У п’ятницю, 17 серпня до Костянтинівки приїздив Жорж Дикий. Цей дикий псевдонім був обраний з тієї причини, що він народився на Донеччині, серед диких степів, неосяжних просторів. Степ схожий на море, бо він також манить до себе, його велич захоплює і створює відчуття того, що немає йому кінця. Мабуть і Жорж Дикий почував себе таким, як той дикий степ. Його справжнє ім’я – Богдан Гордасевич, син відомої поетеси Галини Гордасевич.
Народився він у Донецьку, жив там, а потім переїхав до Львову, де і завершив роботу над своєю першою збіркою у жанрі андеграунд «Мотлох». У цьому жанрі відображаєтья «незручна» правда, жорстокі реалії життя. Він не зафарбований красивими словами, метафорами, не приносить слави і визнання. Андеграунд – це провокація, бо автор не згоден з тим, що відбувається, він спонукає діяти.
Богдан Гордасевич писав збірку 10 років, крім цього займався видавництвом віршів своєї матері. Ним вже зроблено колосальну роботу, за його допомоги побачили світ 15 збірок Галини Гордасевич.
Поет приїхав із Львову і завітав до Костянтинівки. Відбулася зустріч у ЦДЮТ, з людьми, яким не байдужа література. Він читав свої вірші, коментував їх, розповідав про почуття, що сповнювали його під час написання. Атмосфера була дуже затишною, люди уважно, із захопленням слухали вірші поета, раділи, співчували разом з ним. Кожен вірш викликав аплодисменти.
Під час зустрічі із читачами Жорж Дикий неодноразово наголошував, що його метою є ознайомлення людей не з його творчістю (оскільки він не вважає себе справжнім поетом), а саме з творчістю його матері – видатної громадської діячки, поетеси, і просто жінки - Галини Гордасевич. Її творчий спадок – близько трьох десятків більших і менших за обсягом книг – поезії, прози, публіцистики, кількох сотень статей в періодиці (як в Україні, так і за кордоном), державні премії в галузях критики і публіцистики. Проте, це є лише сухий, фактичний перелік. Увесь цей, безсумнівно, вражаючий перелік не зможе передати усіх тих труднощів, що долала письменниця заради відродження своєї рідної України, усьго того натхнення, що вклала у години, місяці, роки своєї клопіткої, але такої потрібної нам, українцям, праці. Скільки духовних, творчих сил поклала Галина на розбудову нашої, майже втоптаної чужоземцями культури, відомо тільки їй. Але не дивлячись ні на які негаразди, Галина Гордасевич завжди залишалась насамперед Жінкою, жінкою з великої букви. Усі її душевні рухи, почуття, виливались у вірші, вірші мистецької вартості. Це найтонша лірика, у якій відображені найрізноманітніші людські почуття – кохання, радість, сум, жаль, співчуття, патріотизм, громадянська відповідальність. Серед цієї гами у творах Галини Гордасевич немає лише одного почуття – ненависті, вона ніколи нікого не звинувачувала, ні ненавиділа, - і це гідне поваги.
Завершилась зустріч дискусією на тему літератури, труднощів мистецького життя. Кожен висловлював свою точку зору щодо сприйняття людьми літератури, її стану розвитку на сьогодні. Розмова вийшла цікавою, кожен зміг дізнатися щось нове для себе, зробити якісь висновки. Отже, є у нас поціновувачі справжнього мистецтва.
Народився він у Донецьку, жив там, а потім переїхав до Львову, де і завершив роботу над своєю першою збіркою у жанрі андеграунд «Мотлох». У цьому жанрі відображаєтья «незручна» правда, жорстокі реалії життя. Він не зафарбований красивими словами, метафорами, не приносить слави і визнання. Андеграунд – це провокація, бо автор не згоден з тим, що відбувається, він спонукає діяти.
Богдан Гордасевич писав збірку 10 років, крім цього займався видавництвом віршів своєї матері. Ним вже зроблено колосальну роботу, за його допомоги побачили світ 15 збірок Галини Гордасевич.
Поет приїхав із Львову і завітав до Костянтинівки. Відбулася зустріч у ЦДЮТ, з людьми, яким не байдужа література. Він читав свої вірші, коментував їх, розповідав про почуття, що сповнювали його під час написання. Атмосфера була дуже затишною, люди уважно, із захопленням слухали вірші поета, раділи, співчували разом з ним. Кожен вірш викликав аплодисменти.
Під час зустрічі із читачами Жорж Дикий неодноразово наголошував, що його метою є ознайомлення людей не з його творчістю (оскільки він не вважає себе справжнім поетом), а саме з творчістю його матері – видатної громадської діячки, поетеси, і просто жінки - Галини Гордасевич. Її творчий спадок – близько трьох десятків більших і менших за обсягом книг – поезії, прози, публіцистики, кількох сотень статей в періодиці (як в Україні, так і за кордоном), державні премії в галузях критики і публіцистики. Проте, це є лише сухий, фактичний перелік. Увесь цей, безсумнівно, вражаючий перелік не зможе передати усіх тих труднощів, що долала письменниця заради відродження своєї рідної України, усьго того натхнення, що вклала у години, місяці, роки своєї клопіткої, але такої потрібної нам, українцям, праці. Скільки духовних, творчих сил поклала Галина на розбудову нашої, майже втоптаної чужоземцями культури, відомо тільки їй. Але не дивлячись ні на які негаразди, Галина Гордасевич завжди залишалась насамперед Жінкою, жінкою з великої букви. Усі її душевні рухи, почуття, виливались у вірші, вірші мистецької вартості. Це найтонша лірика, у якій відображені найрізноманітніші людські почуття – кохання, радість, сум, жаль, співчуття, патріотизм, громадянська відповідальність. Серед цієї гами у творах Галини Гордасевич немає лише одного почуття – ненависті, вона ніколи нікого не звинувачувала, ні ненавиділа, - і це гідне поваги.
Завершилась зустріч дискусією на тему літератури, труднощів мистецького життя. Кожен висловлював свою точку зору щодо сприйняття людьми літератури, її стану розвитку на сьогодні. Розмова вийшла цікавою, кожен зміг дізнатися щось нове для себе, зробити якісь висновки. Отже, є у нас поціновувачі справжнього мистецтва.
Світлана Кузьменко, Людмила Болотіна, еко-студія газети «Провінція».
