В історіі нашого міста достатньо сюжетів абсолютно не досліджених. Так, загадкою для мене є випуск в обіг у 1919 році місцевих костянтинівських грошей — бонів. Бон — це тимчасовий замінник паперових державних банкнот чи монет, який може і не мати під собою ніякої державної гарантії, товарного чи золото-валютного забезпечення.
У 1917 році до влади в Росії прийшла партія більшовиків під керівництвом Володимира Ульянова-Леніна. Якщо коротко характеризувати мислення і політику цієї людини, то підійде сучасний кримінальний термін - «беспредел». Немає таких злочинів, яких би Ленін не був готовий вчинити в боротьбі за владу та її збереження. Захопивши Державне казначейство, більшовики зіткнулись зі страйком службовців. Нова влада не мала можливості не тільки розібратись зі справами, але навіть не могла провадити емісію (друкувати гроші). Під виглядом грошей вона випускає в обіг всі цінні папери, знайдені в державній скарбниці. Навіть облігації анульованих раніше займів («Займ свободи» та ін.), купони відсоткових паперів Дворянського земельного і Селянського поземельного банків та ін. йдуть у обіг.
В той же час нова влада дозволяє «товарищам» на місцях «грошову творчість». Обласні, міські навіть заводські гроші починає під державну гарантію друкувати весь совдеп. Кількість видів грошових одиниць не піддається обліку. Кілька тисяч різноманітних грошових одиниць починають згодом обслуговувати совдеп - уламок дезінтегрованої російської імперії. Зламавши опір страйкуючого казначейства, комуністи знов починають друкувати банкноти царського зразка номіналом до 500 рублів. 14 (27) грудня 1917 року Ленін націоналізує приватні банки. Комуністи захоплюють приватні депозити і коштовності. Це частка великого ленінського плану боротьби за владу. В.Ленін: «Деньги, бумажки — всё то, что называется теперь деньгами, - эти свидетельства на общественное благосостояние действуют разлагающим образом и опасны тем, что буржуазия, храня запасы этих бумажек, остаётся при экономической власти». Мета Леніна — це повний контроль центрального уряду над фінансами і грошовим обігом. (А ще він створює спочатку в великих містах, а потім і по всій країні штучний голод під гаслом: «Хто не працює на нас, той і не їсть»).
Тому, як тільки совєцький друкарський верстат запрацював на повну силу, ленінський уряд спробував зупинити випуск бонів на місцях, позбавив їх держгарантії. Але де там... Тим більше, що на території, де совєцького контролю не було, гроші з центру не надходили. Тому налагоджувати випуск своїх грошенят приходилося всім. Хай там отамани, республіки, міста, заводи... - у Владивостоці свої гроші випускав японський купчина, який тримав там крамницю. Навіть батько Махно пускає в обіг свої гроші, ставлячи на царські «катєнькі» (сторубльовка з зображенням Катерини ІІ) свій штамп з надписом: «Гоп куме не журися, в Махна гроші завелися». Загалом науковці налічили 5000 бонів за період з 1917 до 1924 р.р.
Це привело до тотальної недовіри населення до будь-яких паперових грошей. Селянин, коли приїжджав у місто на базар, йшов і прицінювався до того краму, який був йому потрібний (цвяхи, наприклад). Потім продавав свого збіжжя стільки, щоб вистачило на покупку. Купував потрібне, а залишки збіжжя віз додому. Цінувалась золота і срібна монета, тому 22 липня 1918 червона влада заборонила купівлю, продаж і зберігання всіх драгметалів населенням. Нестримна інфляція (30.000 разів з довоєнного періоду по кінець 1918) і повна дезорганізація грошового обігу, яку свідомо створив ленінський уряд, були для Леніна не тільки зброєю у громадянській війні. Так створювалися умови для повного знищення товарно-грошових відносин і побудови військово-комуністичного суспільства. Все це привело до голодомору 1921-1923 років, колапсу економіки, серії потужних селянських повстань проти комуністичної влади («Війна села проти міста», - як сказав батько Махно у 1920 р.).
Але повернемося до Донбасу. Тут також було непереливки, але з Божої ласки ми не Росія. В 1917 році грошові сурогати у нас ще рідкість. Їх випускає Ізюмське повітове земство, а ось Краматорське металургійне товариство, хоча і випустило свої бони непоганої якості (6 номіналів), але в обіг їх не пустило. Чому? В наступному, 1918 році цікаву сторінку нашої історії висвітлюють бони слов`янського міського самоуправління. Щоб бони були дійсними, їх підписували керівники. На Слов`янському стоять підписи Городського Голови і Председателя Совета раб. і солд. депутатів. В Донецько-Криворізській совєцькій республіці під проводом друга Сталіна Артема, в приватні банки були повернуті всі вклади, буржуазія зберегла свої підприємства. Як бачимо, і управлінський апарат зберігся. В порівнянні з центральною Росією, у нас був рай земний. Артем багато чого робив в піку Леніну. Мені здається, за всіма його витівками 1918 року по національно-територіальному і іншим питанням проглядається постать великого комбінатора Іосіфа Сталіна. Проти ідей, які тут обкатував Артем, виступав у 1922 при створенні СРСР Ленін, але вже проти Сталіна. У другій половині 1919 року, після визволення Костянтинівки від червоної навали, при денікінському правлінні свої бони випускає наше місто. Виконані на дуже високому поліграфічному рівні, бони емісовані Дмитрієвсько-Костянтинівським О.В.К. Може це «Общество Взаимного Кредита»? Напис «За недостатком в нашей местности мелких разменных денежных знаков, Общество выдаёт своим членам настоящую квитанцию 5 рублей», - коментарів не потребує. Наприкінці 1919 року в Костянтинівці були відповідальні кваліфіковані люди, які взяли на себе відповідальність по налагодженню нормального життя після визволення міста від більшовицької окупації. В 1991 таких не знайшлося, та і влада не мінялась. В довідкових каталогах, які мені були доступні, костянтинівські бони не відображені.
Викладач КПЛ І.Брєдіхін.
