Александр Ломов: “После сообщения об отмене Зеленским парада, ветераны АТО/ООС со всей страні объединились для проведения неофициального марша ветеранов. От Донецкой области колонна формировалась, в основном из ветеранов Краматорска, Дружковки, Мирнограда, Мариуполя, Лимана. Также были представители партий Европейская солидарность и Демократическая Сокира из Краматорска, но без партийной символики. Мои побратимы (служил в 39-м батальйоне 55-1 бригады) шли в киевской коробке. В Днепровской я встретил нашего капеллана, Алексея Петрова, автора книги «Кофе с привкусом пепла».
Начала марша было мощное. Шли дети погибших и несли портреты. Их встречали на коленях. Никто не ожидал, что людей будет на порядок больше, чем заявлено. Гораздо больше, чем на официальном шоу. Когда мы уже были на Майдане — конец колонны еще не вышел из начала пути, парка Шевченко».
Олександр Сосницький: «Марш був дуже серйозним меседжем світовій спільноті. Присутність послів держав, типу США на нашому Марші, дає підстави розуміти, що до українців прислухаються значно більше, ніж демонструє зелена адміністрація. Все стає на свої місця: влада і державність це - ми. Менеджери й слуги мають стримати цуценячу ейфорію й почати працювати на роботі. Якби у мене був син, то я б його взяв на наш Марш. Емоції, які переживає чоловік, який іде в коробочці посеред своїх, між людей на вулицях, які на тебе надіялись і ти не підставив... Цілком гідна плата за трохи проблем, якщо ти не каліка й живий. На таких маршах нація має виховати наших майбутніх ватажків і світових лідерів. Не забувайте брати з собою дітей на заходи здорових людей...”.
Андрій Тараман: “Я сам не зміг прийняти участь у марші. Але по переду колони несли нашу Смолянсько-Яблунівську путаночку-сітку, яку плели волонтери нашого села з тризубом та орнаментом. Її несли в перших рядах та вона призвела фурор. Це не та путанка, що у нас в музеї. Це інша, яку ми подарували ВДНХ у Києві”.
