В газеті “Провинция” № 14 від 4.04.07 р. на першій сторінці було розміщено світлину, де зображений нібито наш депутат, голосуючий одразу за багатьох інших. Про це всі знали й раніше, але такого яскравого документального підтвердження ще досі не мали. І все ж таки, це, мабуть, не наш депутат, а чужий. Уявіть собі, якби це був наш, то наступного дня він би прибіг до нас, його виборців, покаявся й уклінно просив пробачення. Мовляв, простіть мене, люди добрі, каюсь, що порушив Конституцію і присягу. Не прийшов. Не покаявся. Отже це не він. А якщо фотографувати зверху, то у Верховній Раді сивих багато.
У законах, що приймають наші обранці, таких називають “особами, які втратили працездатність”. Що ж поробиш, якщо втратили. І черевце, що не влазить у штани в багатьох. В декого менше, а у декого більше, незважаючи на окремішні від простих людей медицину, сауни і тренажерні зали. Тільки, читачу, заздрити не потрібно, бо, як співає чудовий співак, поет і композитор Володимир Шинкарук, “коли гарбуз росте, то хвостик усихає”. Це він про сільські врожаї. А хто подумає про щось інше, нехай йому буде соромно. Все ж таки ні, то не наш депутат, то інший. Мабуть.
В той час вся Україна дивиться по телевізору, як значна частина народних депутатів не відвідують пленарні засідання, а інші бігають, голосуючи «за себя и за того парня». В зв’язку з цим у законослухняного громадянина виникає право не визнавати закони і постанови, які прийняті з порушенням норми Конституції. Крім цього можна не визнавати рішення Уряду, прийняті на виконання таких законів.
Конституційний Суд України у свій час розглянув справу щодо офіційного тлумачення положення третьої частини статті 84 Конституції України «Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто» і встановив: «Положення частини третьої статті 84 Конституції України «Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто», треба розуміти так, що порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (частина перша статті 152 Конституції України).
Аналіз положення частини третьої статті 84 Конституції України дає підстави для висновку, що особисте голосування народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування. В Конституції України відсутні положення, які надавали б право народному депутату України голосувати за іншого народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України. Таке право суперечило б природі представницького мандата народного депутата України, закріпленого в Конституції України.
Народний депутат України є повноважним представником Українського народу у Верховній Раді України, відповідальним перед ним, і покликаний виражати і захищати його інтереси. Виконання народним депутатом України своїх обов’язків в інтересах усіх співвітчизників випливає із змісту присяги, яку складає народний депутат України перед Верховною Радою України (частина перша статті 79 Конституції України).
Отже, повноваження народного депутата України делеговані йому народом як сувереном влади (частина друга статті 5, частина перша статті 38 Конституції України) і зобов’язують його брати участь у прийнятті рішень Верховної Ради України шляхом голосування. Саме тому, що ці повноваження є делегованими і не підлягають подальшому делегуванню без згоди на це з боку суверена влади, народний депутат України не має права передавати свої повноваження щодо здійснення голосування іншому народному депутату України. Практика голосування одного народного депутата України за іншого не має юридичних підстав. Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними.
Положення частини другої статті 84 Конституції України треба розуміти так, що рішення Верховної Ради України, зокрема закони, постанови, інші акти, а також рішення Верховної Ради України щодо прийняття (відхилення) постатейно законопроектів, поправок до них приймаються лише на пленарному засіданні Верховної Ради України за умови особистої участі народних депутатів України в голосуванні.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти, які прийняті з порушенням порядку їх прийняття, вважаються недійсними. Визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена законами, які прийняті з порушенням порядку прийняття, вважається незаконною.
На підставі статті 152 Конституції України «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності».
Отак вирішив Конституційний Суд.
Окрім цього, голосуючи за “за себя и того парня”, депутати також порушують і присягу.
Законом України «Про статус народного депутата України» в ст. 24 зазначено: Народний депутат зобов’язаний:
- додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;
- бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
- особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами.
В Регламенті Верховної Ради України зазначено: “Голосування здійснюється депутатами особисто в залі засідань”. Законом України «Про статус народного депутата України» встановлені умови, близькі до раю. Кожна каденція вдосконалювала цей закон, додаючи нові пільги. Єдине, що не спромоглись вони зробили, це безсмертність, хоча й хотілось. Навіть після того, як народний депутат перестає таким бути, у нього і його дружини залишаються і квартира і безліч інших пільг. Всі настанови, щодо пільг, депутати виконують дуже сумлінно, чого не можна сказати про обов’язки.
І все ж таки потрібно мати совість. А якщо її немає, то куди вона поділась? Може якийсь новий “фюрер” проголосив: “Я звільняю вас від такої химери, як совість”. Та ні. То було у минулому і не у нас. А совість це така штукенція, яка або вона є, або немає. ЇЇ не може бути трошечки, як неможливо бути трішки вагітною.
Отже, мені, як пересічному громадянинові, незрозуміло, чому після Указу Президента зчинилась така паніка? Чому такий ґвалт і лемент? Чому депутати так перелякались? Вже скільки днів вони, наче вередлива дитина, в якої відібрали іграшку, виголошують промови. Вереск стоїть такий, що чути на весь світ. Сукають ніжками і прискають окропом. Півмісяця вони, з виряченими очима, виливають на людей їхнє розуміння ситуації. А за кого вони цих людей мають? Виявляється, депутатам можна порушувати Конституцію, а Президентові - зась. Обурений нардеп Кисельов хотів образити Луценка, а скривдив нас: «Он никто и фамилия его никак, как и миллионы граждан».
Отже, Ви, шановні громадяни незалежної України, «ніхто і прізвище ваше ніяк».
Всі апелюють до народу, нібито мають велику підтримку. Тоді навіщо падати в істерику? Давайте на виборах спитаємо у цього народу. І хоча за Кисельовим народ “ніхто”, за Конституцією все ж таки «єдиним джерелом влади в Україні є народ». Спитаємо і отримаємо відповідь, якою б вона не була. Людям втокмачують, нібито жаль народних грошей. Заспокойтеся, люди добрі. Ці гроші до вашої кишені все одно не потраплять.
У законах, що приймають наші обранці, таких називають “особами, які втратили працездатність”. Що ж поробиш, якщо втратили. І черевце, що не влазить у штани в багатьох. В декого менше, а у декого більше, незважаючи на окремішні від простих людей медицину, сауни і тренажерні зали. Тільки, читачу, заздрити не потрібно, бо, як співає чудовий співак, поет і композитор Володимир Шинкарук, “коли гарбуз росте, то хвостик усихає”. Це він про сільські врожаї. А хто подумає про щось інше, нехай йому буде соромно. Все ж таки ні, то не наш депутат, то інший. Мабуть.
В той час вся Україна дивиться по телевізору, як значна частина народних депутатів не відвідують пленарні засідання, а інші бігають, голосуючи «за себя и за того парня». В зв’язку з цим у законослухняного громадянина виникає право не визнавати закони і постанови, які прийняті з порушенням норми Конституції. Крім цього можна не визнавати рішення Уряду, прийняті на виконання таких законів.
Конституційний Суд України у свій час розглянув справу щодо офіційного тлумачення положення третьої частини статті 84 Конституції України «Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто» і встановив: «Положення частини третьої статті 84 Конституції України «Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто», треба розуміти так, що порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (частина перша статті 152 Конституції України).
Аналіз положення частини третьої статті 84 Конституції України дає підстави для висновку, що особисте голосування народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування. В Конституції України відсутні положення, які надавали б право народному депутату України голосувати за іншого народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України. Таке право суперечило б природі представницького мандата народного депутата України, закріпленого в Конституції України.
Народний депутат України є повноважним представником Українського народу у Верховній Раді України, відповідальним перед ним, і покликаний виражати і захищати його інтереси. Виконання народним депутатом України своїх обов’язків в інтересах усіх співвітчизників випливає із змісту присяги, яку складає народний депутат України перед Верховною Радою України (частина перша статті 79 Конституції України).
Отже, повноваження народного депутата України делеговані йому народом як сувереном влади (частина друга статті 5, частина перша статті 38 Конституції України) і зобов’язують його брати участь у прийнятті рішень Верховної Ради України шляхом голосування. Саме тому, що ці повноваження є делегованими і не підлягають подальшому делегуванню без згоди на це з боку суверена влади, народний депутат України не має права передавати свої повноваження щодо здійснення голосування іншому народному депутату України. Практика голосування одного народного депутата України за іншого не має юридичних підстав. Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними.
Положення частини другої статті 84 Конституції України треба розуміти так, що рішення Верховної Ради України, зокрема закони, постанови, інші акти, а також рішення Верховної Ради України щодо прийняття (відхилення) постатейно законопроектів, поправок до них приймаються лише на пленарному засіданні Верховної Ради України за умови особистої участі народних депутатів України в голосуванні.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти, які прийняті з порушенням порядку їх прийняття, вважаються недійсними. Визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена законами, які прийняті з порушенням порядку прийняття, вважається незаконною.
На підставі статті 152 Конституції України «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності».
Отак вирішив Конституційний Суд.
Окрім цього, голосуючи за “за себя и того парня”, депутати також порушують і присягу.
Законом України «Про статус народного депутата України» в ст. 24 зазначено: Народний депутат зобов’язаний:
- додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;
- бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
- особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами.
В Регламенті Верховної Ради України зазначено: “Голосування здійснюється депутатами особисто в залі засідань”. Законом України «Про статус народного депутата України» встановлені умови, близькі до раю. Кожна каденція вдосконалювала цей закон, додаючи нові пільги. Єдине, що не спромоглись вони зробили, це безсмертність, хоча й хотілось. Навіть після того, як народний депутат перестає таким бути, у нього і його дружини залишаються і квартира і безліч інших пільг. Всі настанови, щодо пільг, депутати виконують дуже сумлінно, чого не можна сказати про обов’язки.
І все ж таки потрібно мати совість. А якщо її немає, то куди вона поділась? Може якийсь новий “фюрер” проголосив: “Я звільняю вас від такої химери, як совість”. Та ні. То було у минулому і не у нас. А совість це така штукенція, яка або вона є, або немає. ЇЇ не може бути трошечки, як неможливо бути трішки вагітною.
Отже, мені, як пересічному громадянинові, незрозуміло, чому після Указу Президента зчинилась така паніка? Чому такий ґвалт і лемент? Чому депутати так перелякались? Вже скільки днів вони, наче вередлива дитина, в якої відібрали іграшку, виголошують промови. Вереск стоїть такий, що чути на весь світ. Сукають ніжками і прискають окропом. Півмісяця вони, з виряченими очима, виливають на людей їхнє розуміння ситуації. А за кого вони цих людей мають? Виявляється, депутатам можна порушувати Конституцію, а Президентові - зась. Обурений нардеп Кисельов хотів образити Луценка, а скривдив нас: «Он никто и фамилия его никак, как и миллионы граждан».
Отже, Ви, шановні громадяни незалежної України, «ніхто і прізвище ваше ніяк».
Всі апелюють до народу, нібито мають велику підтримку. Тоді навіщо падати в істерику? Давайте на виборах спитаємо у цього народу. І хоча за Кисельовим народ “ніхто”, за Конституцією все ж таки «єдиним джерелом влади в Україні є народ». Спитаємо і отримаємо відповідь, якою б вона не була. Людям втокмачують, нібито жаль народних грошей. Заспокойтеся, люди добрі. Ці гроші до вашої кишені все одно не потраплять.
ЯРОСЛАВ. [email protected]
