В усьому світі мільйони жінок та дівчат потерпають від насильства. Культура замовчування насильства часто призводить до того, що жінки роками живуть у ситуації, коли вони вдома не почуваються в безпеці. Крім того, часто власний дім і є найнебезпечнішим місцем для жінки. При цьому необов’язково йдеться про фізичне насильство. Експерти наполягають, що приниження, погрози, обмеження у спілкуванні з друзями чи рідними, контроль поведінки чи одягу та інші насильницькі дії також є злочином.
В Україні кожне третє самогубство і 60 відсотків убивств жінок пов’язані з насильством у сім’ї. Кожного дня більше третини викликів поліції cтосуються побутового насильства. При цьому часто страждають діти. Поліцейські в Україні щодня фіксують кілька сотень фактів сімейного насильства. Більше 70% постраждалих – жінки, а 90% кривдників – чоловіки. Це лише статистика, але за кожною цифрою історія приниження та страждання, часто багаторічні спроби розірвати коло насильства.
Зараз все більше українців у випадках домашнього насильства звертаються до поліції. Поліція довго сприймалася як каральний орган, але з початком реформи поліцейських вчать взаємодіяти з громадою та допомагати родинам у подоланні домашнього насильства. Протягом 2017 року потерпілими від злочинних посягань в Україні визнано майже 77 тисяч жінок. Варто зауважити, що це лише зареєстровані випадки. А скільки злочинів так і лишаються за зачиненими дверима? Можна тільки здогадуватись.
Що буде, якщо звернутись до поліції
«Як я можу заявити до поліції на батька власних дітей?» – так жінки часто виправдовують замовчування насильства в сім’ї. Також бояться осуду від близьких і знайомих – мовляв, не змогли домовитись між собою. Тому і зволікають звертатись до поліції.
Насправді відповідальність поліції не зводиться до покарання кривдників. Існує відпрацьована схема з попередження та боротьби з домашнім насильством, котра успішно працює в багатьох країнах світу. Як попереджати домашнє насильство, як працювати з кривдниками, як захистити та ефективно допомогти постраждалим вчать і українських поліцейських. Зокрема, на Донбасі цим займається канадська поліцейська місія за підтримки ООН. Поліція працює з кривдниками – люди, які вчинили насильство, ставляться на облік (ці дані відкриті тільки для поліції), їх направляють на проходження корекційних програм, з ними працюють фахівці. Водночас для потерпілих працюють центри соціально-психологічної допомоги, щоб вони знайшли в собі сили будувати своє життя далі.
Спеціальне навчання як працювати з кривдниками та потерпілими вже пройшли триста поліцейських з Донецької та Луганської областей. Ці тренінги проводяться в рамках спільного проекту ООН Жінки та ПРООН «Відновлення управління та сприяння примиренню у постраждалих від кризи громадах України», який фінансується Європейським Союзом. В проект також залучені МВС України, уряд Нідерландів та Канади, мфжнародний благодійний фонд «Українська фундація громадського здоров’я».
«У поліцейських змінюється світогляд: офіцери говорять про те, що завдяки навчанню вдалося глибше зрозуміти різні аспекти теми насильства, особливо психологічний. Учасники тренінгів разом дійшли висновку, що кожна людина потенційно може опинитися в ситуації насильства, дуже болісно її переживати, особливо за відсутності підтримки. Люди, знаючи, що їм можуть реально допомогти вирішити питання з насильством, не бояться звертатися до поліції» – розповідає Олена Єсипенко, регіональна координаторка в Луганській і Донецький областях міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я».
Чому насильство стосується всіх
Часто люди запитують: чому стільки ресурсів має йти на так звані «внутрішньосімейні справи»? Насильство не є внутрішньою справою сім’ї. Воно стосується всіх. Крім очевидного факту, що ніхто не має права кривдити і принижувати інших, і що насильство є грубим порушенням базових прав людини, є ще і дослідження, котрі доводять, що від так званих «внутрішніх справ сім’ї» страждає суспільство загалом. У сім’ях, де чиниться насильство, виростають травмовані таким досвідом діти, котрі є майбутнім суспільства і котрі часто бувають схильні повторювати поведінку дорослих. Люди, що пригнічені насильством в сім’ї – а воно буває не лише фізичним, а, наприклад, економічним, коли чоловік забороняє жінці працювати, чи забирає усю її заробітну платню, контролює кожну копійку, замість спільного ведення фінансів сім`ї, – не мають можливості сприяти покращенню добробуту в країні. Потерпілі від насильства, котрі не мають доступу до реабілітації, не мають сил будувати власне життя.
Так, гендерно зумовлене насильство не є приватною проблемою. Воно стосується кожного. Саме тому міжнародні організації, зокрема агенції ООН, активно працюють з владою на національному та місцевому рівнях над програмою подолання гендерно зумовленого насильства. Для того, щоб систематизувати боротьбу з домашнім насильством, Україна має ратифікувати Стамбульську конвенцію – міжнародний документ про запобігання насильству стосовно жінок, домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.
Під час конфлікту
Експерти говорять, що нині насильство в Україні тісно пов’язане із конфліктом. За даними досліджень ООН, пік сексуального та гендерного насильства на Донбасі припав на 2014 рік, адже перестали діяти звичайні механізми підтримки.
Окрім того, переважну більшість внутрішньо переміщених осіб складають жінки й діти, які були змушені покинути рідні домівки практично без ресурсів для подолання економічних труднощів і дедалі зростаючого стресу. В такому вразливому стані жінки, а часом і чоловіки, легко стають об’єктами для насильства. Крім того, коли з фронту щотижня приходять звістки про смерті, люди схильні терпіти злочини вдома, адже приниження чи «штовхання» не здаються такими страшними. Насправді ж злагода в родинах і в громаді робить суспільство сильнішим і стійкішим до стресу, пов’язаного зі збройним конфліктом.
Тут вам допоможуть
Якщо ви потерпаєте від фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, ви можете звернутися по допомогу до органів Національної поліції, фахівців мобільних бригад психосоціальної допомоги або зателефонувати на гарячу лінію.
У разі виникнення небезпеки одразу телефонуйте у поліцію 102 – це шанс врятувати власне або чуже життя. В Україні працює гаряча лінія з попередження домашнього насильства, де ви можете анонімно отримати консультацію та допомогу: 0 800 500 335 або короткий номер 386.
Володимир Сидоренко
Діють обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У Луганській області – м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 41. тел.: (06452) 3-31-33, e-mail: [email protected]; у Донецькій області – м. Слов’янськ, вул. Вольна, 7А, тел.: (0626) 66-49-85, e-mail: [email protected].
