У січні 2008 року виповнюється 100 років нашому землякові, письменникові Василю Гайворонському. Донедавна ми нічого не знали про нього. А він народився, учився у Костянтинівці, 14-річним хлопцем пішов працювати на скляний завод.
Потяг до освіти, до книжки привів юнака до завідуючого міською бібліотекою Фелікса Ковалевського, який вправлявся в написанні нарисів, оповідань і спонукав до цього свого допитливого друга. Гайворонський згадував про початок творчого шляху: “Публікація оповідань у газетах “Молодий шахтар” і в журналі “Забой” (пізніше “Літературний Донбас”) вселяла надію, що знайшов своє покликання, своє місце в суспільстві. Прагнучи вдосконалитися в письменництві, поглибити освіченість, три роки вчився в Московському інституті на літературному відділенні. А пізніше, задля художнього переконливого зображення життя молодих гірників, пішов працювати вибійником. На початку 30-х років Гайворонський став помітною постаттю і як громадський діяч: його призначають заступником Спілки письменників Донбасу (Сталінська і Ворошиловградська області), заступником редактора журналу “Літературний Донбас”, в якому друкувалися автори з різних міст України, плекав молоді таланти.
Гайворонський активно працював як письменник, громадянський діяч. Вершиною його творчості став роман “Пугачівська рудня”, виданий у Харкові у 1933 р. Але увесь наклад було конфісковано. Автор звинувачений у троцькізмі.
Арешт. Заслання. Поневіряння по радянських республіках. Повернення в рідний край обернулось би новим, ще більшим терміном. Така практика каральних органів існувала аж до середини 80-х рр. Далі Європа, а в 1949 р. опинився у США. Займався заробітчанством на хліб насущний. Тужив за Батьківщиною і писав нові твори, головним чином про пережите в країні соціалізму. Ми ще на маємо перевидань надрукованого в 30-40-і рр. Із опублікованого в 60-і рр. в Америці нам відомі дві повісті (“Заячий пастух”, “Спокута”) і збірка оповідань “А світ такий гарний”. З першим романтичним твором “Провінція” уже знайомила своїх читачів. У двох інших книжках відображені дуже сумні реалії суспільного і родинного життя в Донбасі в 30-і роки... Події у “А світ...” відбуваються в Кіндратівці. Письменник малює наші краєвиди, важлива розмова закоханих відбувається у Слов`янському парку.
Проза Гайворонського самобутня. Передусім за тематикою. Такі видатні письменники з діаспори, як І.Багряний, В.Барка, Т.Осьмачка, У.Самчук геніально відтворили страшні картини голодомору і катування інтелігенції у в`язницях ГПУ. В.Гайворонський доносить до нащадків жахливу правду про життя робітничого Донбасу. Але письменник ще не відомий землякам, в Україні загалом. Було б добре, якби студенти-філологи Костянтинівського філіалу ДНУ розшукали твори Гайворонського 20-30-х рр. і почали писати по них курсові і дипломні роботи.
Сьогодні у школі є такий предмет - література рідного краю. Якби знайшовся спонсор-патріот, який видав би за свій кошт хоча б “Заячого пастуха” для бібліотек міста й району, це було б справжнє пошанування славного земляка. Варто також віднайти в старих газетах і в “Літературному Донбасі” твори Ф.Ковалевського. Напевне, нащадки його живуть у Костянтинівці. Якби вони відгукнулися й розповіли землякам, що їм відомо про родича, як склалася доля його сім`ї і чи не збереглися у них твори нашого земляка?
14 січня 2008 року у Київі в Будинку Вчителя буде вперше проведено “Свято Різдвяних Василів”. Там будуть згадувати Василя Стуса, Василя Сімоненко та Василя Чумака, які народились як раз на Різдво Христове. Але в цей день в Костянтинівці ми теж будемо вшановувати пам’ять ще одного Василя, який зробив значний внесок в розвиток культури країни – нашого земляка Василя Андрійовича Гайворонського.
14 січня в будинку редакції газети «Провінція» відбудуться перші літературні читання цього письменника важкої та суперечливої долі. Захід присвячуюється 100-й річниці з дня народження Гайворонського. Його мета - популяризація творчості письменника, активізація уваги до його творчості у навчально-виховному процесі у школах, вищих навчальних закладах, засобах масової інформації. Голова оргкомітету літературних читань доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри української літератури Донецького національного університету Віра Просалова, члени оргкомітету кандидат педагогічних наук, письменник Вадим Олефіренко, кандидат педагогічних наук, доцент Слов’янського педагогічного університету, письменник Валерій Романько, кандидат філологічних наук, доцент Донецького національного університету Феня Пустова, кандидат філософських наук, доцент, зав. кафедрою англійської філології Тетяна Степикина. В читаннях приймуть участь не лише літератори, журналісти, історики та громадські діячі, але й, що роблять їх більш цікавими, – родичи Гайворонського, серед яких його дочка Антоніна. Програмою читань передбачено відвідування місця, де народився Василь, та будинку, звідки він покинув рідний край.
Оргкомітет запрошує до участі у читаннях всіх зацікавлених, тел.: 8-067-972-44-86, 4-07-83.
Потяг до освіти, до книжки привів юнака до завідуючого міською бібліотекою Фелікса Ковалевського, який вправлявся в написанні нарисів, оповідань і спонукав до цього свого допитливого друга. Гайворонський згадував про початок творчого шляху: “Публікація оповідань у газетах “Молодий шахтар” і в журналі “Забой” (пізніше “Літературний Донбас”) вселяла надію, що знайшов своє покликання, своє місце в суспільстві. Прагнучи вдосконалитися в письменництві, поглибити освіченість, три роки вчився в Московському інституті на літературному відділенні. А пізніше, задля художнього переконливого зображення життя молодих гірників, пішов працювати вибійником. На початку 30-х років Гайворонський став помітною постаттю і як громадський діяч: його призначають заступником Спілки письменників Донбасу (Сталінська і Ворошиловградська області), заступником редактора журналу “Літературний Донбас”, в якому друкувалися автори з різних міст України, плекав молоді таланти.
Гайворонський активно працював як письменник, громадянський діяч. Вершиною його творчості став роман “Пугачівська рудня”, виданий у Харкові у 1933 р. Але увесь наклад було конфісковано. Автор звинувачений у троцькізмі.
Арешт. Заслання. Поневіряння по радянських республіках. Повернення в рідний край обернулось би новим, ще більшим терміном. Така практика каральних органів існувала аж до середини 80-х рр. Далі Європа, а в 1949 р. опинився у США. Займався заробітчанством на хліб насущний. Тужив за Батьківщиною і писав нові твори, головним чином про пережите в країні соціалізму. Ми ще на маємо перевидань надрукованого в 30-40-і рр. Із опублікованого в 60-і рр. в Америці нам відомі дві повісті (“Заячий пастух”, “Спокута”) і збірка оповідань “А світ такий гарний”. З першим романтичним твором “Провінція” уже знайомила своїх читачів. У двох інших книжках відображені дуже сумні реалії суспільного і родинного життя в Донбасі в 30-і роки... Події у “А світ...” відбуваються в Кіндратівці. Письменник малює наші краєвиди, важлива розмова закоханих відбувається у Слов`янському парку.
Проза Гайворонського самобутня. Передусім за тематикою. Такі видатні письменники з діаспори, як І.Багряний, В.Барка, Т.Осьмачка, У.Самчук геніально відтворили страшні картини голодомору і катування інтелігенції у в`язницях ГПУ. В.Гайворонський доносить до нащадків жахливу правду про життя робітничого Донбасу. Але письменник ще не відомий землякам, в Україні загалом. Було б добре, якби студенти-філологи Костянтинівського філіалу ДНУ розшукали твори Гайворонського 20-30-х рр. і почали писати по них курсові і дипломні роботи.
Сьогодні у школі є такий предмет - література рідного краю. Якби знайшовся спонсор-патріот, який видав би за свій кошт хоча б “Заячого пастуха” для бібліотек міста й району, це було б справжнє пошанування славного земляка. Варто також віднайти в старих газетах і в “Літературному Донбасі” твори Ф.Ковалевського. Напевне, нащадки його живуть у Костянтинівці. Якби вони відгукнулися й розповіли землякам, що їм відомо про родича, як склалася доля його сім`ї і чи не збереглися у них твори нашого земляка?
Лідія Прохорова, літературознавець.
Перші читання Гайворонського
14 січня 2008 року у Київі в Будинку Вчителя буде вперше проведено “Свято Різдвяних Василів”. Там будуть згадувати Василя Стуса, Василя Сімоненко та Василя Чумака, які народились як раз на Різдво Христове. Але в цей день в Костянтинівці ми теж будемо вшановувати пам’ять ще одного Василя, який зробив значний внесок в розвиток культури країни – нашого земляка Василя Андрійовича Гайворонського.
14 січня в будинку редакції газети «Провінція» відбудуться перші літературні читання цього письменника важкої та суперечливої долі. Захід присвячуюється 100-й річниці з дня народження Гайворонського. Його мета - популяризація творчості письменника, активізація уваги до його творчості у навчально-виховному процесі у школах, вищих навчальних закладах, засобах масової інформації. Голова оргкомітету літературних читань доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри української літератури Донецького національного університету Віра Просалова, члени оргкомітету кандидат педагогічних наук, письменник Вадим Олефіренко, кандидат педагогічних наук, доцент Слов’янського педагогічного університету, письменник Валерій Романько, кандидат філологічних наук, доцент Донецького національного університету Феня Пустова, кандидат філософських наук, доцент, зав. кафедрою англійської філології Тетяна Степикина. В читаннях приймуть участь не лише літератори, журналісти, історики та громадські діячі, але й, що роблять їх більш цікавими, – родичи Гайворонського, серед яких його дочка Антоніна. Програмою читань передбачено відвідування місця, де народився Василь, та будинку, звідки він покинув рідний край.
Оргкомітет запрошує до участі у читаннях всіх зацікавлених, тел.: 8-067-972-44-86, 4-07-83.
