Поживемо — побачимо...

«Що робитиме новий уряд? Відповідь проста - помилки. Чому? Тому, що він опинився в ролі шахіста, який сів за шахівницю догравати почату кимось партію. Той, хто почав партію, задумав і розрахував багатоходову комбінацію. Комбінації у шахах часто починаються із жертв. Прийняття жертви зазвичай є пасткою для супротивника. І ось, коли комбінація розпочалася, за шахівницю сів інший гравець. Задум комбінації йому невідомий. Як далі ходити, він не знає. Ясно, що його хід буде помилковим.

На що маємо чекати? Новий уряд не знатиме, де взяти гроші на підтримку соціальних бюджетних видатків, запланованих попереднім урядом. Знизити зарплати й пенсії нереально. Але реально повернутися до їх затримки та розкручування інфляції, до збільшення всіх тарифів. Затримки зарплат і пенсій та їх виплата після значного знецінення грошей - ефективний спосіб грабунку нації».

Ви гадаєте, що це про наші сучасні реалії? Помиляєтесь! Ці слова зі статті «Реванш української олігархії» доктора фізико-математичних наук Леоніда Шульмана (Сучасність №12 від 2005 р.), коли на чолі уряду став Єхануров замість Ю. Тимошенко.

Пізніше, через два місяця у своїй іншій статті в Сучасності №2 від 2006 р. автор передбачав:

«...в результаті все скінчиться, як завжди - великі і такі потрібні для України гроші, котрі могли б послугувати фундаментом для початку відродження країни та держави, врешті-решт будуть «роздерибанені» вітчизняними талантами, що вміють швидко віднаходити стежку до державного корита… Багаті не будуть ділитися з бідними. Державна власність, вкрадена прихватизаторами, залишиться недоторканою. Найменше, що цікавить клани, - це національні інтереси України».

В Україні з 11 березня працює новий уряд під керівництвом М. Азарова. Не буду переповідати біографію 62-річного прем’єр-міністра, який так і не засвоїв державної мови країни, якою намірився керувати. Це він три роки тому, розповідаючи про економічні успіхи свого уряду, хвалився, що «капуста подешевшала», а парламентарів, які з цього насміхалися, послав: «Да пашли вы!».

Багатолітнє керівництво податковою адміністрацією (ДПАУ) (1996—2002рр.) — одна з головних віх у біографії теперішнього глави уряду Миколи Азарова. З його ім’ям у суспільній свідомості асоціюється складність, архаїчність, а часом і відверта маразматичність податкової системи, та діяльність податкового відомства, що межувала з рекетом і репресіями. З того часу в мові підприємців і бухгалтерів з’являється термін «азаровщина». Щоби зрозуміти що це таке, достатньо почитати підшивку газети «Бизнес» за дев’яності роки.

Підприємці пам’ятають про намагання Азарова ввести додатковий податок постановою (!) уряду - 10% від амортизації, нібито це справжні гроші, а не запис у бухгалтерській книзі. Замість цих віртуальних грошей підприємства змушували віддати справжні. Тодішній екс-віце-прем’єр-міністр, депутат ВР Віктор Пинзеник прокоментував цей намір: «Якщо вже говорити про економічну термінологію (10% омортвідрахувань), то я застосовую термін «економічний бандитизм». Проте, Законом «Про бюджет на 1999 рік ці гроші були враховані у доходній частині. Дивно, але постанова про 10% омортвідрахувань була визнана недійсною тодішнім Верховним Арбітражним Судом і ним же знову визнана діючою (!). Був прийнятий і непрофесійний Закон № 371-XIV, який так неоднозначно трактував сплату цього «податку», що мало хто його сплачував.

Щодо цієї податкової дурниці в газеті «Бизнес» №43, від 25.10.1999 р., була надрукована моя стаття: «Безкоштовна порада», перекладена російською мовою, де я зазначив, що таку ідею можна пристосувати також і до пенсіонерів: «Потрібно порадити тим пенсіонерам, які мають таку-сяку власність (хатинку, квартиру, інше майно) нараховувати на папірці наприклад 5 відсотків зносу і з цими грошима спокійно йти до магазину, до ринку і купувати потрібні речи, або щось попоїсти.

На ці гроші можна лікуватись, вчити онуків, а в крайньому випадку полагодити дах на тому ж будиночку. Можна також влаштувати собі свято і посидіти у ресторані. Якщо грошей не вистачатиме, можна збільшити відсоток відрахувань… Пенсіонеру, який нараховує великий відсоток амортизації і не вкладає в інновацію, можна пенсію не сплачувати, бо він  від амортизації має достатньо грошей для прожиття».

20 травня Верховна рада прийняла нові, ще веселіші законодавчі витівки з оподаткування. Думаю, буде весело, але недовго. Бо це ще навіть не вагітність, це лише «зачаття». Почекаємо, що народиться.

Те, що податкова система, створена Азаровим, давно потребує кардинальних змін, зазначено в «Концепції реформування податкової системи України», яку було підготовлено ще у 2005 році робочою групою у складі: В.Ланового, І.Акімової, К.Ляпіної, О.Пасхавера, та інших. Ця Концепція наводить висновок:

«Головними вадами податкової системи є: надобтяжливість, нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження; чиновницькі викривлення норм законодавства; корумпованість і каральний зміст податкових відносин. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються».

Таке податкове законодавство, ідеологічним батьком якого є Микола Азаров, змушує підприємства утримувати цілу армію юристів і бухгалтерів, а державу податківців, які вже не здатні розібратися в тисячах нормативних актів і роз’яснень щодо оподаткування.

Згідно з рейтингом Paying Taxes 2010, складеним Світовим банком, українська система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків і зборів та витрачати на це більш ніж 736 годин. Таким чином, у рейтингу податкових систем Україна займає 181 місце із 183 (гірше справи йдуть тільки у Венесуелі та Білорусі).

 «Податкова служба за останні роки себе дискредитувала... Я ставлю завдання перед Олександром Олексійовичем Папаїкою і перед усіма іншими — нещадно випалювати це явище, кадрові чистки — для всіх, хто замішаний у цих справах, а тих, хто найбільше відзначився, здавати в прокуратуру». Таке завдання Папаїці поставив Микола Азаров у березні 2010 р. Виявляється, тільки «за останні роки».

Що ж буде далі? За відгуками експертів (Економічна правда від 11.03.2010): «при Азарові влада буде заробляти на всьому. Нікуди не зникнуть податковий терор, величезні «відкати» з ПДВ, погіршення економічного клімату, дикі преференції великій промисловості, висмоктування крові з малого бізнесу». Замість обіцяних п’ятирічних податкових канікул.

Як повідомило відання «Дзеркало тижня», за січень-квітень ДПАУ забезпечила виконання плану надходжень на 81,4%, а митниця — на 82,8%, у тому числі у квітні — 82,1% і 79,5% відповідно.

Недавно парламентом прийнятий бюджет на 2010 рік. Ним більшу половину справи зроблено – бюджет погоджується приймати податки. Залишилась дрібниця - умовити підприємців їх сплачувати. Шведи і фіни охоче сплачують податки, тому що вірять, що їхні податки будуть витрачені розумно. Чого не скажеш про українців.

Шедевром в бюджеті є запис, що Кабміну (!!!) надається право, всупереч Конституції, без Верховної ради переглядати розміри виплат, а також: «Установити, що норми діючих законодавчих актів застосовуються у разі, якщо вони не суперечать вищезазначеним рішенням Кабінету Міністрів України». Такого ще ніколи не було, щоб закон вважався недіючим, якщо суперечить рішенням Кабміну.

Чи вирішується доля країни цим бюджетом? Навряд. «…гроші, котрі могли б послугувати фундаментом для початку відродження країни та держави, врешті-решт будуть «роздерибанені» вітчизняними талантами…» Це в бідній країні крадійство — процес кінцевий. А в такій багатій, як Україна, ще багато є що красти.

Можливо, я неправий. Ну що ж. Поживемо – побачимо.

А, взагалі, сам прем’єр людина добра і не жадібна. Закритим розпорядженням Миколи Азарова в 2005 році Кучмі було надано чотирьох водіїв, двох покоївок, двох офіціантів, кухаря, охорону, помічника, радника, два авто та маєток у Конча-Заспі.

ЯРОСЛАВ
Yаrоslаv70 [at] metа.uа