Статут комунального підприємства «Служба єдиного замовника»
«Захист інтересів всіх власників житла і споживачів житлово-комунальних послуг шляхом систематичного контролю якості надання житлово-комунальних послуг;
— організація управління, технічного утримання, експлуатації ї ремонту житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки, прибудинкових територій;
— організація капітального ремонту житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки;
— організація безперебійної роботи систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення, енергопостачання, газопостачання;
— розгляд пропозицій, заяв та скарг споживачів з приводу надання житлово-комунальних послуг і здійснення необхідних заходів в межах своєї компетенції;
Недавно надумав я відвідати свого знайомого, а він вирішив похвалитися власним побутом. Почав не з квартири а з екскурсії навколо будинку 136 на проспекті Ломоносова, де він мешкає вже декілька років, разом з дружиною і сином. Може хтось не знає чому проспект так названо?
Це на честь псевдовченого Московії, який нічого не зробив у науці. Існує міф про те, що Ломоносов, нібито, розробив молекулярно-кінетичну теорію газів. Він не міг цього зробити, оскільки занадто погано знав математику. Саме з цієї причини усі його «труди» в галузі фізики та хімії були просто безпорадними фантазіями. Ломоносов – не вчений. Він адміністратор, людина, яка вміла добре робити лише дві речі – пиячити і вибивати гроші на божевільні проекти.
Повернемося до мого гостювання. Екскурсія почалася весело. На розі будинку була красиво закріплена поштова скринька, вона хоч і іржава, але із нахилом на захід. Мовляв, ми прагнемо до західної цивілізації. Під цією іржавою скринькою зручно розташувався телефонний колодязь, прикритий бетонною кришкою не повністю, а залишено отвір, щоб було куди замітати сміття.
– Колись давненько ремонтували телефонний кабель, то вигребли сміття на цілий віз. Зараз там знову накопичулося не менше.
Сходи в будинок розбиті вщент, усі цеглини валяється поруч. Ці сходи, за словами мого чичероне, поламав тракторист з ЖЕКу. У нього колеса великі, а мозок маленький.
Двері з надвору на сходи із старої і тонкої фанери і світяться дірками, мабуть для проходу котиків і собак. Звичайно, не можна наступати на бетонне покриття люку каналізації, бо він майже провалився у колодязь.
Труби газові нефарбовані, мабуть, років п’ятдесят.
Влітку у дворі розростаються бур’яни такі буйні, що є підозра що в них заведуться вовки.
Шибки у під’їздах чорні та поламані і одинарні, можливо для «економії тепла» взимку.
– На даху давно був? – питаю свого гіда?
– Недавно поправляв антену. Вихід на дах руйнується. Цегла вивалюється. Ось-ось впаде бетонна плита.
Біля сміттєвих баків постійний смітник від старих меблів та розритої теплотраси. Вентілі тепловики сховали одразу після закінчення опалювального періоду, а труби відрізали. Колодязь тепломережи зруйнований і не накритий.
Старі дерева-акації похилилися, ось-ось впадуть.
За європейським зразком здійснене підключення будинку до електромережи. Після виходу з ладу електричного кабелю, наші висококласні спеціалісти підвісили провід на деревах і завели в будинок через отвір, який пробили в стіні якомога ближче до газової труби. Далі цей провід проходить сходовою кліткою досить низенько. Цікаве і продумане рішення. Таке точно продумане рішення про фарбування шлакоситаловиї плитки, котра тепер відпадає без перерви на обід.
– Нахилися, бережи вуха, провід занадто низько підвісили – попередив мене провідник.
Наостанок завітали ми у підвал будинку. Я був шокований. В захаращених проходах каналізаційні труби підвішені на мотузочках. Навіть у страшному сні не міг таке уявити.
– А водяні крани хоч будь-коли закривають-відкривають?
– Боже збав! Усе посиплеться. Під час затоплення якоїсь квартири закривають вентиль на увесь будинок.
– А чому СЕЗ так погано обслуговують будинок?
– У цій грі є лише одне правило – відсутність будь-яких правил.
– Може вони не бажають отримувати гроші від мешканців за так зване «обслуговування»?
– Гроші? Ой хочуть! До всикачки хочуть!
– Схоже, що вони ненавидять усіх мешканців будинку. Лютою, смертельною ненавистю!
– Досить! Я далі не піду. Асфальтова відмостка біля дому уся подовбана, можна і ноги поламати.У тебе філіжанка кави знайдеться?
– Звичайно, знайдеться. Пішли до мене, дружина пригостить.
І я подумав – як же мені пощастило жити у власному будинку.
Yaroslav.
