15 липня 1941 року британський генерал від літератури — голова лондонського ПЕН-клубу Герберт Уеллс написав листа московському генералу від літератури (офіційно — бригадному комісару) — Голові Спілки письменників СРСР Олександру Фадєєву.
Спочатку лист:
“Я не вважаю нинішню війну просто війною проти фашизму або нацизму, або як би там не називали нинішній шалений бандитський напад на людство. Ця війна є частиною краху застарілої системи роз'єднаних суверенних держав і роз'єднаних приватних підприємств, що прагнуть тільки до прибутку для себе. Вона виникла з такого краху і є частина його. Покінчити з Гітлером, Муссоліні і компанією — це ще далеко не все.
Якщо ми не зробимо більшого, відновиться та ж ситуація, тільки в іншій формі.
З початку нашого століття відбувається глибока революція в умовах людського існування. Тепер світ стоїть перед абсолютно новою проблемою. З 1900 року мали місце три корінних перевороти. По-перше, скасування простору. Будь-який пункт земної кулі відстоїть від будь-якого іншого пункту менше ніж на один день польоту, а для радіо досяжний звідусіль. Існування окремих суверенних держав, неминуче сто років тому, тепер представляється безглуздим і застарілим. Вони занадто малі для нових умов. В наші дні легше було б управляти всією землею, як єдиною спільнотою, ніж сто років тому було управляти Францією або Англією.
По-друге, величезне збільшення кількості одержуваної енергії. У наш час одна-єдина бомба виділяє енергії більше, ніж було витрачено на завоювання Англії норманами. Весь світ протягом року був би ситий, одягнений і мав би кров на ту енергію, що витрачається за один тиждень сучасної війни. Справа не тільки в тому, що механічна енергія гігантськи зросла. Продуктивність сучасної промисловості, яка зросла, при наявності задушливого впливу приватного прибутку і приватного капіталу в усіх країнах залишає за бортом величезні маси молоді, для якої немає роботи і яка тому є відповідним матеріалом для таких бандитських організацій, як гангстери, наці, фашисти, ку-клукс-клан, тощо.
І, по-третє, швидке вдосконалення методів виробництва вимагає грамотних робітників, які могли б засвоїти нові методи. І вперше в історії широкі народні маси, які доти були лише рабами і гарматним м'ясом, навчилися читати, прокинулися і усвідомили несправедливість і нерівність.
Все це можливо було передбачити в дні Маркса та й взагалі до початку нинішнього століття. Звідси випливає, що ідея всесвітнього революційного об'єднання, яка до 1900 року була лише мрією, тепер стала нагальною потребою, якщо тільки побажати врятувати людство від руйнівної сили його власних винаходів. Світове об'єднання стало в деяких основних відносинах не тільки можливим, але вкрай необхідним. На час закінчення цієї війни панування в повітрі буде зосереджено в руках трьох великих воюючих держав: Америки, Росії та Великобританії, і ці три держави отримають можливість встановити над усім людством спільний контроль над повітряним та іншими шляхами сполучення, а також над вугільної та нафтовою промисловістю, які живлять транспорт. І одночасно вони отримають можливість здійснити те, що американський економіст Джиффорд Пінчот називає збереженням природних ресурсів світу, з метою врятувати ці багатства світу від хижацької експлуатації, що проводиться підприємствами, які женуться лише за прибутком. І вперше стає практично здійсненною ідея — побудувати життя всього людства на принципах декларації прав /людини/, як на основному законі для всього світу. Така декларація існує тепер, вона вироблена комітетом Сенкі і готова стати основою нового світового порядку.
Здійснення цієї ідеї набагато більш гідно тих жертв, які нині приносять народи всього світу, ніж просте позбавлення від купки гангстерів і негідників. Ми дійсно можемо побудувати новий світ. Така концепція триразової світової революції надзвичайно швидко поширюється в західному світі.
Росіяни не розуміють, наскільки наблизилися мислячі люди західного світу до об'єднуючої світової революції. Це в значній мірі пояснюється тим, що негнучка і вузька пропаганда Комінтерну, нездатна усвідомити всі можливості нашого часу, які все поширюються, пропаганда, яка все поглиблювала нікому не потрібне непорозуміння між росіянами і Заходом. Комінтерн, як і все живе, повинен йти в ногу зі своїм часом; у сучасному ж моменті Комінтерн, мабуть, задовольняється ідеями і формулами, що відносяться до періоду до 1900 року. Його соціальний аналіз застарів. Він не має уявлення про сучасну гігантську ліквідацію і рекристалізацію ідей.
Немає ніяких причин для того, щоб укладений нині союз Росії і Заходу припинився після знищення гангстерів і квіслінгів, що діють в даний історичний момент. Це буде дуже незначною оплатою за величезний героїзм, який виявляють наші народи. На щастя, в особі Сталіна, Черчілля і Рузвельта ми маємо людей великого розуму, волі та ініціативи. Вони не заклякли по-рабськи в рамках свого власного минулого.
Вони вчаться в дії і русі. Народи Росії, народи Америки, Південної і Північної, народи Китаю, Індії і всіх британських домініонів — тепер союзники і можуть залишитися ними і після війни. Вони можуть і повинні забезпечити права людини, світовий спільний контроль над транспортом і нафтою, і справедливе збереження і розподіл всесвітньою федеральною організацією природних ресурсів усього світу. Все це цілком здійсненно тепер. Ніколи ще світ не стояв перед такою величезною небезпекою і перед такими блискучими можливостями».
***
По-перше, Уеллс пише не бригадному комісару Фадєєву, а Сталіну. Уеллс відвідував Росію тричі: в 1914, 1920 і 1934 роках. Під час свого другого візиту він з допомогою свого давнього друга Максима Горького зустрівся з Володимиром Леніним. У своїй книзі "Росія в імлі" Уеллс зобразив Росію як країну, що попала в таке соціальне провалля (соціальний колапс), який неможливо навіть уявити, чи з чимось порівняти.
Але Леніну книга сподобалася. Уеллс писав: «Суворі та жахливі реалії ситуації в Росії не можна замаскувати. Що стосується спеціальних (закордонних) делегацій, то можливо, для них (владою) може бути здійснена певна відволікаюча суєта прийомів, оркестрів та виступів”.
А ось який висновок зробив письменник: “Якщо народи західних країн хочуть по-справжньому допомогти російському народу, вони повинні навчитися розуміти і поважати переконання і принципи більшовиків”.
“Єдиний уряд, який може зараз запобігти такому остаточному краху Росії, це теперішній більшовицький уряд, за умови, що Америка і західні держави нададуть йому допомогу. В даний час жодний інший уряд там немислимий”.
На мові радянських спєцслужб таких, як Уеллс називали “корисними дурнями”.
23 липня 1934 року, після відвідин президента США Франкліна Д. Рузвельта, який дав Уеллсу розлоге інтерв'ю, останній відправився в Радянський Союз і протягом трьох годин брав інтерв'ю у Йосипа Сталіна для журналу New Statesman. У першій половині 1930-х Сталін, як на нього, часто спілкувався з західними журналістами. Наближалася, за висловом Григорія Зінов'єва, талановитого марксистського теоретика, “епоха війн та пролетарських революцій”.
Сталін та західні історики назвуть цю епоху другою світовою війною, а те, що в Китаї, Югославії, Кореї, В'єтнамі, Греції йшли одночасні війни проти імперіалістичних агресорів та громадянські війни проти місцевої буржуазії, з одночасним будівництвом соціалістичної державності, то це в ніякі сталінські схеми не вкладається ніяк. Як не вкладається у другу світову війна Китаю з Японією, яка йде з 1931 року, одночасно з соціалістичною революцією всередині Китаю.
Соціалізм в СРСР протримався з 1917-1991 — 73 роки. Соціалістична КНР існує з 1949 року. Через два-три роки настане час святкувати 74 роки соціалізму в КНР. Тепер не СРСР, а КНР є надією всього прогресивного людства. Сталін вчив ставити вище за все інтереси СРСР, як світової пролетарської фортеці. А яке відношення має путінська Росія до світової пролетарської революції? Можливо, час вчити не російську мову, а китайську?
Зінов'єв від 1919 до 1926 року був головою Виконкому Комінтерну, фактично був одним з керівників та організаторів світової пролетарської революції. А Сталін в 1934 вже намагався знайти союзників на Заході, у капіталістичному світі. Війна з фашизмом готувалася кілька років, а ціною, яку Сталін був готовий заплатити за своє спасіння, та за спасіння своєї імперії, став демонтаж світової пролетарської революції.
Великий терор 1937 року розгортався одночасно в СРСР та у Іспанії. Сталін розстрілював революціонерів у всесвітньому масштабі. Революціонерів вбивали одночасно в Барселоні та в Москві. В 1940 сталінський вбивця дотягнувся і до Троцького в Мексиці.
Уеллс, до речі, зустрічався не тільки з Леніним та Сталіним, з ними у нього все склалося непогано. Проблеми у нього були з Черчіллем та Рузвельтом, які Уеллса на дух не переносили.
Джордж Оруелл писав: “Десь повинні знайтися сліди полеміки Уеллса з Черчіллем, що відбувалася під час російської революції. Уеллс дорікає Черчіллю в тому, що той сам не вірить власним пропагандистським заявам, ніби більшовики — це чудовиська, що потопають в пролитій ними крові, і т. ін.; просто Черчілля лякає, що більшовики сповіщають настання ери здорового глузду і наукового контролю, коли для мисливців помахати жупелом — таких, як Черчілль, — не залишиться місця. Але в дійсності Черчілль судив про більшовиків вірніше, ніж Уеллс. Можливо, перші більшовики були чистими ангелами або сущими дияволами — це не так уже й важливо, — але розумними людьми їх ніяк не назвеш”.
В 1944 році під час парламентських перегонів Уеллс виступав проти Черчілля, як проти “майбутнього англійського фюрера”. “Або ми покончимо з Уінстоном, або він покончить з нами”.
Ніхто так добре не написав про Уеллса, як Джордж Оруелл. В 1937 в Барселоні радянські чекісти знищили тисячі анархістів та троцкістів, які піднялися на боротьбу з фашизмом, а от Оруелла не змогли знайти.
Уеллс був фабіанцем, це багато чого пояснює. Герберт Уеллс, Бернард Шоу були серед організаторів «Товариства Фабіана» в 1883 році.
Вважаючи соціалізм неминучим результатом економічного розвитку, фабіанці визнавали лише еволюційний шлях розвитку, заперечували революцію («соціальні катаклізми»). В 1900 фабіанці влилися в Лейбористську партію. «Товариство Фабіана» досі грає роль ідеологічного центру англійської робітничої партії, що розробляє програмні і тактичні основи лейборизму. Консерватор Черчілль був ідеологічним ворогом лейбористів. Це пояснює його несприйняття лейбористом Уеллсом.
Коли Ребекка Уест, колишня любовниця Герберта Уеллса, проти якої він затаїв глибоку образу, очолила комітет захисту німецьких євреїв, то письменник, який чи не першим підняв стяг антифашистської боротьби серед англійських інтелектуалів, який написав кілька антифашистських романів, відмовився підписувати заяву цього комітету, вже підписану всіма знаними англійськими письменниками. Для пояснення своєї позиції письменник дав пояснення, яке шокувало весь англо-саксонський світ — євреї, нібито, самі винуватці в тому, що їх переслідують. На цьому і скінчилося знайомство з четою Рузвельтів, яким так пишався Уеллс. “Ганьба, містер Уеллс” — таку телеграму отримав Герберт Уеллс від Елеонори Рузвельт.
До 1914 року Уеллс був справжнім пророком. Що стосується матеріальних подробиць, його передбачення збулося з дивовижною точністю.
Його наукова фантастика зображувала подорожі в часі, вторгнення інопланетян, невидимість і біологічну інженерію. Його найвідоміші науково-фантастичні роботи включають «Машина часу» (1895 р.), «Острів доктора Моро» (1896 р.), «Людина-невидимка» (1897 р.), «Війна світів» (1898 р.) і військово-наукову фантастику «Війна в повітрі» (1907 р.). Уеллс чотири рази номінувався на Нобелівську премію з літератури.
Але після закінчення першої світової війни, літературні здобутки письменника вже не вражають. Уеллс занадто розсудливий, щоб осягнути сучасний світ. Серія романів про нижні шари середнього класу — вони його найвище досягнення — припинилася з початком тієї першої війни і вже не були відновлені в літературній праці, а з 1920 року Уеллс витрачає свій талант, “борючись з паперовими драконами” — так його характеризує Оруелл.
“Моя поїздка в Сполучені Штати справила на мене приголомшливе враження. Руйнується старий фінансовий світ, перебудовується по-новому економічне життя країни. Ленін свого часу сказав, що треба "вчитися торгувати", вчитися цьому у капіталістів. Нині капіталісти повинні вчитися у вас, осягнути дух соціалізму. Мені здається, що в Сполучених Штатах йдеться про глибоку реорганізацію, про створення планового, тобто соціалістичного господарства”, — це з розмови Уеллса та Сталіна.
Оруелл: “Який сенс роз'яснювати, до чого бажана була б Всесвітня держава? Головне, що жодна з п'яти найбільших військових держав не допускає і думки про подібне єднання. Всяка розумна людина в основному погоджувалася з ідеями Уеллса; але, на біду, влада не належить розумним людям”.
У своїй передмові до перевидання 1941 року роману «Війни в повітрі» Уеллс заявив, що його епітафія повинна бути такою: «Я ж вам казав, кляті дурні». Через п'ять років уславлений письменник помер. Тіло Уеллса було піддано кремації в крематорії Голдерс-Грін 16 серпня 1946 роки; його прах згодом був розсіяний в Ла-Манші в Олд Гаррі Рокс.
Ігор Бредіхін
