«Кланам, которые захватили сегодня власть, надо, чтоб народ был быдлом. Быдло он тогда, когда играет на автоматах, в казино, пьет водку и пиво с утра до вечера, живет, как африканские племена, и потребляет наркотики».
Олег Соскин, професор.
Пан Євген написав відгук на мою статтю в «Провинции» № 33 від 15.08.2007 р. «Кто под красным знаменем РАНЕННЫЙ идёт». Коли я з полегшенням налаштувався відкласти в архів його непослідовне послання з минулого, раптом згадав сповідь його тезки Євгена Гордєєва, теж комуніста.
Олег Соскин, професор.
Пан Євген написав відгук на мою статтю в «Провинции» № 33 від 15.08.2007 р. «Кто под красным знаменем РАНЕННЫЙ идёт». Коли я з полегшенням налаштувався відкласти в архів його непослідовне послання з минулого, раптом згадав сповідь його тезки Євгена Гордєєва, теж комуніста.
З цим цинічним посланням я познайомився вже у перекладі з газети «Вільне слово» від 7 січня 1991 року, за півроку до 19 серпня, коли військово-комуністична хунта проголосила ГКЧП, за півроку до дня, який міг стати ще одним чорним днем в історії України. Цей зарозумілий комуніст зазначив своєю адресою: Москва — Кремль, Срібний Бір, і навіть посаду свою визначив: «Один із ваших повелителів - Євген Гордєєв». Це був перший випадок, коли комуністи зняли маску, якою прикривались 74 роки. Шпальти газети «Провинция» замалі, тому надаю скорочений текст сповіді цієї «надлюдини» з хворобливою уявою, без власних коментарів:
«Наш час повертається. Та він від нас і не йшов. Він завжди був і буде нашим. Як на землі завжди були добро й зло. Але нас завжди здається більше тому, що ми сильніші й аґресивніші за добро й перемогти нас неможливо. Ми мінятимемо форму і оболонку, змінюватимемо вивіски й кольори, пристосовуватимемося до будь-яких умов, але виживемо й переможемо. Наша мета одна — бути переможцями. Ваша доля — завжди бути рабами навіки-віків. Ми встигли прищепити вам ген рабства назавжди. Ми дамо вам ще тисячі революцій і перебудов, у вас буде вічна боротьба за справедливість, але ви її ніколи не матимете.
Я говоритиму з вами відкритим текстом не тому, що я нахабний, а тому, що я не відаю страху. За мною гігантська непереможна сила КПСС, КҐБ, МВС, Мінфін, Мінторг, уряд, прокуратура. І всілякі Верховні Ради — це лише просто важелі в наших руках. Під нашу дудку танцюють президенти й виконують нашу волю, роблять те, що ми хочемо.
Нам начхати, скільки буде депутатів-радикалів — хоч мільйони. Верх завжди буде нашим! Ви можете забрати в нас дачі, привілеї, машини тощо, але владу — ніколи! Нам начхати на думку народу, вона — для нас порожній звук. Бо думку цю ми створюємо самі. Нехай проводять хоч сотні референдумів. Головне, щоб нашу волю виконував народ. На будь-який ваш наступ ми відповідатимемо могутньо й жорстоко. Для нас раз плюнути — знищити продукти, заводи, екологію, гласність, мистецтво тощо. Для нас раз плюнути — принести вам голод, саботаж, злидні, розруху, хвороби...
...Усе, що ми робимо, — ми робимо продумано й геніально просто. Так, тупих, жадібних чи просто дурнів ми завжди ставитимемо на високі пости. Вони — наша броня і захист. Уся ваша енергія розбивалася на друзки об їхній чавунний моноліт.
Вашої енергії рабського обурення вистачає до першої рабської подачки. Пара рефрижераторів із ковбасою здатна втихомирити будь-які ваші пристрасті й заколисати мрії про демократію. Ви знищили всі знання і весь досвід своїх предків і повторюєте лише їхні помилки. Ніхто з вас не знає, у чому сенс життя і призначення людини на цій землі. Подивіться на себе збоку, чим ви займаєтеся і якої долі ви гідні. Ви — раби й руйнівники. Ми вашими руками паплюжимо землю. Із нашої волі ви спустошуєте надра планети, занапащаєте моря, ріки, екологію, ідете з ножем один на одного. Тож несіть свій хрест вічних мук і страждань.
...Ми прищепили вам лінощі та огиду до праці. Це ми навчили вас руйнування, а не творення. Це ми з вас вибили почуття гідності, гордості, самоповаги, благородства, співчуття, милосердя. Це ми усунули молодь від політики, кинувши їй «кістку» - рок і порнуху. Це ми відвели вашу ненависть він нас на вас самих. Це ми позбавили вас віри та релігії, занапастивши вашу духовність і знищивши любов до ближнього. Це ми зробили вас душевнохворими, забрали у вас здоров’я і зробили вас залежними від ліків та лікарів. Ми створили псевдонауку й споганили ваше мистецтво.
І ви насмілюєтеся називати нас «злочинцями»? Ні, це ви — справжні злочинці. Це ви даєте нам можливість робити все, що ми захочемо. Це ви граєтеся в царів, вождів і президентів. Це вам потрібні козли, які ведуть стадо баранів на забій. Є клас рабів і є клас паразитів. Останні — це ми. Нас мало, але ми розумніші й згуртованіші за вас. Ми не хочемо виробляти. Це покликання рабів. Але ми хочемо споживати. Хочемо розкоші, привілеїв, бо ми — носії ідей. Розум править руками, а не навпаки.
Ми впевнені, що все буде по-нашому. Ми вирішили — Союзові бути. Це наша годівничка, і ми її вам не віддамо...
А нам необхідно освіжити свої кадри, тобто позбутися сміття і мотлоху. Приберемо до своїх рук розумних, тямущих, молодих, енергійних, а перетворити їх на слухняних і відданих слуг — це вже справа техніки. Гадаю, найголовніше, що нам удалося, — це навічно закласти в наш народ ген страху. Ви його вже ніколи не позбудетеся. Є природний ген страху — він потрібний для збереження виду. А є страх кари від влади. І доки існує влада — буде страх. Ви лише на мітингах сміливі, коли в натовпі, усі разом. Та ми знаємо, що в кожного з вас є своя будка. Отже, ви — завжди наші. Вам швидко набридає стирчати на мітингах і дерти горло даремно. Адже ви добре бачите, що ми просто даємо вам шанс випустити пару. Бо після вашого крику насправді нічого не змінюється — кричіть!
Нам непогано вдалася чергова гра з вами в перебудову, гласність, демократію. Те, що просить натовп, — будь ласка. Дамо. Але стільки, скільки це нам потрібно. До чого смішна й наївна ваша віра в серйозні зміни. Мистецтво говорити все й нічого — це теж наша зброя. Ми втопимо вас у словоблудстві. Жодна ваша прогресивна ідея не пройшла. Пройшли ті, яких ми хотіли, зробивши вигляд, що вони виходять від вас.
У нас є дуже сильна зброя — велика могутня брехня, терпіння, здатність пристосовуватися, миттєва реакція і — головне — здатність діяти, чого ніколи не вмів жоден борець за справедливість. До того ж у нас є чудові методи виводити з ладу таких борців самим же натовпом. Адже ми — завше в затінку. Живий приклад — академік Сахаров. Це за нашим сценарієм ви самі його вбили. Ми продовжуємо завдавати шкоди вашим лідерам, і це лише початок. Ви скоро побачите чергові жертви, і вам не під силу цьому запобігти.
Раби нездатні до дій. Ви здатні лише до покори й виконання нашої волі. Усі ваші потуги щось змінити на краще (як ви вважаєте), крім страждань, розчарувань та безвиході, нічого вам не принесуть. Ні, я не переконую вас і не закликаю вас опускати руки й не боротися. Дійте, боріться, перемагайте, насолоджуйтеся перемогою — усе це буде ваш самообман. А нам потрібна боротьба з вами. Наші знання, розум, досвід завжди мають бути у формі.
...Потрібна нова віра у світле майбутнє. Ми ніколи не давали вам жити сьогоденням, а тільки майбутнім, ну, інколи ще й минулим. Розрахунок наш будувався на вашому невігластві.
...Ми вирішили зробити вас вічними прохачами. Ви проситимете в нас усе й завжди: квартири, їжу, машини, талони на горілку, землю і навіть повітря. А ми даватимемо вам стільки, скільки вважатимемо за потрібне для вашої приватної власності. Але ви самі завжди, разом з усім вашим шматтям, будете нашою й тільки нашою приватною власністю.
Ця сповідь — ляпас рабам, щоб вони знали своє місце, призначення і своїх панів. Ми привчили вас до рабства, і це стало для вас нагальною потребою. Це ми привчили вас брехати, і наша країна стала найбрехливішою країною в світі. Це ми навчили вас злодійства, і ви стали найнеперевершенішим народом-злодієм. Це ми зробили норму вашого життя кримінальною. Ми нині спокійно грабуємо вас і перетворили на тварин із вічним інстинктом споживання і руйнування...
Боже мій, які ви дурні! Ви думаєте, що ми піклуємося про вас, щоб ви були ситі, одягнуті, взуті. Та плювати нам на вас.
Ми створимо вам тисячі життєвих проблем, ви будете вічно смертельно втомленими й духовно спустошеними. Поступово стиснемо зашморгом вашу гласність. Розбавлятимемо її своєю ідеологією, день у день нав’язуючи вам свої догми. Ми знищимо вашу мову, засмітивши її вигаданими словами. Ви перестали розуміти не тільки нас, а й самих себе. Ми постійно обезглузджуватимемо будь-які ваші прогресивні ідеї, доводячи їх до цілковитого абсурду. Не залишивши для вас нічого світлого. Ви втратите орієнтир в обстановці, ви стомитеся крутити головою, не знаючи, куди податися, чому вірити. Ми знайдемо тисячі кляпів, щоб заткнути ваші вічнонезадоволені горлянки. На додачу ми піднімемо на вас увесь злочинно-кримінальний світ і влаштуємо в країні розбій і терор.
Одне слово, ми згортаємо вашу перебудову. А нашу продовжуємо. Який вигляд це матиме? Прошу, усе буде поетапно. Першими почнуть військові. Другий етап почнуть злочинний світ, КҐБ, МВС. Третій етап — спрацюють усі юридичні служби та друковані органи, радіо й телебачення. Четвертий етап — залучаться до роботи торгівля, фінанси та економіка. П’ятий і шостий етапи — режимно-резервні важелі. Сьомий етап — ідеологічний і політичний. Ми робимо — ви спостерігаєте. Так буде завжди.
Мені 82 роки, і я йду з відчуттям спокою і задоволення. Ми залишаємо після себе гідних наступників наших справ. Ми будемо завжди».
Він мав на увазі комуністів. Але комуністичну номенклатуру, яка тоді вважалася вершиною аморальності, замінили, сховавши в сейфи партбілети, багатопартійні демократи, що виявились сволотою ще більшою. Проминуло 18 років. І нова «надлюдина», наступник Гордєєва, з партії, подібної до кепеесес, оприлюднює у 2009 році нову, вже віршовану сповідь:
Мы славно гуляли в республике вашей,
Черпали мы доллары полною чашей.
Пока вы тут пили, мы вас разоряли,
Заводы продали, богатыми стали.
И всем вам «здоровья», «живите богато»,
А мы отправляем ресурсы на запад.
И чтобы ни крошки у вас не осталось,
И чтобы здоровых детей не рождалось.
За ваши ресурсы дадим мы вам шприцы,
И пива цистерны - до смерти упиться.
Наркотиков в вены вливайте «багато»,
Валяйтесь, как свиньи, вблизи вашей хаты.
Для нас вы все быдло, дерьмо, папуасы,
Зачем папуасам земные запасы?
Вы слышите, свиньи, мы стали богаты,
Мы скоро отнимем у вас ваши хаты!
Дадим казино, сигареты, секс-фильмы.
Курите и пейте, рожайте дебильных.
Больные, уроды для нас не опасны –
Мы их уничтожим поддельным лекарством.
Вы все постепенно умрете бомжами,
И долю такую вы выбрали сами.
И ваша земля нам нужна без народа.
Мы вас похороним в любую погоду.
Так будьте «здоровы», «живите богато»,
Насколько позволит вам ваша зарплата.
А если зарплата вам жить не позволит –
Так вешайтесь, жить вас никто не неволит.
ЯРОСЛАВ.
Yаroslаv70 [at] metа.ua
