Продовжуємо писати про сучасну світову політику. Ми стверджуємо, що вже розпочалася четверта світова гібридна війна. І знов Україна – чи не головне поле битви. Росія з союзниками – Південною Осетією, Абхазією та Лугандонією, а ще з Північною Кореєю, Сірією, Іраном, Венесуелою проти всього цивілізованого світу. Я б цю війну назвав, скоріше падлючою, ніж гібридною. Який Путін, яка Росія така і війна. Костюмчик, як по москалю скроєний.
8 вересня 1999 року, в Москві був підірваний будинок № 19 на вулиці Гур'янова на південному сході Москви. Ця трагедія стала другою в низці вибухів будинків, що трапилися за один місяць: перший вибух стався 4 вересня в Буйнакську, 8 вересня був підірваний будинок на вулиці Гур'янова, 13 вересня - житловий будинок на Каширському шосе, 16 вересня - будинок у Волгодонську Ростовської області. В результаті чотирьох вибухів, за офіційними даними, загинули 307 осіб, понад 1700 осіб отримали поранення.
Але повернемося до другої світової. Путін якось назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ сторіччя». Катастрофа — це коли росіяни в Прибалтиці та в Україні стали жити «за кордоном». 43 мільйони загиблих у другій світовій війні громадян СРСР – це не така вже і велика трагедія. З розпадом СРСР не порівняти. А 43 мільйони, як кажуть на Москальщині — «можем повторить». А от «знущання» жидо-бандерівців над російськомовними українцями на Донбасі – це така трагедія, що і чергову світову війну можна розпалити. Падлюча логіка падлючого гібридного режиму.
Все існування СРСР носило падлючо-гібридний характер. У минулому номері «Провінції» ми зупинились на початку другої світової війни. У серпні 1941 йдуть переговори на найвищому рівні про майбутні поставки в СРСР зброї та всього необхідного для ведення війни з націонал-соціалістичним (!) агресором. Не забуваємо, що Німеччина для СРСР до 22 червня 1941 року – союзник та братня соціалістична держава. От тільки Гітлер будував національний соціалізм тільки «для своїх, для арійців».
Чечня. Вид на Президентський палац в Грозному. Січень 1995 року. / Фото Christopher Morris
У серпні 1941 американці пропонують Сталіну прямий перегін літаків зі своїх заводів до радянсько-німецького фронту. Японці ще не напали на Перл-Харбор, тому прямий потік американської авіатехніки був лімітований тільки міждержавними домовленостями та пропускною спроможністю аеродромів Сибіру. Сталін відмовляється через його побоювання японської реакції, а траса АЛСІБ (Аляска – Сибір) запрацює тільки з 1943 року. До речі, у тому ж серпні 1941 Сталін домовляється про поставки військової техніки з Великобританії. Постає питання, скільки поставляти «Спітфайрів», які з німецьким Ме-109 майже на рівних, а скільки «Харрікейнів», які поступаються німцю серйозно. «Хай будуть літаки тільки одного типу, — відповідає Сталін. – Хай це будуть «Харрикейни».
Зрозуміли? Я посилаюсь на офіційні стенограми переговорів Сталіна. І він сам відмовляється від якісних літаків на користь поганеньких, і відмовляється від АЛСІБу, а про блокаду міста-мільйонника не каже союзникам нічого.
У серпні 1941 стало зрозумілим, що блокади Ленінграду не уникнути. У голодній западні опинилися мільйони радянських людей. Наголошую на тому, що в тому ж серпні проходило планування майбутньої співпраці між антигітлерівськими коаліціянтами. Чому Сталін засекречує від усього світу своє відчайдушне становище, зокрема, в районі Ленінграду? Сталін веде свою війну – падлючу, або гібридну.
На словах він за дружбу та взаємну допомогу з США та Великобританією. Насправді все робить, щоб виставити своїх союзників у найневигіднішому висвітленні, а собі приписати всі можливі чесноти. Сталін починає писати свою історію війни, яка буде кардинально відрізнятися від загальноприйнятої.
Що сталося б якби у серпні-вересні 1941 року британські та американські ВПС розпочали допомагати Ленінграду? Були в них можливості? Були і немаленькі. Так, британські королівські ВПС вже розпочали нічні повітряні бомбардування Німеччини. Вони були вкрай неприцільними. Тому перебазування сотні-другої, чи, навіть значно більшої кількості літаків для організації «повітряного мосту» ніякої шкоди веденню війни не причиняло. Тим більше, для невоюючої тоді Америки перекидання своїм ходом сотень транспортних «Дугласів» та винищувачів Р-40 для прикриття транспортних літаків не становило проблеми. А от сам факт безкорисного спасіння сотень тисяч ленінградців, а може вдалося б спасти і понад мільйон, в ідеалі усіх, сам факт гуманітарного співробітництва між союзними державами, надав би війні зовсім іншого забарвлення. Чесна допомога радянському союзнику у спасінні від голодної смерті сотень тисяч росіян, можливі спроби німецької авіації перешкодити гуманітарній операції спасіння, жертви англійців та американців, історія пішла би іншими шляхами.
В історії залишився Берлінський повітряний міст 1948 – 1949 років. Була така операція західних союзників із авіапостачання Західного Берліна продовольством під час блокади міста зі сторони СРСР.
Берлінський повітряний міст проіснував майже рік. Коли Сталін зрозумів, що постачання забезпечує всі потреби велетенського міста, він зняв наземну блокаду. Чи згадував диктатор про свою завісу секретності над голодною катастрофою 1941 – 1942 в Ленінграді? Він навіть не намагався звернутися за допомогою вимираючому місту до союзників.
У Сталіна брудна гібридна гра. Він прорахував, що величезні (43 млн.) людські втрати дадуть йому можливість спекулювати на цьому, відволікти увагу від співпраці з Гітлером у 1939 -1941 роках, заявити про свою «вирішальну роль» у розгромі Німеччини і т.п.
Після другої світової війни Росія відмовляється від американської фінансової допомоги для відновлення своєї країни. Сталін вибирає конфронтацію з вільним світом, голод 1946-47 років, гонку атомних озброєнь, нову світову «холодну війну». Захід, а конкретно США не знищують СРСР у 1940-х – 1950-х, коли їх перевага в атомних озброєннях була абсолютною. Я навіть не запитую, а розпочав би Радянський Союз атомну війну, якби його перевага була така ж, як у США. Розпочав би, не вагаючись.
Але СРСР вів по всій земній кулі гібридну війну проти цивілізації, агітуючи, фінансуючи, постачаючи зброю для всіх антиколоніальних сил. Радянський Союз породив світовий тероризм, готував на своїй території як арабських терористів, так і латиноамериканських. Ця вакханалія була закінчена у 1991 році.
Закінчена, щоб відродитися знову. Вже не Радянський Союз, а Російська Федерація розпочинає нову гібридну війну проти світової цивілізації. Неймовірно, але історія повторюється. Карфаген знов і знов воює з Римом, Німеччина розпочинає другу світову, а Росія, яка програла війну «холодну», розпочинає у 2014 нову світову війну – «гібридну».
Китай в цій війні скоріше на стороні США, ніж займає нейтральну позицію. Порівняння Китая з Росією показове. Після програшу у 1969 році у приграничному конфлікті Китай робить ставку на дружбу з США.
Починає неквапливо, але у 1990 році вже ясно, що при збереженні при владі комуністичної партії, в економічній сфері Китай проводить вдалу капіталістичну модернізацію. У 2018 Китай настільки інтегрований у світову економіку, що він робить вибір на користь нормальних торговельних відносин зі США. Ця політика приносить йому економічне зростання та мільярдні доларові прибутки. Росії просто вже нічого давати китайцям. Всі їх військові та космічні технології вже скуплені, а ресурси Сибіру будуть згодом китайськими і так.
До того ж не треба забувати про процеси деградації, які охопили Росію. На початку ХХ сторіччя Росія могла будувати на Миколаївських судноверфях найпотужніші кораблі першої світової – дредноути. Під час війни побудувала три. Під час революції 1917 року та німецького антибільшовицького наступу 1918, їх знищила. Суми на ці кораблі були витрачені велетенські. Як на річне утримання німецького фронту.
Росія готувалася «показати прапор» на Дарданелах. Готувалася операція «пролівнаш». Нічого подібного тим дредноутам сталінська і післясталінська Росія так і не побудувала. Деградація в СРСР суднобудування у ХХ сторіччі є фактом. Сталін велетенські ескадри не будував, що його і спасло під час другої світової.
В наш час ми наблюдаємо деградацію російської космічної галузі. Космічні ракети, навіть ті, з якими проблем за Радянського Союзу не було, падають.
А у порівнянні з Китаєм, якщо 30 років тому він знизу на верх дивився на російські технології, то тепер ситуація змінилася на протилежну. Вже китайські розробки, чи західні запозичення випередили російські аналоги. Росія стрімко деградує.
Причини цього на поверхні. В Росії створено чекістський олігархат. КДБіські правлячі структури на чолі яких був Андропов захопили владу в СРСР. Горбачов був їх висуванцем. Вони демонтували
Варшавський Договір та світову систему соціалізму, але водночас почали боротьбу через свою агентуру за відновлення впливу РФ. В СРСР чекістські структури ще до розпаду СРСР розпочали боротьбу за вплив у виникаючому бізнес- та політ- середовищі. Непоганий приклад вдалої праці КДБської агентури – Жириновський. Операція прикриття носила кодову назву «Гроші партії». В найкращому випадку партійні кадри лише використовувалися кукловодами з КДБ.
КДБістські кадри та агентура просочили бізнес-середовище, виникають нові партійні структури, органи влади, громадський сектор. Після чого рядовий офіцер Володимир Путін чекістськими керівними структурами приводиться до влади, як офіційний молодий наступник Єльцина. В.Путін взяв під свій контроль владу та ОПГ Санкт-Петербурга, доказав свій професійний рівень.
Путін стає президентом у 2000 році і надає приказ офіцерам та агентурі КДБ взяти під свій контроль російський бізнес, пресу, ЗМІ, місцеву владу, громадські організації, освіту, взяти під свій контроль все.
Ті, хто виступив проти, знищуються. Я наведу приклад олігарха Ходорковського. Він був облудно звинувачений в економічних злочинах та посаджений на 8 років. Мільярдні статки не врятували олігарха.
Путін створює систему чекістського олігархату. Путін найбагатша людина в Росії. Він не фігурує в жодному офіційному списку акціонерів російських компаній, не має грошових рахунків за кордоном, але має велетенські статки через посередників. За деякими оцінками статок Путіна дорівнює більш ніж 200 мільярдів доларів.
Путін – лише верхівка фінансово-промислової піраміди чекістського олігархату. Центри сили, аналітичні центри не афішуються. Від них відволікає увагу кооператив «Озеро» чи пул мільярдерів з 200 чи 300 осіб чиї статки виведені за кордон – в США, Великобританію та інші країни ЄС. Там російський олігархат скуповує нерухомість, розважається, лікується, вчить своїх дітей. Там живуть сім‘ї, коханки, обслуга і т.п.
Це приводить до того, що практично ніхто на Заході не розуміє масштаби російської ворожості до США та ЄС після програної холодної війни та розпаду СРСР. Аналітики не можуть зрозуміти, чому слабенька Росія раптом почала нищити міжнародну систему безпеки. Чому велика, хоча тільки у військовому плані Росія розпочала гібридну агресію проти заходу. Світ веде суперечки навколо персональних санкцій проти російських можновладців, але що буде, якщо замороження закордонних активів російських олігархів не приведе до повалення путінського режиму?
І.Бредіхін.
Друга частина. Далі буде.
