совки не переймаються, що їх дітям доведеться жити у зґвалтованій країні, де пануватиме чужа держава, лунатиме чужа мова, хабарі замінять правочинство, а будь-яка освіта втратить сенс перед кумівством і свояцтвом. Сумно, адже в українців іншої української держави крім України немає. Жити доводиться тут і зараз.
Будувати модерну Україну за європейськими стандартами економіки і моралі ще й заважають комуністи. Це не ті бідні напівмаразматичні дідугани з медальками на заношених до дір піджаках радянського виробництва. Це два з лишком десятка відгодованих та рожевощоких, вдягнених у Бріоні «народних» депутатів Верховної Ради. І саме ці «пролетарські» голоси нині є вкрай важливою складовою коаліційної «тушонки». Вони себе вважають «елітою». Бо затребувані були зі своїм конформізмом завжди. Згадайте довоєнну Німеччину. Після приходу до влади фюрер високо оцінював «людський матеріал» компартії і давав вказівки залучати його – після «перевиховання» – до НСДАП...
Газета «Комунист» починається з гасла: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь». Мені завжди було цікаво дізнатись, кого саме комуністи закликають до об’єднання? Якщо у будь-якій країні Європи, наприклад, у Франції чи у Швеції комусь пощастить відшукати «пролетарія», то це буде звичайнісінький бомж, або українською мовою – безхатченко. Не варто також забувати, що гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» закликав до світової революції ідеологічний батько Гітлера, ідеолог нацизму Готфрід Федер (1883-1941).
ВИХОВАННЯ І ПРОПАГАНДА
Комуністи, перетворюючи людей в совецький народ, свого домоглися. Совок – це змінена людина на генному рівні. Перефразовуючи Поля Гольбаха (1725-1780) можна констатувати, що комуністичне виховання полягало в тому, щоб з найранішнього віку вселити дітям рятівну звичку мислити наперекір здоровому глузду, вірити всьому, що їм говорять, ненавидіти всіх тих, хто не розділяє їх віри. В результаті держава отримуватиме благомислячих і спокійних громадян, беззаперечно слухняних.
Комуністи часто цитують нобелівського лауреата англійського математика і філософа Бертрана Рассела (1872-1970), мовляв, той писав, що діячі масштабу Лєніна з’являються на світі раз на сто років… Однак, ніколи не цитують, в якому контексті це було згадано. Розгорнемо Б. Рассела «Влада. Новий соціальний аналіз»: «Стосунки Лєніна і Гітлера зі своїми партіями були однакові... Ніякої потреби у політичному вдосконаленні чи звичці до компромісів. Вимагається лише інстинктивна згуртованість.. Звідси гестапо і ЧК».
Совок схильний довіряти пропаганді. Латиною – PRopaganda. Звідки взагалі це слово PR? Від Public Relations – мистецтво контакту з масами. Як зауважив доктор історичних наук А.Н. Боханов: «Піар-продукт... розрахований на те, щоб його споживали не замислюючись, як знайома і зрозуміла страва. Він націлений лише на підтвердження і зміцнення певного світоглядного стереотипу. Будь-яке критичне осмислення для нього смерті подібно, бо дурість і фальшь висвічуються одразу».
Особливо велике значення пропаганді надавали комуністи і нацисти. Ось зміст їх напучувань, перекладених українською мовою доктором медицини професором Володимиром Войтенком:
1. «У сучасних умовах ідеологічна пропаганда оформилась в особливу сферу духовної діяльності; вона є системою організацій, засобів і методів ідейно-психологічного впливу на маси».
2. «Наша пропаганда за змістом і формою повинна сприйматися широкими народними масами. Мистецтво полягає у тому, щоб не подрібнювати увагу мас, а завжди концентрувати її».
3. «Характерними рисами пропаганди є цілеспрямованість, диференційованість, безперервність дії, масовість».
4. «Ми працюватимемо над тим, щоб сформувати у молоді почуття відповідальності. Щоб долучити маси до ідеї національного відродження, ніякі соціальні негаразди не можуть вважатися завеликими».
5. «Розроблюючи завдання політичної, економічної та ідеологічної роботи, партія визначає завдання і в області пропаганди, принципової позиції щодо її організаційних форм».
6. «Справжня сила політичної партії полягає в тому, щоб зберегти дисципліну партійців. Успіх всякої пропаганди визначає наполегливе, рівномірне і тривале застосування».
Перша, третя і п’ята тези належать секретареві ЦК КПРС Л. Ф. Ільїчову (Философский энциклопедический словарь).
Друга, четверта і шоста тези належать фюреру третього рейху Гітлеру (Майн камф). Спробуйте знайти відмінності.
ОСВІТА
Сам совок невиліковний принципово. Проти совка-нащадка існують лише одні ліки – освіта. Справжня освіта і патріотичне виховання. 28 травня у наших школярів відбулося веселе свято останнього дзвоника. Хоча, на мою думку, це сумна подія. Утім, я про інше. Не буду оцінювати отримані випускниками знання. Для цього не маю належної інформації. Але наслідки виховання впадають в очі. І це не російська мова, «прикрашена» нецензурщиною. І навіть не огидний вигляд деяких юнаків і юнків напідпитку. Це стрічки через плече. Будь яких кольорів. Червоні, жовті, білі, сині… Не було лише жодної жовто-блакитної стрічки. Жодної! Сумно. Можливо діти і не розуміли, але ж вчителі... Теж не зрозуміли, що найкраще поєднання кольорів у світі – жовтого і блакитного? Утім, промайнула на екрані картинка, де діти одягли жовто-блакитні стрічки. На жаль, не встиг додивитись в яких це краях.
Професор географії з Лейпцига Оскар Пешел ще давно зауважив: «Коли пруссаки побили австрійців, то це була перемога прусського вчителя над австрійським шкільним учителем».
Виконавчому директору Дослідного інституту фінської економіки (ETLA) Сікстену Коркману журналіст поставив запитання: «Що, на вашу думку, слід робити Україні в економічному плані, щоб до її можливостей і потенціалу виникав інтерес?»
— Я точно почав би із системи освіти. Мені здається, нема нічого важливішого, аніж бути упевненим у тому, що діти — школярі, студенти — отримають якісну освіту. А для цього потрібно починати з учителя. Я переконаний, що ключем успіху Фінляндії є дуже гарна підготовка вчителів. Вони здобувають гарну академічну освіту, і їхня професія вважається престижною.
Звісно, він мав достатнє уявлення про нашу освіту і про «освічених» совків.
ЯРОСЛАВ
Yаroslаv70 [at] meta.ua
сумний діагноз
"Ці громадяни й досі не хочуть визнавати української незалежності, зі зневагою, презирством і ворожістю ставляться до будь-яких проявів українськості..."
Я сам такой статистики не знаю... но интересно было бы знать - из тех кто голосовал в 91 году за независимость республик и постоянно проживал в УССР, сколько процентов людей делали это именно ради "проявления "українськості"? Мне кажется что показатель не дойдет и до десяти... Даже учитывая тогдашнюю топорную национал-политическую рекламу. Тогда называли: "агитацию", мне кажется, тогда даже Черновол на Донбассе считался не таким "страшным", как теперь истинные украинские националисты...
Почему же вызывает такое удивление осознание того, что не все должны быть в восторге от этих самых проявлений? При том, что вы же не делаете, толком, ничего, связанного с тем, чтобы что-то подобное проявилось, ничего не создаете. Для вас культура - это то что вы говорите и пишете на украинском языке в местной газете.. т.е. вы возводите в факт достижения культуры - результат борьбы за такую возможность. Вы, видимо, настолько привыкли бороться, что собираетесь не делать ничего, пока не добьетесь полной победы - 100% населения-зомби. Вы и такие как вы сейчас пытаетесь найти среди книг и статей слова, вроде «Не читал, но осуждаю!», и этим возбудить в миллионах зрелых людей чувство собственной вины - за то, что жили в такой дурацкой стране и были идиотами, приписываете им слабоумство: "Ох! Куда же мы такие бедолашные смотрели, а?" Хватит!!! Нет - мы не считали это нормой! Нам просто старались отбить желание об этом выкрикивать. Впрочем, точно также, как и вы пытаетесь сейчас запретить говорить что подавляющее количество Шевченко - ерунда, или Бандера не герой. Уверен, что и сейчас многие ваши соратники мечтают, в своей больной голове, о такой могучей возможности затыкать людям рот. Вы и сейчас мечтаете, чтобы Маяковский мог бы печататься в Украине только подпольным самиздатом, как тогда Пастернак.
"ненавидіти всіх тих, хто не розділяє їх віри" ... мне кажется, это срока из вашей личной характеристики...
а " «Ми працюватимемо над тим, щоб сформувати у молоді почуття відповідальності. Щоб долучити маси до ідеї національного відродження, ніякі соціальні негаразди не можуть вважатися завеликими» - строка из буклета вашей организации.
Если вы считаете образование, которое давалось в СССР, плохим - не вопрос, не буду с вами спорить. Однако, очевидно - современная система образования Украины даже мечтать не может о былом уровне. В том числе и патриотическое воспитание молодежи - пионер и комсомолец, для независимого наблюдателя, куда более светлые и приятные образы, чем результаты ваших попыток возрождения казачества, от которых нормальных людей тошнит.
Но все это моя такая форма беседы с вами... Когда же я дошел до строк "Можливо діти і не розуміли, але ж вчителі... Теж не зрозуміли, що найкраще поєднання кольорів у світі – жовтого і блакитного? ..." я понял что это взято не из характеристик и буклетов... я понял что это диагноз. Предполагаю, что название ему: рак мозга. Тут уж не до диалогов.