Проблема вчасного отримання аліментів існує в Україні вже не один рік. Тепер той з колишніх членів подружжя, на користь якого є рішення суду про стягнення аліментів на дитину, може докладніше дізнатися про можливості захисту своїх прав. На підставі Закону від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» внесено зміни до законодавства. Отож, розглянемо ці питання докладніше.
Аліменти є власністю дитини
Першим серед діючих законодавчих актів зазнав змін Сімейний Кодекс України. Відповідно до ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Але тепер на підставі ч.2 ст.70 СК при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей).
Принципово зміненою є ст.179 СК в новій редакції. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Також неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким вона проживає. Спосіб стягнення аліментів, визначений (попереднім) рішенням суду, змінюється за (новим) рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч.3 ст.181 СК)
«Старі» і нові обставини при визначенні розміру аліментів
Відповідно до ч.1 ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Також за новими нормами СК суд бере до уваги наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Згідно ст.7 Закону «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено такий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року — 1762 гривні, з 1 липня — 1841 гривня. Отож, якщо платник аліментів заборгував солідну суму, а колишній член подружжя доведе в суді наявність у відповідача витрат більше ніж на 17620 грн., а з 1 липня — 18410 грн., то платник аліментів маєя довести легальне джерело походження цих коштів. Інакше ця обставина може вплинути на розмір стягнення судом аліментів.
Наступним нововведенням є ч.2 ст.182 СК. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому їх мінімальний розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (100 % мінімуму складає для дітей до 6 років: з 1 січня 2018 року — 1492 грн., з 1 липня — 1559 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня — 1860 грн., з 1 липня — 1944 грн.)
Також статтю 183 СК доповнено частиною 5-ю. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — 1/4, на двох дітей — 1/3, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (ст.184 СК в новій редакції).
Час, з якого присуджуються аліменти на дитину, визначено у ст.191 СК. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Визначення заборгованості за аліментами
Суттєвим нововведенням ст.195 СК є те, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом. (До речі, в попередній редакції ст.195 СК взагалі не було зазначено те, де може мати джерело доходу платник аліментів.)
Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника ця особа зобов’язана на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку — після спливу 7 днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив. (У попередній редакції ст.196 СК взагалі не йшлося про відповідальність за несплату додаткових витрат на дитину.)
Практично позитивною є норма п.3 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір». Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Стягнуто аліменти на користь доньки, що навчається…
У різних судових рішеннях (29.03.2018, Чигиринський райсуд Черкаської обл., http://reyestr.court.gov.ua/Review/73119249; 02.04.2018, Рожнятівський райсуд Івано-Франківської обл., http://reyestr.court.gov.ua/Review/73198727 та інші) суди позови задовольняють частково.
Одним із цікавих прикладів судової практики є рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.05.2018 року. Так, 14.03.2018 року позивачка звернулася до суду із позовом. З її батька (підтверджується актовим записом про народження № 211 від 17 червня 1998 року) на підставі виконавчого листа, виданого судом 23.11.2016 року на її користь повинні стягуватись аліменти на її утримання від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на строк навчання, до червня 2019 року. Однак, відповідач жодного разу, починаючи з вересня 2016-го, не сплатив аліменти на її утримання, всіляко ухиляється від їх сплати. Має заборгованість, яка станом на 31.01.2018 р. складає 15014,93 грн. В зв’язку з невиплатою відповідачем аліментів на її утримання, весь тягар утримувати дитину лежить на її матері. Також позивачка сама намагається себе забезпечувати, періодично підробляючи. Для дівчини це дуже важко, тому що вона навчається. Позивачка просить суд стягнути з її батька на її користь неустойку за несплату аліментів в період з 01.10.2016 року по 01.02.2018 року в сумі 36587,48 грн.
Заборгованість по аліментам утворилась через несплату відповідачем своєчасно та в повному обсязі аліментів на утримання доньки.
Враховуючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, позовні вимоги особи, що навчається, про стягнення на її користь пені за прострочення сплати аліментів, на переконання суду, є правомірними. Аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 Сімейного кодексу України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилося стягнення аліментів. Суд вирішив позов доньки до батька про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнуто на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 4576,08 грн. (Докладніше: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73718411).
Леонид Гапеев, юрист.
