В “Знамени индустрии” від 10 травня 2007 р. Тепломережа інформує: “В случае отклонения качества услуг от нормы потребитель вызывает представителей ПЕ «Константиновкатеплосеть» и КП СЕЗ с целью составления акта проверки качества отопления».Порівняйте з постановою Кабміну № 630, на яку Тепломережа посилається:
“У разi порушення виконавцем умов договору споживач викликає представника виконавця для складання та пiдписання акта-претензiї споживача, в якому зазначаються строки, види порушень кiлькiсних i якiсних показникiв послуг тощо.
Представник виконавця повинен з‘явитися на виклик споживача не пiзнiше двох робочих днiв.
Акт-претензiя складається споживачем та представником виконавця i скрiплюється їх пiдписами. У разi неприбуття представника виконавця у визначений договором строк або необґрунтованої вiдмови вiд пiдписання акт-претензiя вважається дiйсним, якщо його пiдписали не менш як два споживачi”.
Тобто викликати потрібно тільки виконавця, а саме, тільки представника Тепломережі. А якщо він не прийде, то акт складається самостійно і підписується додатково ще одним мешканцем цього будинку. Один екземпляр цього акту потрібно змусити секретарку Тепломережі прийняти з відміткою на копії.
Отже, у Тепломережі свої правила, кардинально відмінні від урядових.
Згідно із Постановою Кабміну: “Споживач може вiдмовитися вiд отримання послуг з централiзованого опалення та постачання гарячої води”.
Якби це було б інакше, або так, як пояснює Тепломережа, то розцінювалось би, як порушення прав споживача, котрий має право споживати будь-що, або відмовитись від товару чи послуги.
Згідно із наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. №4, на який посилається Тепломережа у своєму зверненні:
“Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення, у разі відокремлення приміщення даного споживача (секції, під’їзду) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому. У разі незгоди заявника з відмовою, спір вирішується в судовому порядку”.
І тільки. Більше ніяких підстав для відмови відключити споживача від централізованого опалення не існує. Якщо у неопублікованому рішенні місцевого виконкому №140 від 15.02.2006 р., на яке посилається Тепломережа, затверджені інші підстави, це проблема виконкому, бо не оприлюднене рішення недійсне.
Якщо б рішення і було опубліковане і ним встановлені інші правила, що обмежують право споживача відмовитись від централізованого опалення, то вони нікчемні, за юридичною кваліфікацією.
Тепломережа також повідомляє: «Демонтаж без установки альтернативного отопления считается самовольным отключением от системы централизованного отопления, что запрещено, согласно п.25 «Правил предоставления услуг централизованного отопления».
Пункт 25 Правил це трактує дещо інакше:
“Вiдключення споживача вiд мереж централiзованого опалення та постачання гарячої води здiйснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовiльне вiдключення вiд мереж централiзованого опалення та постачання гарячої води забороняється".
Відчуйте різницю. Забороняється самовільне відключення. І немає такої умови “без встановлення альтернативного опалення”. Якщо заборонене самовільне, то нехай Тепломережа відключає сама, бо споживач має право відмовитись від послуги і також має право мерзнути безплатно.
Тепломережа так налякана масовим відключенням від централізованого опалення, що намагається незаконними методами зупинити цей процес і інформує:
“Отключение от системы ц/о должно производиться монтажной организацией, имеющей лицензию на выполнение данных видов работ. Все работы по отключению и установки индивидуального отопления проводятся в межотопительный период».
Тепломережа намагається обставити бажання людей позбутись її послуг такими умовами, щоби якомога довше затримати цей процес. Проте, ці намагання марні. Весь світ робить все можливе, щоб заощаджувати енергоресурси. І Тепломережі це не зупинити. Хто зараз пам’ятає державні магазини і овочеві бази, де гнили картопля, капуста та інші овочі? Де вони зараз? Така сама доля чекає й Тепломережу з її нахабним нав’язуванням людям своїх вартісних і неякісних послуг. Намагання зупинити прогрес завжди закінчувалось однаково.
“Теплосеть умерла” — констатировал начальник Донецкого управления коммунального хозяйства Ю. Хиврич” — повідомила “Провинция” №27 ще 4 липня 2001 року. Газета поквапилася. Проте, це невідворотнє. Помре обов’язково, і ми усі покладемо квіти на її могилку. А поки що, Тепломережа не розуміє і ніколи не погодиться виконувати приписи законодавства. Переконати її у протилежному нікому не вдасться. Тепломережа розуміє тільки одне — несплату за неотримані послуги. І не потрібно лякатись “боргів”, які Тепломережа нараховує. Без договору це ніщо.
Тепломережа звернулась до споживачів централізованого опалення з такою пропозицію, що аж сльозу витискує. Станом на 1.01.2005 р. вона погоджується погасити борги за опалення із 30 відсотковою знижкою. Ото спасибі! От втішили!
Керівництво Тепломережі, вважаючи людей за дурнів, пропонує заплатити за минулі борги з 30-відсотковою знижкою. Люди знають, що, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу від 16.01.2003 р.: “Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки”. Тому борги мешканців, станом на 01.01.2005 р., котрі виникли більшою мірою з вини Тепломережі, після 31.12.2007 року вимагати буде неможливо. Та й взагалі Тепломережа, яка погано опалювала будинки, і не має угод про теплопостачання з більшістю споживачів, саме з цієї причини не може звернутись до суду.
Навіть газета “Знамя индустрии” від 23.02.2006 р. №17 надрукувала невеличку статтю: “Три года пролетело — задолженность “прогорела”.
Смішно виглядає посилання Тепломережі на Житловий кодекс. При чому тут “найм” і при чому тут “договор найму”? Найму майже немає, бо 84% квартир в Україні приватизовано. А “договору найму” теж немає, як і взагалі будь-якого договору. Цей кодекс так застарів, що ним вже ніхто не користується, бо прийняті українські закони, які регулюють майже всі житлові відносини.
З моменту прийняття у 1983 році в Житловий кодекс внесено безліч змін п’ятнадцятьма різними актами. Незважаючи на те, що останні зміни були внесені у травні 2005 року, у кодексі залишилась преамбула:
“В результатi перемоги Великої Жовтневої соцiалiстичної революцiї в нашiй країнi було створено необхiднi передумови для розв‘язання однiєї з найважливiших соцiальних проблем - задоволення потреби трудящих у житлi.
Втiлюючи в життя ленiнськi iдеї побудови комунiстичного суспiльства i здiйснюючи курс на пiдвищення матерiального та культурного рiвня життя народу, Радянська держава послiдовно реалiзує розроблену Комунiстичною партiєю програму житлового будiвництва”.
Без коментарів.
ЯРОСЛАВ. [email protected]
