Відсебеньки газових крутіїв

Удивляется народ:
- Что реформа нам даёт?
- А реформа вам не б...ь,
Чтобы каждому давать.

З народної творчості.

Ще з давніх совєцьких часів слово «реформа» лякало людей незгірше ніж слово «війна». Звичайні громадяни розуміли в чиїх інтересах ця реформа запроваджується, попри запевнення влади. Багато різних реформ пройшлися по людях важким катком. Згадаємо хоча б недавню – введення в обіг гривні. На друге вересня 1996 року за один долар давали 1,76 грн. З висоти сьогоднішнього дня ми розуміємо, що хтось добряче заробив на такому пониженому курсі, бо передбачав здешевлення гривні. Адже реформа впроваджується не для всіх, а лише для обраних.
 

 

І газова веремія почалася з реформи тарифної політики НКРЕ. Вони запровадили так звані диференційовані тарифи і поділили українців на тих, хто тільки миється і на тих, хто ще й гріється. Я так собі гадаю, що цього разу уряд мав на увазі досить шляхетну мету. Мовляв, потрібно якнайшвидше позбутися ганебної залежності від постачальника блакитного палива. Наш великий сусід не тільки має грубі кошти від продажу газу, а й постійно намагається отримати ще й політичні переваги. Отож український уряд вирішив привчити українців ощадливо витрачати газ. З цією метою і прийняте рішення, згідно з яким, той, хто споживає більше, повинен сплачувати за газ і більшу ціну.

Утім, шляхетні мотиви влади були зведені нанівець хитрунами з Управління газового господарства. Вони вирішили, що Постанову № 2246 від 09.12.1999 р. «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» можна виконувати лише наполовину. Тобто, перерахунок плати за спожитий газ провадити лише тим, хто перевищив обсяг споживання. І, звісно, цим абонентам нараховуються недоплачені гривні і чималенькі. А ті споживачі, котрі потрапили у категорію з меншим споживанням, а отже, із меншою ціною, перерахунку не отримали.

У численних об’явах, які майже щомісяця з’являються у місцевій пресі, Міськгаз про це анічичирк. Навіщо людям нагадувати про можливість зекономити? А якщо хтось сам дізнається про це, його, цього розумника, можна за таку ласку і посівати примусити. Пам’ятаєте такого собі Зварича, який розпатякував про народні звичаї? Або його послідовника Роженка. Адже в Україні діє неписане правило – якщо чиновник зволікає з виконанням настанов законодавства, отже він очікує на пропозицію хабара.

А тепер полишимо наші припущення щодо хабарництва і звернемося до такої класної науки, як арифметика. Не станемо заглядати у далеке минуле, наприклад у 1998 рік, коли ціна кубометра газу коштувала 11,5 коп., а почнемо з 2006 року.

Постановою НКРЕ №1672 від 19.12.2006 року затвердили роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення.

Не буду навіть і згадувати тих, хто не має лічильника. А при наявності лічильника, згідно з цією Постановою, ціна за 1 куб. м встановлена з 1 січня 2007 року 31,5 коп., за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб. м. на рік.

Ціна за 1 куб. м. встановлена з 1 січня 2007 року 47,8 коп., за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб. м на рік.

Ціна за 1 куб. м встановлена з 1 січня 2007 року 98,0 коп., за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб. м на рік.

Ціна за 1 куб. м встановлена з 1 січня 2007 року 117,0 коп., за умови, що обсяг споживання природного газу перевищує 12000 куб. м на рік.

Переведемо подих і згадаємо, що у свій час Кабінетом міністрів України була видана Постанова №2246 від 09.12.1999 р. «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання». Вона зазнавала багато змін, але останні були внесені Постановою Кабміну № 346 від 09.04.2008 року. Цією Постановою визначено:

«Газопостачальне підприємство зобов’язане: проводити за підсумками року станом на 1 січня перерахунок оплати споживачем вартості спожитого в попередньому році природного газу залежно від обсягу його фактичного використання в попередньому році за роздрібними цінами, що діяли в попередньому році».

Цією Постановою затверджені дві формули перерахунку, які не надаю, аби не ускладнювати цю статтю. Натомість роз’ясню, як цей перерахунок повинен відбуватись.

Якийсь умовний споживач витратив у 2006 році 3000 куб. м газу. Тому цей абонент повинен був сплачувати весь 2007 рік за ціною 47,8 коп. за 1 куб. м газу. Коли він сплатив останній рахунок за грудень, виявилось, що за весь 2007 рік він використав 2400 куб. м газу, тобто менше ніж 2500. Згідно з Постановою № 2246:

«Газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу... Такий перерахунок здійснюється до 1 лютого поточного року».

Тобто, газовики повинні були зробити перерахунок за спожитий газ у 2007 році за ціною 31,5 коп. за куб. м таким чином (2400х0,478 – 2400х 0,315) = 391,20 грн. Вони повинні були повідомити споживачу письмово, що суму 391,20 грн. врахують, як сплачену у наступному 2008 році. Повідомити поштою.

Звичайно, є аксіомою, що місцевих газовиків турбують насамперед гроші, а не інтереси пересічних споживачів. Тому вони ігнорують це правило перерахунку протягом двох років. Утім, про інший варіант піклуються, як про власну дитину.

Інший умовний споживач витратив у 2006 році 2490 куб. м газу. Тому цей абонент повинен був сплачувати весь 2007 рік за ціною 31,5 коп. за 1 куб. м газу. Коли він сплатив останній рахунок за грудень, виявилось, що за весь 2007 рік він використав 2600 куб. м газу. Згідно з Постановою № 2246:

«Газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу... Такий перерахунок здійснюється до 1 лютого поточного року». Без участі споживачів.

В цьому випадку газовики обов’язково зробили перерахунок за спожитий газ у 2007 році за ціною 47,8 коп. за куб. м. Таким чином (2600х0,315 - 2600х0,478) = -423,80 грн. Вони навіть не стали дожидатись лютого місяця 2008 р. Вони терміново повідомили споживача письмово, що суму 423,80 грн. він повинен доплатити. Тут вже газовики не проминули жодного абонента та усім було повідомлено із загрозою відрізати газ, хто вчасно не розрахується.

Так само відбувається і у цьому 2010 році. Всі споживачі, котрі, станом на 1 січня 2010 року перевищили обсяги, згідно з якими мали меншу ціну, отримають вимогу доплатити, з погрозою відключення. А ті абоненти, які зменшили споживання і перейшли у іншу категорію споживачів з меншою ціною, отримають дулю з маком. Хоча, згідно з Постановою № 2246 від 09.12.1999 р. мають отримати перерахунок у меншу сторону і врахування цієї суми у наступних платежах.

Тепер знову перечитайте епіграф. Уважно. І зрозумійте, як ошукують споживачів блакитного палива. І це незважаючи на те, що згідно з п. 40 «Правил надання населенню послуг з газопостачання»: «Контроль за дотриманням цих Правил здійснюють у межах своїх повноважень Мінпаливенерго, НКРЕ, Держспоживстандарт та Антимонопольний комітет».

А контроль за цим монополістом «Донецькоблгазом» поганенький. Я підозрюю, що вони, не сплачуючи повністю за отриманий газ «Нафтогазу України», подають звіти, виправдовуючись, мовляв, перерахунки здійснюємо і повертаємо населенню за сплачений газ, згідно з Постановою № 2246 від 09.12.1999 р. Недарма Уряд нарешті схаменувся і Постановою № 775 від 10.06.2009 р. почав повертати незаконно утримуване майно державних газорозподільних мереж - розподільні газопроводи, споруди на них, транспортні засоби спеціального призначення, а також проектно-кошторисну та виконавчо-технічну документацію. Це державне майно використовувалось до сьогодні лише задля збагачення керівників і власників міськ- і облгазів. А дніпропетровська трагедія довела, що в ремонт газорозподільних мереж кошти не вкладались. І нехай ці нахаби не радіють, що Президент зупинив цю постанову. Відновлення її дії лише справа часу, бо народна власність повинна приносити користь народу, а не окремим ділкам.
Повертаючись до теми перерахунків, зазначу, що кожний споживач має право звернутись до Міськгазу і змусити його зробити перерахунок. Вони у відповідь, звичайно, збрешуть, що такий перерахунок здійснено. Цим шахраям довіряти не варто, а вимагати, як доказ здійсненого перерахунку, роздруківку з бази. Якщо і це не допоможе, існують Мінпаливенерго, НКРЕ, Держспоживстандарт та Антимонопольний комітет і врешті-решт прокуратура. Можна і до суду звернутись.

«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» - заповідав нам Тарас Шевченко. Скористаймося його заповітом.

ЯРОСЛАВ, Yaroslav70 [at] meta.ua