Та й не аби який, а трофейний! Початок чудовий, сподіваюсь увесь цей рибальський сезон буде успішним.
То ж справа була такою: дуже давно вже руки чесалися, усе свербіло та дуже хотілося на рибалку. То ж останні 3 дні я спостерігав за погодою, аби на вулиці був +, або 0, щоб самому не мерзнути та й шнур з кільцями також.
І от зорі зійшлися. Перший вихідний після роботи, на вулиці +1-3 градуси. То ж я зібрався та пішов (річка Кривий Торець, район Новоселівки).
Метою сьогоднішнього дня був просто вихід на прогулянку із мікроджигом, аби заспокоїти рибальську душу.
На перших двох місцях - нічого не було, та й течія сильна. Здвинувся по далі - і через одне місце, на третьому закиді впіймав першого окуня (того що по менше, 130 гм).
Трохи більше приділив часу для цієї точки, але реакція була нульова. Вирішив рухатись далі.
Пройшов та прокидав ще десь 2 підходи, а на третьому не так став на вологий ґрунт та впав, трохи забруднившись. Про себе подумав: "Пройдусь ще трохи та й до дому мабуть". Але, все виявилось не так просто.
Підійшов на наступне місце, яке нічим не вирізнялось серед попередніх. Один закид ліворуч, один по центру і от кидаю праворуч - два маленьких підриви і щось придавлює з тієї сторони. Не маючи розуміння що там риба, просто тягну і спротиву як такого - нуль. Подумав, - пакет.
Але, коли до берега залишається метрів 5-7, ця ракета починає рвати праворуч, до очерету. Фрікціон заграв приємну вухам мелодію. "Мабуть щука, зараз обірве". Проте, помилочка. Біля берегу показалась величезна морда із червоними плавниками. Серце забилось, руки затрусились. Трофей трохи зачепився за траву. Разом зі мною було 2 друга. І я попросив допомоги, бо думав що сам не впораюсь.
Першим рванув той, що майже не має рибальського досвіду та почав тягнути за шнур окуня до гори, дивлячись на цю картину і розуміючи, що окунь взяв краєм губи - я починаю видавати:"Не роби так! Він зірветься! Відпусти!" Дуже гучно та агресивно. Він відпустив шнур і я в якомусь режимі автоматизму витягаю окуня на берег!
Серце забилося ще сильніше, руки затрусилися, донецький степ наповнився гучним сміхом і трохи матюками.
Емоції - через край! Окунь 730 грамів був в руках. Більше покльовок не було, погода стала показувати характер.
Вітер та холод вже гнали нас додому. Але, цього мабуть вистачить аж до весни!
Антон Голобородько, Костянтинівка.
