У цей час напередодні міжнародного дня прав людини різні держоргани проводять заходи в рамках акції «16 днів проти насильства». За даними статистики, відбулося збільшення кількості випадків домашнього насильства проти жінок під час тривалого карантину. Як мають взаємодіяти різні державні органи у цій сфері заради профілактики і протидії домашньому насильству? Звернімо увагу на делікатні речі, що стосуються дорослих (жінок і чоловіків) та дітей.
Оновлений Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за короткий проміжок часу після набуття ним чинності з січня 2019-го вже спровокував занепокоєння стосовно окремих його правових норм серед користувачів соцмереж. Аби розвіяти різні стереотипи з цієї проблеми, одразу звернімо увагу на поняття домашнього насильства та його види. Так, ст.1 Закону під домашнім насильством визначає діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже, в сучасному житті домашнє насильство буває різним.
Насильство може бути виражено не лише у фізичному чи сексуальному прояві, тому Законом визначено 4 його види: психологічне, економічне, сексуальне та фізичне. Психологічним є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Сексуальним є форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. Суттєвим моментом цього виду насильства є відсутність згоди (примусові протиправні дії) стосовно дорослої людини та протиправні дії, незалежно від наявності згоди, стосовно дитини або у її присутності. Отож, відверто говорячи, цілком серйозно сексуальні стосунки теж, певною мірою, можуть стати юридично ризикованими? Йдеться про ті випадки, коли ображена доросла людина (жінка або чоловік) може подати заяву до поліції на партнера чи супруга, супругу про примушення до сексуальних стосунків. А далі буде більш просто і зрозуміло.
Фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Тут застосування норм Закону стосується і дорослих, і дітей, які можуть бути жертвами домашнього насильства. Якщо такі випадки сталися із вашими друзями, знайомими, то варто одразу звертатися не лише до поліції, а ще й до медичних закладів, щоби визначити ступінь нанесених тілесних ушкоджень.
І не менш актуальним, хоча й не часто згадуваним на практиці є економічне насильство. Мова йде про форму домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Хто може бути постраждалим від домашнього насильства? На кого поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству?
Законом враховано те, що постраждати від домашнього насильства можуть і дорослі, і діти. Кривдником визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Водночас дитиною-кривдником може бути визнано особу, яка не досягла 18 років (ст.1) та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. В цілому ж сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству (ст.3 нового Закону) є більш широкою, порівняно із попереднім Законом. Адже тепер дія цього законодавства, незалежно від факту спільного проживання, поширюється на 15 категорій осіб. Це подружжя (нинішнє та колишнє); наречені, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей). А ще серед цих категорій є батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими. Також незалежно від факту спільного проживання дія Закону поширюється на опікунів, піклувальників, їхніх дітей та осіб, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, їхніх дітей та прийомних дітей, дітей-вихованців, дітей, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
Суттєвим є те, що чималий «список» із 15 категорій осіб, на кого поширюється дія Закону, цим не обмежується. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Для кривдників можуть застосувати ще й обмежувальні заходи…
Законом «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», що набув чинності з 11.01.2019 р. (http://surl.li/hsvg), передбачено різні нововведення стосовно кривдників. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені 5 таких груп обов’язків. Це заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин. Передбачена й заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб. Також має видаватися направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми. Усі ці обмежувальні заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
Куди звернутися постраждалим від домашнього насильства?
Серед суб’єктів, що повинні вживати заходи, направлені на запобігання та протидію домашньому насильству, є органи Нацполіції, місцеві державні адміністрації та місцеві ради. При цьому звичаї, релігійні переконання, віросповідання, традиції не можуть розглядатися як виправдання будь-яких форм домашнього насильства, передбачених цим Законом, або бути підставою для звільнення кривдника від відповідальності.
Ще одним важливим моментом є нова норма у першій статті Закону «Про охорону дитинства». Жорстоке поводження з дитиною — це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини. Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Як підрозділи Нацполіції повинні відреагувати на прояви домашнього насильства?
Підрозділи Нацполіції на підставі ст.10 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» наділені повноваженнями виявлення фактів домашнього насильства та своєчасного реагування на них; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників. (Це спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне його припинення, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства). Водночас поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.
Леонід Гапєєв, юрист
