Побудовано у 1926 р. Автор: архітектор Кобєлєв А.А. Стан гарний, побудований з цегли, має два крила, перпендикулярних один до одного, в місцях з’єднання будова має форму окружності. Цікаво, що і з внутрішнього боку будинок споруджено у формі окружності. Навіть на даху ми бачимо круглу башту. До війни над нею був ще купол. Але під час Другої світової будинок було зруйновано. Відбудували лише у середині 50-х, але вже без купола над баштою. На фасадах - елементи ордерноі системи. Цікаво, що декоративні колони, які прикрашають фасад з боку вул.Пролетарської, збудовані з невеличкою асиметрією. Вони нахилені вбік. Сама споруда має два поверхи. Висота стелі десь 5 м. Інтер’єри відрізняються просторістю і освітленням. Сходи на другий поверх мають два крила, вписаних в окружність. Також в будівлі розташований ресторан. Представляє цінність як градобудівельний об’єкт, що формує громадський центр міста. На цей час в будівлі розміщується універмаг.
В.Філін, Д.Каракуц (фото) — Історико-краєзнавчий гурток КПЛ.
Японський історик Гіроакі Куромія написав історію Донбасу останніх років 120 - «Свобода і терор у Донбасі». Ось цитата з нього: «Шахтарів з Великої Британії, які відвідали Донбас у 1929 р., вразив контраст між грандіозними театрами та монументами і бідними оселями робітників. Вони прямо запитали в радянського чиновника, - чому вони витрачають величезні кошти на будівництво театрів, дозволяючи робітникам жити в такій тісняві, в хижах, на що той відповів: «Якщо ми забезпечимо робітникам комфорт, вони відмовляться боротись чи брати активну участь у політиці». Костянтинівка не виняток. В середині 20-х вона жила у мазанках, бараках, навпівземлянках, комуналках... Одна з статей у часописі «Забій» за 1927 рік так і називалася «Житлова криза у Костянтинівці». Можете уявити, як в цей шикарний будинок входив пересічний бухгалтер з парусиновим портфельчиком? 1926 — це розквіт НЕПу. Приватна торгівля майже знищила торгівлю державну. На базарах гори дешевої їжі. Ніколи за совєцької влади життя вже не буде таким заможним. Партноменклатурі завозять шикарні авто з-за кордону, вони виписують емігрантські книги і часописи, а самі їздять лікуватись в Німеччину і Францію. Внутріпартійна демократія... За бухарінським гаслом «Збагачуйтесь!», вже постало питання: «Де брати гроші на індустріалізацію?» І неприхована ненависть до жируючих верхів і торгашів на зборах партійних первичок: «Нащо тоді робили революцію?»
І.Брєдіхін, викладач КПЛ.
