Державницьке ошуканство, або Хто надурив «дітей війни»?

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набув чинності 1 січня 2006 року. Стосується він громадян України, яким по закінченню війни, тобто 2 вересня 1945 року, не виповнилося 18 років. Законом, зокрема, визначено: «Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Люди поважного віку сподівались, що цим законом нарешті здійснилось визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни, та надання їм соціальної підтримки. Адже у ті повоєнні роки маленьким співвітчизникам довелося сьорбнути горя. Батьки пішли на фронт або воювали в тилу ворога, отже, всі проблеми лягали на їхні дитячі плечі. Вони голодували у 1947 році і не дуже наїдались згодом.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» був прийнятий 18 листопада 2004 р. Довго довелось чекати цій найнезахищенішій категорії населення. Довго їм довелось чекати, поки дія цього закону відновилась. Навіть Рішення Конституційного Суду не змусило уряд Януковича виплачувати «дітям війни» ці невеличкі доплати.

А почалось з Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3367-IV 19 січня 2006 року: «Установити, що пільги дітям війни запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Не пам’ятаю більш цинічного запису в жодному з українських законів. Згадаємо, хто цей закон готував, і хто за нього голосував. Хто тоді керував урядом і чия більшість – «антикризова коаліція» голосувала за цей закон у Верховній Раді. Згадайте, хто тоді не виконував Рішення Конституційного суду. Нагадаю лише, що Ю.Тимошенко перебувала на посаді прем’єр-міністра з січня до вересня 2005 р. і вдруге була призначена Верховною Радою за поданням Президента 18 грудня 2007 р. Саме з її подачі була відновлена дія ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», відновлена справедливість і законність.

Утім, держава, як спритний наперсточник, ошукала людей, не сплативши їм цю мізерну доплату до пенсії за минулий час.

Прочитаємо уважно Рішення і спробуємо збагнути. Що в ньому було незрозумілим, що воно так довго не виконувалось.


У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (ст.22).

Конституційний Суд України вирішив:

Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-16: п.12 ст.71 Закону №489-16, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-15...

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

На жаль, згідно із ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України тільки окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган...

Тому позов необхідно подавати до Обласного Адміністративного суду, а відповідачем може бути обласне управління Пенсійного фонду. Позовну заяву не обов’язково друкувати - можна написати і звичайною кульковою ручкою. Позов, разом з іншими документами, можна надіслати до суду рекомендованим листом з описом вкладених документів і з повідомленням.

Я проти того, що зараз відбувається в різних містах України, коли спритники заробляють брудні гроші, продаючи форми позовних заяв.

Щиро бажаю «дітям війни» перемоги. Нехай вам щастить, люди!

ЯРОСЛАВ. Yаrоslаv38 [at] mеta.ua

---

Донецький окружний адміністративний суд
Адреса: вул. Ткаченка, 140 А,
83062, м. Донецьк,
тел. 8(0622) 66-03-85, 61-50-47, 8(062) 349-45-66

Позивач:
Іванов Іван Іванович
Адреса: вул. Леніна, 260,
85114 м. Костянтинівка,
Донецька область
тел. 8(06272) 2-00-00

Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
Адреса: вул. Університетська, 91
83073, м. Донецьк,
Код ЄДРПОУ 13486010
факс: 8(062) 57-76-96, 57-03-69


Я, Іванов Іван Іванович, народився 22 червня 1941 року, відповідно до ст. 1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року мені повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога мені не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі.

Верховна Рада України Законом України № 3235-IV від 20.12.05 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77 та ст. 110, та Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71, пункт 12, призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007. по справі №1-29/2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - п. 12. ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата мені соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є противоправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.

Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Прошу Суд взяти до уваги те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме ч. 2. ст. 46 Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ситуація з виплатами щомісячної соціальної державної допомоги з 01.01.2006 року є такою:

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає: (4302x30):100 = 1290 грн.;

невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає: (4809x30):100 = 1442 грн.;

невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік складає:

1. (2853x30):100 = 855,9 грн.;
2. (855,9-285,3) = 570,6 грн.

Отже, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період із 2006 по 2008 рік складає: (1290+1442+570,6) = 3302,6 грн.

Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Мої законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні мені, як дитині війни, виплати мене повідомлено не було, тому про факт порушення моїх прав мені стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України», що й було зроблено у №4 від 07.11.2007 р.

Отже, про грубе порушення моїх прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, мені стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8, 19, 22, 55, 64, 124, 147 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007, ч. 2. ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03 року, ч. 2. ст. 19 КАСУ №2747 (редакція від 01.12.2006 р.),

ПРОШУ:

1. Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

2. Визнати дії відповідача неправомірними.

3. Стягнути із відповідача на мою користь недоплачену мені щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 по червень 2008 року включно в сумі 3302,60 грн. (три тисячі триста дві грн. 60 коп.).

Додатки:

1. Дві копії паспорта позивача.
2. Дві копії ідентифікаційного коду позивача.
3. Дві копії Позовної заяви.
4. Дві копії пенсійного посвідчення з відміткою штампа «Дитина війни».
5. Квитанція про сплату держмита у сумі 3 грн. 40 коп.

Дата 29 жовтня 2008 р.

Підпис_____________