Цього року міськрада повинна прийняти Комплексну соціальну програму національно-патріотичного виховання Костянтинівської міської територіальної громади на 2021-2025 роки. Сподіваємося, що її приймуть не так, як багато попередніх програм – без обговорення з громадськістю (від слова «взагалі»). Як, наприклад, прийняли подібну програму по освіті.
Це розпис нижнього храму ПЦУ, що в сквері афганців. Як і в верхньому, його розписують харківські митці-монументалісти. Відкриття храму планується на Покрова.
Зі свого боку громадські організації — Товариство ім. Олекси Тихого, «Бахмат», Спілка краєзнавців України вже працюють над створенням проєкту цієї Програми (на жаль, Громадська рада в цьому не захотіла брати участь). Ми запропонували розширити її дію не тільки на дітей та молодь, а на всіх мешканців громади. Чому б раз на рік не організовувати екскурсії на Хортицю для дорослих? Наприклад, багато працівників виконкому там не були, але це так важливо — відчути себе часткою цієї святої землі.
Також важливо залучати до роботи з патріотичного виховання, окрім учасників АТО/ООС, Майданів, ветеранів українського руху за Незалежність (це є в програмі) і в’язнів сучасної війни з Росією (в Костянтинівці таких, як мінімум, три – В.Бучок, Я.Маланчук, А.Попік).
Ми запропонували внести до Програми «популяризацію українських особливостей Костянтинівської громади – фестивалів, ярмарок «Вільний степ», «Казкова Донеччина», «МостФест», читання та заходи по видатним особистостям О.Тихому, В.Гайворонському, Ю.Рясту, Р.Польовому, А.Федю». Маючи досвід організації та проведенню екскурсійних маршрутів по рідному краю кожної нашої сільської школи, запропонували зробити подібне також і в школах міста. На наш погляд, в кожній школі, молодіжному центрі для цього треба організувати в студії, де б навчалися юні екскурсоводи.
Але в цій статті хотілося б зупинитися на іншому аспекті національно-патріотичного виховання. Який по формату не підходить до цієї програми (але хто сказав, що формат не можна змінити?). Мова про ВІЗУАЛІЗАЦІЮ, ЗОВНЄ МАРКУВАННЯ українськими елементами нашого міста та сіл громади.
Ви колись міркували над тим – скільки на вулицях нашого міста українського? Так, пам’ятний знак загиблим за Незалежність у сквері афганців, погруддя Т.Шевченко та Л.Українки біля ЦДЮТ – і все? Ну ще, потенційне – майбутній пам’ятник Соборності, який влада заклала на місці, де стояв Ленін. Ясна річ – українськи церкви: ПЦУ у сквері афганців та УГКЦ на Красному Октябрі. Ще багато назв, пов’язаних з Україною – від вулиці та скверу О.Тихого до вулиці Львівської. І ви вважаєте, що цього достатньо?
Ми не закликаємо робити в цьому «революцію», ми закликаємо міркувати. І, перш за все, треба змінити ганебну застарілу парадигму нашої влади, яка «згідно закону про рекламу не втручається в діяльність суб’єктів підприємництва». Ще коли архітектором працював Є.Попереко, ми зверталися до нього з проханням вплинути на підприємців, які відкривали нові магазини, кафе – щоб не було іноземних назв. Але він відмовив, спираючись на цю норму закону. Теж саме, коли ми звернулися, сказала і теперішня архітекторка А.Озерна. Але не зрозуміле – ви ж представники влади, ви ж повинні закликати мешканців любити свій край, свою українську громаду!? А тут повна «відморозка». Тому важко знайти українські назви на вулицях Костянтинівки. Тому сама влада з помпою відкриває фітнес-залу з іноземною назвою «HIPPOSPORT».
Практично в цей час на вулиці Громова підприємці тихо та скромно відкрили крамницю з назвою «ЧАРІВНА КАЗКА». Але хто їм за це добре слово скаже?
Продовжується «тихе байкотування» всього українського, що робила попередня влада Костянтинівки – на пропозицію надати назвам вулиць Стуса, Сковороди, назвала їх Футбольна та Спортивна.
І посміялася над нашою пропозицією — вулицю, по якій кіборги їздили до Донецького аеропорту, дати назву «Героїв України» — назвала Героїв труда…
Але чи хочемо ми самі зробити наше місто та громаду візуально українською? Якщо ми українці?
В.Березін
