На початку 1970-х британці зняли дуже непоганий документальний 34-серійний серіал про другу світову «Світ у війні». Одна з серій присвячена повітряним бомбардуванням Німеччини англійською авіацією. Там використані кадри з британських художніх фільмів часів війни, які присвячені бомбардувальній авіації. Павільйонні зйомки подають картини палаючих німецьких заводів та залізничних станцій. «Все там розбомбили», - доповідають пілоти. «А тепер можна і позавтракати яєчнею». Втомлені пілоти сідають за стіл.
Диктор тим часом пояснює, що фільм неправдивий. Це звичайна військова пропаганда. Бомбили Німеччину у 1940 – 1942 дуже не прицільно. Не те щоб влучити у завод, але навіть у місто влучали не завжди англійські нічні бомбардувальники. Лише у середині та у другій половині війни були розроблені нічні електронні приціли, які спромоглися досягти прицільного бомбардування ВПС Англії та США. Радянській Росії союзники відмовили у постачанні, як чотирьохмоторних бомбардувальників, так і багатьох зразків навігаційного обладнання для легких бомбардувальників та транспортних літаків.
Проходить час і нормальні країни відновлюють правдиву картину військових дій у війні, що стала історією. Військова пропаганда часів війни відділяється від правди. Необхідна і корисна під час війни, після війни пропаганда стає нікому не потрібною брехнею.
А якщо і через десятки років після закінчення війни, колишня військова пропаганда (іноді абсолютно брехлива), знов і знов відроджується, обновлюється, перезагружається, модернізується, то може війна не закінчилась? Я вважаю першу і другу світову однією війною, з перемир’ям в 20 років. Можливо, для Росії період 1945 – 2014 став періодом перемир‘я, а тепер вони знов пішли воювати на тій, Великій Вітчизняній війні. Можливо, для Путіна, російської пропаганди друга світова не закінчилася і досі? Можливо, фашист, бендерофашист, те, що для нормальної людини є анекдотом, для російської вати, для Путіна – це реальність їх хворобливого уявлення?
Я заплигнув у бандерівський окоп і почуваюсь у ньому комфортно. Все подобається. Чудові, кращі, ніж я, люди. Файна музика. Рідна мова. Вишиванка. Культура. Аутентика. Відчувається підтримка США, НАТО, Європи. Україна має надійних союзників, надійний тил. Одразу видно своїх та ворогів. «П‘ята колона» виявила себе. Війна, як війна. Треба перемагати.
Про маячню, яка стала реальністю нам нагадав президент Путін. Він став героєм 4-х серійного документального фільму. Там є епізод, який підірвав інтернет. Путін показує Оліверу Стоуну на своєму смартфоні запис, та пояснює: «Працює наша авіація у Сирії проти терористів. Льотчики під час авіа удару спілкуються російською». Картинку зі смартфону знімає оператор для фільму».
Як тільки фільм показують у телеефірі, Інтернет вибухає. То є фейк. Не Сирія, а Афганістан. Не російський гвинтокрил, а штатівський «Апач». Не російські льотчики, а українські перемовляються під час штурмовки донецького аеропорту.
Хто кого підставляє? Хто у ролі дурника? Еліти Росії підставляють Путіна, як людину неадекватно-брехливу, яку вже потрібно утилізувати? Підставляють Шойгу? Чи це приклад паралельної реальності у яку помістило оточення президента, а Путін сам вірить у бендерофашистів на Україні, розіп‘ятих малюках у Слов‘янську, неграх у Донбасі, які найняті для боротьби з «русским миром»? Кажуть, що у цього… неадеквата? Брехуна?... валіза з ядерною кнопкою. Якось незручно…Чи вони того і добиваються?
Найбільш короткий маршрут ленд-ліза – Арктичний. Йшов до радянської Росії з Ісландії. Шлях пролягав до Мурманська (стратегічний незамерзаючий порт) та Архангельська. Найкоротший (10 -12 днів походу каравана) та найнебезпечніший. Цей маршрут відрізнявся принципово від усіх інших: через Перську затоку та Іран. Найдлинніший, але найбільш безпечний. Через Далекий Схід, який йшов через японські територіальні води, тому непридатний для транспортування зброї. А ще були прямі авіаційні Алрос (Аляска – Сибір), з Бразилії через Африку до басри і далі до Баку. У 1945 відкрився Середиземноморсько – Чорноморський до портів південної України.
Ленд-ліз створювався по-перше для утримування Великобританії у війні. З серпня 1941 року США взяли на себе значну частку фінансування британського спротиву нацизму. Найбільш велика нація сучасності бере на себе значну частину військових витрат всіх противників нацизму. Допомога надавалась 42 странам. Найбільшим отримувачем ленд-лізовської допомоги стає Велика Британія (32 мільярди $, 50 – британська співдружність націй загалом), СРСР – 11,3 мільярди $ (19 – є і такі оцінки отриманої СРСР допомоги), потім йдуть Китай, Франція та інші.
У світі фінансів з нічого ніщо не береться. Хто платив за ленд-ліз? Платив пересічний американець. Під час війни були введені спеціальні тимчасові воєнні податки. Зіграв свою справу і Голлівуд. Сотні зірок роз‘їхались по країні, щоб агітувати своїх шанувальників купувати облігації державного військового займу. Щоб стимулювати народ Америки купувати ці цінні папери, уряд розгорнув агітаційну кампанію. Як пояснити мільйонам американців необхідність віддати в чужі руки десятки мільярдів доларів? Ще вчора ці люди були пацифістами та ізоляціоністами. Саме так з‘явилися чисельні статті в американській пресі на тему: «Заплатимо, щоб вони воювали за нас». Це лише частина правди, це лише військова пропаганда. Некоректно використовувати її у сучасних умовах.
Нічого нового у світовій політиці у середині ХХ сторіччя не сталося. Петро І у приступі мілітарного психозу довів країну до абсолютного зубожіння. Його наступники здогадались воювати на континенті за британські інтереси та брати під ці війни британські кредити, а також інші грошові виплати та поставки зброї. Коли російський мішка виходив з-під контролю, то отримував палкою по своїй зухвалій морді (Кримська війна).
Поступово світове лідерство стало переходити до США. 1941 рік – це дата, коли Британія передала свої неофіційні повноваження світового лідера Америці. Вже на початку 1943 року у Касабланці, коли на заключній зустрічі Рузвельта та Черчилля з пресою, коли Рузвельт зробив неузгоджену з Черчиллем заяву про війну з Німеччиною «до беззастережної капітуляції». Черчилль ніяк на цю вимогу (надзвичайної ваги) не відреагував, лише потім сказав своїм співробітникам: «Я там був лише лейтенантом при генералі».
Британський корвет у російських льдах. Фото з мережі інтернет.
Ленд-ліз йшов через Північну Атлантику. Саме там розгорнулась титанічна битва між підводниками Карла Деница та союзними флотами. У 1941 – 1942 роках складалось враження, що Британія потроху програє. Німці топили багато, вони намагались блокадою постачання сировини, зброї, амуніції та продовольства до британських островів примусить англійців до капітуляції. Проводка кожного конвою потребувала особливого планування. Це була фактично бойова операція фронтового масштабу. За час війни німці побудували десь 1100 підводних човнів. Це аналог 11000 важких танків «Тигр». Це приблизно 100 елітних танкових дивізій. Еліта нації, яка пішла служити до Деница, могла б дати першокласний контингент для цих танкових дивізій СС.
Стримували підводний флот ІІІ Рейху величезні сили Антанти (союзників). Проти німецьких підводних човнів діяло 5,5 тисяч протичовнових кораблів спеціальної будови, а на один підводний човен доводилося 25 кораблів і 100 літаків супротивника. На кожного німецького підводника в море - 100 англійців, канадців, американців та французів.
Із загального числа 1170 підводних човнів (ПЧ), що знаходилися у строю за час війни, 1150 ПЧ було укомплектовано екіпажами, з яких 863 ПЧ брали участь у бойових діях. Загинуло 779 ПЧ, потрапили в полон 2 ПЧ, 186 човнів капітулювали у кінці війни за наказом Деница. 215 ПЧ було підірвано або затоплено своїми екіпажами. З числа капітулювавших човнів по 10 одиниць отримали СРСР, США і Англія, інші були затоплені за умовами післявоєнної капітуляції Німеччини.
Ось які дані приведені у книзі гросс-адмирала Карла Деница "Німецькі підводні човни в Другій світовій війні". Він посилається на американський довідник по підготовці особового складу авіації США (Training Manual prepared by Airasdeulant, Naval, Air Station, Quonset Point, Rhode Island), приводить наступні відомості: "Якщо підводний човен потопить два судна по 6000 тонн кожне і один танкер в 3000 тонн, то можна вважати, що при цьому загинуло 42 танки, 8 152-мм гаубиць, 88 87,6-мм гармати, 40 40-мм зенітних гармат, 24 бронемашини, 50 кулеметів великого калібру, 5210 тон боєприпасів, 600 рушниць, 428 тон запасних частин для танків, 2000 тон різних продуктів і предметів постачання, 1000 каністр бензину. У що вилилися б бойові дії, якщо б судна доставили ці вантажі в порт вивантаження? Для знищення цього військового майна силами бомбардувальної авіації супротивникові потрібно було б вчинити 3000 нальотів».
Скажу ще раз - постачання за ленд-лізом майже автоматично призводило до вступу США у війну. Не могли Сполучені Штати дозволити Гітлеру пускати прахом їх матеріальні ресурси. Для Англії шлях через Атлантику став «дорогою життя». Там йшла битва за саме існування Британської Імперії. Американська допомога стала наріжним каменем для виживання та перемоги Британії у війні.
Після 22 червня 1941 року транспорти зі зброєю, амуніцією та продовольством пішли до СРСР. Не одразу, а після необхідних переговорів, після вирішення багатьох питань. Цей маршрут постачання для СРСР став найулюбленішим. У 1941 році Гітлер легковажив цією загрозою. Транспорти не зустрічали ніякої протидії з боку «Крингсмаріне». У критичний момент, коли виробництво танків та літаків в СРСР зменшилось до найнижчих величин, так у грудні 1941 в СРСР виробництво літаків впало до найнижчого показника за всю війну - 750 одиниць, саме поставки по ленд-лізу зробили можливим проведення московської наступальної операції. Мова йде про 900 англійських танків та кілька сотень літаків. За 1941 рік до Архангельська – Мурманська прийшло 6 союзних конвоїв без жодного втраченого судна.
Наприкінці 1941 року німці зрозуміли, яку непосильну для Вермахта задачу дає поєднання англійської та американської зброї та людських мас СРСР. Вони почали створювати потужне морське угрупування в Норвегії для ведення бойових дій в арктичних водах Європи. У січні 1942 в Тронхейм прибув " Тірпіц", в лютому до нього приєднався кишеньковий лінкор "Адмірал граф Шеер", у березні 1942 - важкий крейсер " Хіппер", а в травні там же з'явився кишеньковий лінкор " Лютцов". Кожен з цих кораблів супроводжувала група есмінців.
Частина німецького підводного флоту отримала наказ рухатися з Атлантики в Норвегію для посилення угрупування германських надводних кораблів, що знаходилося там. У Норвегії і в північній частині Фінляндії були створені бази для бомбардувальників наземного базування. У норвежських шхерах були розгорнуті німецькі гідролітаки-торпедоносці. Німецькі кригсмарине (військово-морські сили) і люфтваффе (військово-повітряні сили) отримали вірний шанс не лише здійснювати напади на конвої, але і нав'язувати англо-американським кораблям прикриття бій на своїх власних умовах.
І.Бредіхін.
Далі буде.
