Не могу не сказать о раненых наших защитниках. На многих каналах украинского телевидения все чаще поднимается тема о том, что после ранения военнослужащим не присваивается статус участника АТО. Долго все обсуждали, а наши управленцы, как могли, пытались замять эту тему. Я вам так скажу – тема жива и процветает. Со слов моих подопечных из гвардейской 93 механизированной бригады, у них за время проведения АТО 372 раненых и только 6 человек получили статус – ранен в ходе боевых действий. На мой вопрос: «А остальные как?», ребята просто пожали плечами. Еще хочется сказать, что основная масса раненых — это ребята из-под Иловайска. Теперь вопрос – в Иловайске что, боевых действий не было???
Мне на днях пытались рассказывать, что процветает дезертирство… Я согласна, что это плохо, но… Скажите мне, пожалуйста, как будет вести себя боец, зная, что его друг и товарищ, получив ранение в бою, оказался «записан» как бытовая травма или насморк? У кого возникнет желание защищать страну, которая не заботится о своем народе? Много вопросов и мало ответов.
Я понимаю, что своими словами я не переверну землю, но… Может, хоть кто-то задумается о том, что нашим защитникам тяжело защищать такую страну и им нужна вся наша помощь.
Благодаря юристу из Днепропетровска Виталию Погосяну, который на добровольной основе взялся «курировать» 93-ю ОМБ, я получила пояснения, как оформляется ранение и что для этого нужно. Надеюсь, его пояснения помогут и бойцам других воинских подразделений защитить свои права.
Порядок переміщення пораненого і документальне оформлення
1. Згідно ст. 256 Статуту Внутрішньої службу Збройних Сил України (в подальшому Статут) військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу направляються до медичного пункту частини черговим роти під командою санітарного інструктора роти або старшого, призначеного із числа хворих. Книга запису хворих (додаток 14 Статуту) за підписом старшини роти подається черговому медичного пункту не пізніше ніж за 2 години до початку амбулаторного прийому. Черговий фельдшер контролює прибуття до медичного пункту всіх військовослужбовців, занесених до книги запису хворих.
Після огляду лікарем хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування.
Отже, виходячи із вимог зазначеної статті, в роті повинна бути книга запису хворих, на підставі якої військовослужбовець направляється до медичного пункту.
В зазначеній книзі повинно бути військове звання, прізвище та ініціали хворого, висновки лікаря і рішення командира. Тому книга запису хворих є первинним документом, до якого заносяться обставини отримання хворим поранення.
2. Згідно ст. 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташування військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутністю лікаря – черговим фельдшером медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера.
Отже, в будь-якому випадку лікар чи фельдшер після направлення на стаціонарне лікування поза військової частини (йдеться про поранених, яким допомогу в польових умовах не можуть надати) повинен обов’язково доповісти начальнику медичної служби і черговому військової частини. Тому відомості про поранення (де, коли і при яких обставинах) повинні зберігатися в черговій частині і у начальника медичної служби.
3. Згідно ч.2 ст. 260 Статуту, у разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі та атестат на продовольство, за необхідності — довідку про травму і медичну характеристику, а у разі вибуття на лікування за межі гарнізону, крім того, — атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Головне:
— направлення, підписане командиром військової частини;
— медичну книжку;
— довідку про травму і медичну характеристику.
Однак, формулювання «за необхідності» надає можливість лікарю військової частини трактувати надання довідки про травму на свій розсуд.
Безпосередньо відсутність даної довідки в подальшому створює для пораненого певні юридичні наслідки, як то:
Відповідно до ст.21.7. «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затверджене Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 N 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за N 1109/15800, «Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), у якій зазначається, що військовослужбовець (військовозобов'язаний, резервіст) проходив військову службу (збори) в момент одержання поранення (контузії, травми, каліцтва). Детальне зазначення обставин отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) у довідці обов'язкове. При цьому ВЛК бере до уваги оригінал довідки, складеної не пізніше ніж через 30 діб після одержання військовослужбовцем поранення (травми, контузії,каліцтва)».
Згідно зазначених вимог статті довідка про обставини травми (поранення) повинна містити дані, що:
— військовослужбовець проходив службу в момент отримання поранень;
— детальне зазначення обставин отримання поранень.
Як зазначалося раніш, довідка про травму (поранення) надається при направленні із медичної частини, яка знаходиться безпосередньо в районі дислокації частини, в якій проходив військову службу військовослужбовець (військово-польова). Отже, цю довідку може і правомірна надати лише ця частина.
При цьому, необхідно звернути особливу увагу на вимоги ВЛК брати до уваги оригінал довідки, складеної не пізніше ніж через 30 діб, після отримання поранення.
У зв’язку в вищевикладеним, поранені повністю залежні від довідки, яку повинна надавати військово-польова частина, яка знаходиться в районі бойових дій. А зазначене в ст. 260 Статуту право лікаря надавати цю довідку «за необхідності», приводить до відсутності цієї довідки у пораненого взагалі.
В свою чергу ВЛК, посилаючись на вимоги ст. 21.5 пункту (д) зазначають "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби", замість "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" зазначено в пункті (б) цієї статті.
П. (б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" — якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
. (д)."Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" — якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Отже, відсутність документів про одержання травми на момент огляду пораненого ВЛК, надає їй право зазначати саме «захворювання» замість «поранення».
В свою чергу, ВЛК, наприклад, посилаючись на статтю 81 графи ІІ, лише звільнює пораненого від службових обов’язків
Після переломів дрібних кісток, кісточок, поперечного або остистого відростка хребця, видалення металевих та інших конструкцій щодо військовослужбовців виноситься постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я або у звільненні від виконання обов'язків військової служби, а щодо громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, виноситься постанова "тимчасово непридатні" (призовникам надається відстрочка від призову).
Також, відсутність первинної медичної документації, а саме довідки про поранення виключає перевірку ступені придатності до військової служби зазначену в Положенні.
Поранений вважається автоматично придатним, після наданої йому відпустки, а наслідки поранення, якщо наприклад була контузія, не враховуються, так як йдеться про захворювання.
Крім того, відсутні підстави для внесення даних про поранення в військовий квіток військовослужбовця.
Висновки:
1. Необхідно звернути увагу, щодо первинних документів, які повинні надавати лікарі військово-польових частин, а саме довідку про поранення. При цьому, направлення на лікування повинно бути підписано командиром частини, а не лікарем.
2. Строк дії складає лише 30 діб. Отже, необхідно ініціювати витребування довідки медичною частиною, де військовослужбовець проходить лікування, щоб не було порушено вказаний строк. В іншому випадку, це необхідно буде доказувати в судовому порядку.
3. Якщо відсутня вказана довідка, можливо ставити під сумнів довідку ВЛК, тому що засідання відбувалося без перевірки всіх необхідних документів.
Слід зазначити, що обов’язок в перевірці всіх необхідних документах покладено ні на пораненого військовослужбовця, а саме на ВЛК. Див. ст. 18 Статуту: Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Довідка, яка не містить даних, щодо формулювання причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у відповідності до ст. 21.5 «Положення» не є дійсною, і може бути оскаржена в судовому порядку.
Подготовила Лидочка «Эльф».
