1. 1895, 11 серпня – впливові підприємці із Бельгії Луї Ламберт, Поль Нобле і Джозеф Сізеле купують у місцевого поміщика Дмитра Костянтиновича Номікосова ділянку землі у 210 десятин біля станції Костянтинівка та села Сантуринівка за 30.405 рублів золотом.
2. 1895, 14 вересня – у Брюселі три бельгійські промислові групи, які були представлені Луї Ламбертом, власником Verreries des Hamendes в Жюме (Шарлеруа), Полем Нобле, директором Glass Mariemont (Ла-Лувьер), дочки Сосьете Женераль в Бельгії і Джозефом Сізеле, впливовим підприємцем з Антверпена, вони створили Акціонерне Товариство «Донецькі скляні заводи у Сантуринівці» («Les Vеrreries du Donetz a Santourinovka»). Генеральним директором АТ став Луї Ламберт. Головою правління АТ став Е. Піре Гобле. Це АТ побудувало в Костянтинівці три заводи: пляшковий, скляний та хімічний.
3. 1895, 1 жовтня – з 1 жовтня приступає до роботи в компанії інженер Луї де Бер.
4. 1895, листопад – Луї де Бер прибуває до Сантуринівки. Його завдання – здійснити будівництво «двох величезних фабрик, двох гігантських димових труб, ста криниць, двухсот будинків, контори, маєтку і т.д. і т.д.». Луї де Бер стає першим будівельником, планувальником, фактично першим мешканцем майбутньої Костянтинівки.
5. 1896, березень - початок будівництва скляного заводу. Починається масовий заїзд бельгійських будівельників. До Дебера приїздить дружина Зоя Бізе.
6. 1896 – завдяки відомій компанії з виробництва спальних вагонів «Compagnie des Wagons-Lits» і підприємству «Північний експрес» (Nord Express), яке спеціалізувалося на будівництві залізничних ліній, відкривається пряме залізничне сполучення Брюсель – Катеринослав: 3 дні, або 65 годин в дорозі, лише з однією пересадкою у Варшаві, що обумовлено переходом з європейської колії на російську.
7. 1896, 15 квітня – приїзд другого бельгійського інженера Поля Дегана.
8. 1896, 17 жовтня - засновано друге бельгійське АТ «Залізопрокатні заводи в Костянтинівці (Донець)» («Tôleries de Constantinovka (Donetz)»). Воно будує металургічний завод (після радянської націоналізіції – імені Фрунзе).
9. 1897, березень – приїзд робітників та майстрів скловиробництва з Шарлеруа.
10. 1897, 25 березня – почала роботу перша піч скловаріння в Костянтинівці на скляному заводі.
11. 1897, квітень – початок нормального життя бельгійської колонії в нашому місті. Відкривається перший магазин з бельгійськими товарами, приїздить перший лікар.
12. 1897, 16 липня - Поль Деган тоне в Кривому Торці. 23 липня – занурене у бочку з місцевим пивом німецького виробництва тіло П.Дегана відправлене на батьківщину до Шарлеруа.
13. 1897, кінець липня - бельгієць Нестор-Жан Батіст Паньє, табельник на Скляному заводі, скоїв найстрашніший злочин в Російській Імперії. Сказав у конторі, при цьому він указував на портрет Царя: “се є свиня”. При цьому були присутні російські робітники, один, навіть дитячого віку. Мені відомо про 4 випадки наприкінці 1890-х, коли бельгійські робітники, чи навіть керівники постраждали за свій довгий язик. Бельгійці звикли до європейських свобод, і спочатку не розуміли російських реалій, серед яких опинилися. Місцеві мешканці сприймали вільне обговорення царської особи, як святотатство та злочин проти держави. Вони доносили владі про такі випадки. Після довгих дізнань необачних бельгійців висилали з Російської Імперії додому. Дуже швидко спілкування місцевих робітників та бельгійців зійшло на нівець.
Навіть на печах скловиробництва бельгійські бригади почали працювати окремо від місцевих.
14. 1897, 20 листопада – Залізопрокатний завод видає першу продукцію.
15. 1897 (кінець року) – почала працювати піч скловаріння №1 для випуску темно-зелених пляшок місткістю 0,8 л на пляшковому заводі.
Виробництво було ручним на верстатах німецьким та російським способом.
16. 1897 – населення робітничих селищ майбутньої Костянтинівки – 3100 мешканців. Саме у 1897 році журнал «Вісник фінансів» написав: «Біля станції Костянтинівки, де побудовано кілька заводів, утворюється новий населений пункт».
17. 1899, лютий – ті ж особи, які створили АТ «Донецькі скляні заводи у Сантуринівці», на чолі з Л.Ламбером та Е.Деспре створюють на загальних зборах в Шарлеруа «SA des Glaces du Midi de la Russie – Novocielofka». Вони придбали ділянку землі в селі Новоселівка на лівому березі Кривого Торця навпроти свого ж Химічного заводу під дзеркальний завод. Основний капітал АТ «Анонімного товариства дзеркальних заводів на півдні Росії – Новоселівка» - 6 млн. франків.
18. 1899, 14 липня – перший робітничий страйк у костянтинівській міській агломерації. Проти зниження розцінок виступили робітники залізопрокатного заводу.
19. 1900 – на пляшковому заводі почала працювати піч скловаріння №2 для випуску білих пляшок місткістю 0,1 та 0,25 л (горілчана «монополька»).
20. 1900, травень – стаття А. Новино «Бельгійський робітник в Росії» виходить в журналі «Мір Божий»: «Постачальником робочих рук для них [скляних заводів з бельгійським капіталом у Росії – прим. автора] слугувало місто Шарлеруа з фабричними містечками, що його оточували.
Спокусившись на запропоновані ціни та обіцяні зручності, шарлеруанці укладали контракти на 2-3 роки і знімалися з місць разом з дружинами й дітьми, забираючи необхідне із домашніх речей. Дорога в невідомий край зовсім не мала характер переселення. Це було щось середнє між важливою експедицією і звичайною экскурсією. Подібні поїздки багатьма здійснювалися неодноразово і раніше. Серед них були люди, що побували в Італії, Франції, Австрії; деякі були навіть в Америці, у інших родичі працювали у нас (…). Проте, інформації про Росію до них досягало обмаль… Вони прибували на місце групами, забезпечені величезними зеленими плетеними кошиками, вміст яких складали білизна, сукні й різний домашній скарб для кожної окремої сім’ї».
21. 1900, 12-13 липня - бельгійський погром. Робітники залізопрокатного та скляного заводів розгромили 113 квартир бельгійських майстрів та робітників. У погромі приймало участь кілька сотень робітників.
На заводах в цей час працює 2.500 робітників. На скляному – 725. Бельгійське населення агломерації, робітники з родинами, складає – 2.000.
Видатний радянський філософ В.Ф. Асмус, свідок погрому у дитячому віці, у мемуарах пише: «Адміністрація заводів прагнула кваліфікованих робітників виписувати з Бельгії; некваліфіковані наймалися тут на місці. Різниця в оплаті і в житлових умовах була чимала, і ця обставина викликала деяку неприязнь між місцевими робітниками та бельгійцями».
260 робітників було заарештовано, 115 пішли під суд, 145 було вислано по місцях проживання. В 1902 робітники, що перебували під арештом, були звільнені.
22. 1903 – на пляшковому заводі побудована піч скловаріння №3 для випуску пляшок помаранчевого кольору місткістю 0,75 л.
23. 1904 – робітнича родина склярів Бєлоусових переїздить з Сибірі до Костянтинівки. Як батько, Євмен, так і сини Петро та Григорій приймали активну участь у визвольному, або революційному русі. Один з братів – Григорій Євменович стає відомим функціонером РСДРП (меншовиків) та лідером робітничого руху Костянтинівсько-Горлівського підрайону Донецької області у першій російській революції 1905 – 1907 років.
24. 1904 – на пляшковому заводі створена перша робітнича легальна організація – каса взаємодопомоги.
25. 1905 – страйки та революційні виступи на всіх заводах Косянтинівки. Червоні прапори та вимоги повалення царського режиму.
26. 1905, листопад – на пляшковому заводі створюється перша в костянтинівській промисловій агломерації профспілка. У професійний союз робітників скляної та пляшкової промисловості вступило 1450 робітників пляшкового та дзеркального заводів.
27. 1906 – нелегальна профспілка пляшкового заводу легалізується. Для Г.Є. Бєлоусова керівництво профспілкою є прикриттям для його керівництва підпільною соціал-демократичною роботою в РСДРП (меншовиків).
28. 1906, лютий – створюється Костянтинівсько-Горлівський нелегальний комітет РСДРП. В костянтинівському підрайоні Донбасу у підпорядкуванні Бєлоусова знаходяться соціал-демократи Краматорська, Дружківки, Сантуринівки, Костянтинівки, Кривоторецьких рудників, Залізної та Микитівки, всього 35 тисяч робітників.
29. 1906, березень - на конференції РСДРП Костянтинівсько-Горлівського району Бєлоусов був обраний делегатом на Стокгольмський з’їзд партії, але йому туди потрапити не прийшлось.
30. 1906, квітень - поліція арештовує робітничого ватажка, чим зриває його від’їзд у Стокгольм.
31. 1906, грудень - коли поліція узнала про обрання Бєлоусова уповноваженим від робітників на виборах у ІІ Державну Думу, вона знов виписала ордер на арешт активіста, але на цей раз Григорій взяв на заводі відпустку, перейшов на нелегальне становище, і тільки завдяки тому, що залишився на свободі, у лютому 1907 року був обраний депутатом від робітників Катеринославської губернії.
32. 1907 - 20 лютого відкривається друга Державна Дума Росії. Бєлоусов приймає присягу та стає помітним депутатом. Ось яка його представляють російській громадськості:
«Беручи участь у роботах с.-д. партії, Г.Є. Бєлоусов став висуватися як видатний громадський діяч. Під час визвольного руху він особливо висунувся: не було жодного майже мітингу, де б Білоусов не проводив своїх поглядів.
Це надало Білоусову широку популярність в робочому середовищі.
Дуже часто до нього зверталися за посередництвом з інших заводів при виникненні зіткнень з адміністрацією. Бєлоусова вважають "дипломатом", який вміє пояснюватися з господарями.
Минулого року, коли весь південний район був охоплений нагальним будівництвом робочих професійних спілок, Бєлоусов гаряче взявся за створення таких союзів у Донецькому басейні.
По теперішній час Бєлоусов залишається головою профсоюзу робітників скляного заводу».
33. 1907, 30 квітня – 19 травня - Разом з Церетелі та Джапарідзе Бєлоусов був уповноважений фракцією представляти звіт про її діяльність на Лондонському з`їзду РСДРП. В єдиній формально соціал-демократичній робітничий партії йшла запекла фракційна боротьба між більшовиками та меншовиками. Ось уривок з антибільшовицької полеміки Григорія Бєлоусова на лондонському з`їзді: «Тут Алексинський наводив проти меншовиків статистичні дані. Він ділив згідно з ними депутатів на низькопробних та високопробних. Меншовики, говорив він, пройшли голосами дрібної буржуазії, і це накладає відбиток на їх тактику і світогляд, які відрізняються від тактики і світогляду більшовиків.
Алексинський говорив, що з Уралу, Петербургу та Москви надсилали накази, які засуджували діяльність фракції. Я сам пролетар з Донецького басейну, я отримував накази з цього безумовно пролетарського району; в них ніякого осуду фракції не висловлювалося. Робочі Донецького басейну знають свої інтереси...»
34. 1907, 3 червня - О 4 годині ранку року у себе на квартирі був заарештований депутат Державної Думи Г.Є. Бєлоусов.
І.Бредіхін
Далі буде.
