Продовжимо наші мандрівки у минуле рідного міста. На перетині проспекту Ломоносова і вул. Леваневського розташовано декілька будинків, які у 1927, коли вони і були збудовані, знаходилися на околиці міста. Ніяка дорога ще не вела на Донецьк (Сталіно). Ще не було стильної сталінської забудови «Спутніка», широкі лани лежали майже в усіх напрямках, навіть між цинковим парком і нинішнім перехрестям лежало чисте поле, де зіркоподібна забудова тільки розпочиналася (див. № 14 (1005) «Провінції» — «Костянтинівська зірка, або Згасле світило радянської епохи»). Так що, будинки № 160 і 158, які вкриті білою пліткою в стилі «туалетної архітектури», що знищує всі архітектурні стильові особливості забудови, стояли серед соняшникових і пшеничних ланів. Але, якщо подивитись на них не з проспекту Ломоносова, а знизу, від трамвайної лінії, то ми маємо можливість побачити аутентіку 1927 року. Трамвайна лінія також збудована у 30‑ті, за часів Гайворонського. Депо було на правому березі, на території хімічної колонки (тепер територія хімзаводу). Лінія йшла через старий кам`яний міст, якого тепер немає (див. № 14 (1005) газети — «Колись тут був міст...»). Під час війни міст зруйнували, а відбудували дерев`яним. Тому після війни трамвай переходив ріку без людей, вони сідали за мостом, підіймалися до першої поліклініки, трамвай йшов до сьомої школи, але дійшовши до вул. Шмідта різко звертав вниз і йшов до маленького базару, який був вище прохідних «Автоскло». Звідтіля він повертав праворуч і йшов до кінця цинкового району, десь до вул. Мусоргського, де була кінцева зупинка. Колія була одна, ніякого поворотного круга не було. Вагоновожата знімала ручку, переходила на другий кінець вагону і він йшов у зворотньому напрямку. В 1927 були також збудовані будинки № 127 по Леваневського, там, де «Правекс-банк», і будинок за перехрестям, де був гуртожиток «Автоскло».
І. Бредіхін, викладач КПЛ.
