Передбачаю, що буде багато плачу і здивування: як же так — проросійська партія "набирає більшість" вже в Латвії... Здається, навіть, що ця снігова куля постійно зростає й захоплює Європу, світ, суспільства, медіа і спільноти. Ми маємо проросійських, демократично обраних молдавського, угорського, чеського президентів, таку купу не настільки, але явно, проросійських урядів, чиновників, церков, що це може лякати.
Нещодавно, в суперечці, один гаспадін звинуватив мене у монохромному мисленні :) А мені лінь йому було пояснювати, що це зумисне препарування й спрощення проблеми до стану, коли можна виходити хоч на якісь висновки і рішення, замість безкінечно аналізувати безмежну варіантність. Так я, свого часу, покинув політичну групу, де розумні люди змагались у тому, як довго можна ставити питання, обходячи відповіді й строки з рішеннями.
Я все думаю над феноменом притягальності російської політики й русской афіші русского міра (я далекий від того, щоб повірити, що справжнє життя росіян за Московській кільцевій захоплює когось в цивілізованому світі).
Розуміння цього якось треба спростить, щоб цьому ефективно протистояти. От спробую.
Оскільки я й далі вважаю, що поділ за політичними поглядами в суспільствах, споконвіку, проходить між тими, хто прагне розпоряджатися своєю власністю та плодами своєї праці й між тими, хто прагне ділити те, що їм не належить, і ці, другі, якраз і є опорою сучасної російської експансії в світі, то варто пару слів саме про них...
У світі — скільки завгодно людей, які прагнуть реваншу, бо до розуміння ефективності співпраці треба дорости, а розуміння ефективності конкуренції у нас в генах. Росіяни завжди пропонують і підтримують реванш, бо він доступніший "простим людям" і зрозуміліший. Десь русскіє підтримують націоналістів, десь — інтернаціоналістів, чи зелених, чи блакитних, чи — Фемен. Але це — завжди соціалісти, ті, хто прагнуть реваншу та ділити те, що самі не створювали і те, що належить іншим. Ці прекрасні люди залипають на бажання стати гегемоном, як дохлі Гіві з Моторолою, на те, щоб колективно вирішити як розкуркулити ближнього, чи то — податками, чи то — надмірним регулюванням, чи то — через суди з доведеною до абсурду логікою, чи й просто — силою. Хтось залипає по-справжньому, а хтось — сублімує, але стримується.
Комусь імпонує технологія "швидких рішень", доступна лише за авторитарного правління, але про ресурси й ефективність задумуватися ніхто, насправді, не хоче.
Оскільки демократія є лише інструмент, і зовсім не означає більшовизму, а наше природнє право має пріоритет та право на захист, суспільства, що бажають уникнути гуманітарних катастроф, на мою думку, мають віднайти способи, як обмежувати право на участь в управлінні спільнотами (прямо чи опосередковано) особам, які не проявили відповідної активності в сферах, на які збираються впливати. Бо то і є аналогом "ділити те, що тобі не належить".
Це, наприклад, відмова їм брати участь в процесах управління державою, якій ти не служив (збройно, роботою, майном чи в інший спосіб), економікою, де ти нічого не створив (добровільно безробітний, не сплачуєш податки чи соціальне страхування, не набув власності, а "живеш безоплатно в будинку друзів" як Йуля, наприклад) і подібне.
Тобто, протистояти агресивному "русскому міру" в кожній країні, це — протистояти тим у ваших суспільствах, хто прагне розпоряджатися тим, що їм не належить, починаючи з вашого майна і аж до ваших свобод, життя чи традицій.
Треба приймати ці непопулярні рішення і не зважати на брехливе "ви хатітє задушить дємакратію", "а как же старікі, інваліди і нєзащіщьонниє".
Все можна врегулювати. І не так, як в русском "справєдлівом мірє", де інвалідів — в утіль, свободолюбивих — у табір, а "нєзащіщьонних" — у прєзідіум (а потім — у табір чи на рудник та в землю).
Треба знову повернутися до діалогу про чесні гроші, а не ті, на які бандократія росії скуповує Захід оптом і в роздріб. Чесно набута власність має стати прикладом, а не предметом заздрощів. Нечесно набута, або набута відносно чесно, має бути не знищена, а очищена до прийнятного стану, де власнику надається пріоритетне право на рішення — як це зробити.
Власність треба поважати.
Ми ж не знаємо прикладу, де б русскіє підтримували партії чи спільноти підприємців, білий капітал, чи пропагували націонал-капіталізм. А націонал-соціалізм — завжди. Відповідно, підтримка діяльних, самодостатніх, підприємливих, фахових, чесних і патріотичних — удар по російській експансії. Несприйняття соціал-популістів, соціал-націоналістів — удар по російській експансії. І, коли задумуємось над тим, чи не обмежуємо свободу слова, свободу самовираження чи "особоє мнєніє внє політікі", зважаймо, зразу, на те, чи це слово з мнєнієм не заберуть нашу свободу, життя і власність завтра.
Тоді й душити їх легше, з чистою совістю. Бо наше право — непорушне.
О.Сосницький, КМГО Українська культурологічна спілка “Містечко мрій”, приватний підприємець.
