Холодно. Холодно не только в воздухе, но и на душе. В прошлую среду к нам из Киева приезжал волонтер из команды «Народний Тил». Объехали все позиции, по которым я езжу каждую неделю.
Развезли кучу нужной оптики и других необходимостей. Также заехали на позицию, на которую меня не пускали, и все передачки возили сами ребята. Заехали и обомлели... Я много видела разрушенных домов и порубленных осколками деревьев, но это — страшно.
По пути к позиции есть «несчастное» дерево, на которое приземлился уже не один снаряд. Ходить по земле, усеянной осколками, земле, на которой, вот здесь непосредственно, гибли ребята, защищая нас с вами от врага, — холодно. Даже несмотря на 44-градусную жару - было холодно.
Это ощущение невозможно объяснить и передать. А ребята находятся там постоянно. Они там живут, воюют и иногда спят. Без каски и бронежилета находиться там категорически запрещено. Экскурсию, если это можно так назвать, по позиции нам организовал боец 93-й бригады Максим, командир отделения. Когда мы дошли до одной разбитой точки, он снял каску и минуту молчал. Там погибли 5 его друзей. На местности, которая простреливается вражескими снайперами, он не задумываясь снял каску. Это не игра и не пафос — это дань уважения к погибшим друзьям.
Мы говорили о ситуации по их позиции, о ситуации в целом и о грядущем дне независимости нашей Украины. Могу сказать только одно, что это мнение большинства наших защитников: «В период войны не может быть никаких праздников. Пусть в полдень все остановятся и помолчат минуту в память о погибших защитниках нашей независимости. Потому как, если бы не они, то и праздника у вас бы не было».
На одной из позиций я увидела среди детских рисунков, которые были бережно приколоты к стенке блиндажа, стих.
Просто прочитайте.
...На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись, а ти вже там пожив?..»
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?).
А той боєць «Галина» повторював ім’я…
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, і пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім… сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди, – вона просила, – бо смерть гуляє там,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину? Який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»
Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім... постріл в спину... і запах полину…
Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку, що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба як швидко ти ростеш,
А все, що буде треба, в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя,
А я прикрию спину тобі із небуття».
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити, - хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!”
Автор: Людмила Лєгостаєва.
Теперь о нужностях и потребностях. Очень нужны комбинезоны для танкистов. Цена одного от 300 грн.
Нужны компоты, вода, рации, планшеты, ноутбуки, прицелы, глушители, тепловизоры, бензопилы, бинокли, наколенники, влажные салфетки, телефоны б/у кнопочные, ручные пилы, лопаты, трусы, носки, сигареты, налобные фонарики, масло для генераторов и бензопил, цепи на бензопилы, футболки, капли для глаз, кардио препараты, батарейки пальчиковые, гигиена, ложки, миски и кружки — металлические, тактические перчатки, рюкзаки, разгрузки, резиновые сапоги, дождевики, легкая форма и берцы, и еще много необходимостей.
Если у вас есть желание что-то купить, то все можно передать через редакцию газеты «Провинция» - примем с благодарностью. Мой телефон не изменился — 063-287-86-89. Карта ПриватБанк для финансовой помощи 5168757274541269, Lidiya Vasylivna Moskalenko
Ваша Лидочка Эльф.
