Справа декомунізації далеко не закінчена. Для мене це стало ясно у Покровську на круглому столі «Українізація Донбасу – від теорії до практики». Для одних знесення пам’ятників Леніну — це вже занадто революційно. Але 24 січня у гостинному залі бібліотеки Покровська ми побачили місцевих громадських активістів, для яких процес українізації лише розпочався, головна робота попереду.
Ці українці зустріли рішучу відсіч від місцевих же просвітян. Просвітяни цілком виходили з бюрократичної логіки: «Плани з виховної роботи виконуємо? Діти патріотичні? То все інше – «від лукавого». З Вятровичем ніхто з них сперечатись не наважився, але на місцевих українських патріотів просвітяни навалились, як по команді.
Це Донбас, і тут український радянський патріотизм запекло веде досить вдалий напівпартизанський спротив проти українського патріотизму модернового європейського, того, що запекло захищає Неньку від ординського загарбника та його сєпарських посіпак.
Приводом послужила згадка когось з українців про радянський танк Т-34, який у Покровську служить «Монументом визволення від німецько-фашистських загарбників».
Саме на захист цієї «святині» піднялись покровські освітяни.
Київські гості побачили «Донбаське патріотичне шоу». Так колись захищали Леніна. То що, ми ввечері 24 січня заглянули у майбутнє?
Освітяни знайшли «вагомий» аргумент. У Німеччині, в Європі всі пам’ятники радянському солдату стоять, то чому їх чіпати в Україні.
А демонтувати вже почали. Приклад подав Львів, де мерія вже демонтувала аварійний 30-метровий пілон "Монумент бойової слави Радянських Збройних Сил" на вул. Стрийській. Це зовсім не декомунізація, львівська мерія наголошує на аварійності стели. Але це наше майбутнє.
Більшість українців не вважає чимось злочинним подальший злам радянського символічного спадку. І справа не у Львові. Радянська влада будувала там свої монументи на кістках знищених військових поховань українських, польських, австро-угорських вояків. То чого чекати від місцевих українців?
Справа у тому, що сучасна гібридна війна відбувається у багатьох сферах. Тут і релігійна площина, де наш Томос – це перемога і України, і Президента Порошенка, і божественного Закону над злочинною російською державністю. Війна йде і у сфері культури, спорту, інформаційному просторі і т.д. Військові дії ведуться, як регулярною армією, так і паравійськовими формуваннями. А ще Росія валить нашу економіку, як може.
Санкції проти неї – це лише відповідь на агресію. А ще, як більшовики колись, Росія використовує проти цивілізованого світу кримінал, та свою чи не головну зброю – корупцію.
Це стосується насамперед України. Але це помітили і європейці. Де з‘являються росіяни – туди приходить і корупція.
Українізація буде тривати і далі, бо російська, а за походженням радянська армія веде проти нас війну на знищення. Українців росіяни вбивають, а тих, хто признав себе малоросом, вони не чіпають. Нас поставили перед вибором – стати козаком чи малоросіянином.
Не треба було цього робити, пане Путін.
А щодо Європи… Дуже повільно, але і Європа прозріває.
У Росії влаштували дурдом. 27 січня у них є День військової слави Росії – День повного звільнення Ленінграда. З нагоди цієї річниці там у масштабі цілої вулиці відтворили реальну обстановку тих часів. Показали зруйновані будинки, безліч тематичних експозицій, воскові фігури напівмертвих людей, аеростати, "блокадний трамвай". Нечувану військову трагедію – голодну смерть більш ніж мільйона людей перетворили на предмет національної пихи.
«Танці на могилах» — це реакція німецької преси. «Блокада була геноцидом і залишається болючим місцем для Росії! Акцент потрібно робити на пам'яті загиблих, а не на національній гордості". "Московські правителі продовжують зображувати жителів блокадного Ленінграда як героїв, які сміливо опиралися німцям. Той факт, що люди ледве могли встати на ноги від голоду, що деякі їли кішок, або були покарані, як людожери, зараз замовчується", – йдеться в статті. «В Росії повинні бути обережні у висловлюваннях про блокаду». Гібрідна відповідь Путіну. Сам напросився.
У Словаччині відбулася беатифікація першої мирянки – 16-річної дівчини, що загинула під час Другої світової війни, захищаючи свою невинність від зґвалтування червоноармійцем. Європа не швидко запрягає… Але тенденція для Росії жахлива. Путін напросився.
Радянська армія — як монетка. Один бік – звільнення від нацизму. Інший бік – радянська окупація, принесений на багнетах комуністичний тоталітаризм, насилля. Це Путін відкрив «ящик Пандори». Війна скінчиться зі знищенням російської державності. Чи їх врятує лібералізація та мільярдні репарації?
Ігор Бредихін, історик, філософ, краєзнавець.
