У лютому 1917 року в Російській імперії відбувається (починається) буржуазна революція. Досвід 1905 року стає тоді у пригоді. Так, Радянська робітнича влада, винайдена в революції 1905 року, встановлює у 1917 році в країні двовладдя, коли радянська влада існує поруч з старою буржуазною владою на чолі з Тимчасовим урядом. У складі РСДРП (майбутня комуністична партія) в 1917 році існує дві фракції: меншовики та більшовики (комуністи). Меншовики вважали, що пролетаріат отримав під час переможної буржуазної революції стільки, що потрібно просто переварити те, що досягнуто. Але більшовики, радикальна частина російської соціал-демократії, йдуть на захоплення всієї повноти влади в жовтні 1917 року, що призводить до встановлення комуністичної диктатури на 73 роки (до 1991 року). Комуністична диктатура також призводить до фатальних наслідків: в країні вибухає жахлива громадянська війна, яка посилюється національно-визвольними війнами на околицях російської імперії, що в кінці-кінців знищує російську національну державність. До того ж, Росія зраджує союзників - англійців і французів, і підписує з Німеччиною та її союзниками сепаратну мирну угоду.
Брестський мир не зупиняє велику кров світової війни, яка починає проливатися з куди більшими людськими жертвами у громадянській війні та у міжнаціональних війнах на уламках імперії. Світова війна зупиняється в 1918 році поразкою 3-х імперій: німецької, османської та австро-угорської, однак, те, що відбувається на уламках імперії російської, не має аналогів у світовій історії. Кровопролиття буде продовжуватися до 1920 року, а на окраїнах російської імперії до 1922, і навіть, рецидиви будуть продовжуватись ще десятиріччями. Саме рецидивом громадянської війни можна пояснити масову участь донського козацтва у другій світовій війні на боці нацистської Німеччини. Нагадаю про козацький корпус СС, який діяв у складі Вермахту до кінця війни.
Так ми підходимо до вірмено-азербайджанського конфлікту. В 1917 році більшовики, коли захоплювали владу, діяли під гаслами захисту «права націй на самовизначення». Вони розвалили Російську Імперію, а вже з її уламків почали щось будувати. Як кажуть: «Ламати – не будувати», то вийшла стара імперія, під назвою СРСР. Побудували СРСР на крові, тому він і виявився недовговічним. В 1991 році розвалився. Адмінистративні кордони СРСР нарізали з оглядкою на партійно-комуністичний контроль. Принципи логіки, здорового глузду, економічної доцільності, національної приналежності були другорядними. Під національні республіки закладалися міни сповільненої дії. З часом вони почали рватися. До речі, попереду, можливо, нові потужні вибухи міжнаціональних конфліктів. Не дай Бог, як то кажуть.
Донбас розрізають навпіл. Західна частина у складі України, менша, східна, - у складі Росії. Міна рвонула в 2014. Відрізане від України Придністров‘є рвонуло у складі Молдови в 1991. У складі Грузії рвонули радянські закладки – Південна Осетія та Абхазія. Таких «подарунків» від «ленінської національної політики» є багато на пострадянських теренах.
Саме такого ґатунку є і радянська закладка – Карабах. Я з повагою відношуся як до вірмен, так і до азербайджанців. Приємні спогади залишилися від спілкування під час студентської молодості з друзями-азербайджанцями та вірменами. Скажу відверто: війна в південному Кавказі – не українська війна. Хай вони там розбираються самі, ми тут повинні бути нейтральними.
Ще до створення СРСР в 1922 році, ще під час громадянської війни Радянська Росія починає вибудовувати свою зовнішню політику, яка призведе світ і країну до 1 вересня 1939 року й до 22 червня 1941 року. Цитую Радека, одного з керівників Комінтерну: «У вересні 1919 р починаються переговори представників Туреччини з радянськими представниками в Берліні. Одночасно з цим Радянській Росії вдається встановити безпосередній зв'язок з Туреччиною через Денікінський фронт і почати з нею переговори про майбутню спільну боротьбу проти Антанти. Ці переговори закінчилися мирним договором від квітня 1921 року». Треба відзначити, що ні в 1941 році, ні в 1942 році Туреччина на радянське Закавказзя війною не пішла, хоча дружба і спільна боротьба проти Антанти початку 1920-х до 1941 року скінчилися. З огляду на характер міжнаціональної різанини, який навмисно надала нацистська Німеччина другій світовій війні на землях Східної Європи (Балкани, Польща, територія України, Росії та Білорусії в складі СРСР) можна тільки Богу дякувати за те, що радянська армія не допустила Гітлера в Закавказзя. Тому свято дня Перемоги 9 травня 1945 року – це дійсно всенародне Свято для всіх народів колишнього СРСР.
Саме в роки тісної дружби і тісних союзницьких відносин між кемалістською Туреччиною і ленінською Росією і були нарізані ті кордони між Вірменією і Азербайджаном в 1920 - 1921 роках, в тому числі і межі Нагірного Карабаху, які зіграли свою зловісну роль в розпаді Радянського Союзу і в вірмено-азербайджанських війнах і конфліктах пострадянського періоду.
Той соціалізм, який в СРСР виникає і поступово до 1991 року згниває , має чітке визначення Карла Маркса - соціалізм «феодальний» або, що теж саме, але іншими словами - «державний капіталізм». Виникає монстр, який знищив незалежний від держави робітничий рух. Робочий, визвольний для людей праці рух не просто закопано на чумному кладовищі. Люди праці зведені до стану чи то робочих бджіл, то чи, що теж саме, робочої худоби. Марксистський класовий аналіз вилучено з суспільного обігу. Зомбовані буржуазними мас-медіа, люди стають жертвами рекламних обманок, жертвами телевізійних та інтернетових технологій. Людей більше не цікавить, інтереси якого класу захищає той, чи інший політик, партія. Марксистський аналіз зникає з суспільного обігу вже в останні десятиріччя існування СРСР. В 1991 році омертвілі схеми народ відкидає. І людей не станеш звинувачувати, як не станеш їх звинувачувати за 73% у 2019 році.
Про вірмено-азербайджанську війну, яка завершилася в ніч з 9 на 10 листопада 2020 року, вже написано багато і повно. Перемога Азербайджану, міцного і згуртованого заради досягнення заповітньої національної мети, вселяє повагу. Вплив Росії в Закавказькому регіоні істотно зменшиться за підсумками війни, яка завершилася. Ясно, що путінська Росія слабшає з кожним роком. За лаштунками конфлікту стоять великі гроші, великі гравці світової політики.
У вотчину, куди раніше Росія чужинців не пускала, заходить Туреччина, другий за потужністю член НАТО. Путін сам заводить в Закавказзя Турцію. Турки щеміли російських в Лівії і Сирії, а коли Азербайджан продемонстрував поставлені турками нові натовські військові технології та вміння їх грамотно застосовувати, то стало зрозумілим, що і в Карабасі буде йти високотехнологічна війна ХХI століття. Якби б втрутилася Росія, то для Путіна ця війна була б логістичною пасткою. Його армія розтягнута на багатьох напрямах (фронтах), а до Карабаху треба ще пробиватися через вороже налаштовану Грузію. Комунікації виявилися б розтягнутими і під ударами турецької авіації. А що було б з військовими контингентами в Сирії та Лівії? Їх постачання неможливо без турецького Босфору.
Поразка Вірменії не фатальна. Пашинян втримався. Західні країни боляче вдарили по Росії, але Вірменія повинна вибудувати свою подальшу політику вже не як російський сателіт.
Яке майбутнє чекає на Росію? Потужний Азербайджан буде займати зовсім інакше місце на пострадянському просторі. Ймовірні домовленості між Азербайджаном, Туреччиною та Грузією. Російські війська в Закавказзі в Вірменії та в Карабасі опиняються в логістичній пастці.
Не забудемо готовності США розпочати заново гонку ядерних озброєнь. А це той рівень технологій і фінансових витрат, який, мабуть, уже недоступний для путінської Росії. Загалом, Путін починає пожинати плоди своїх ілюзорних перемог. І це тільки початок процесу.
З-під російського впливу виходить Молдова. Опозиційна кандидатка, прозахідна лідерка партії "Дія та солідарність" Мая Санду отримала 57,75% або 943 486 голосів виборців, що надає для неї перемогу у другому турі президентських перегонів.
Антилукашенківські виступи в Белорусії поступово змінюють суспільні настрої в країні. Поступово виростає нація з поки що слабенькою, але все помітнішою білоруською самоідентифікацією. «Руський мир» відступає під народним тиском. Хто б міг подумати ще кілька місяців тому, що вплив Росії почне зникати таким чином.
Вплив Росії на пострадянському просторі опирався на військову та економічну міць. Перш за все на військову. Азербайджан вперше з часів розпаду СРСР продемонстрував силу, яка Росію вразила.
А це дає надію на майбутнє без «Русского мира». Українські патріоти того і прагнуть.
І.Бредіхін
