Мандрівний фестиваль документального кіно Docudays UA

У вільному просторі DRUZI костянтинівці мали можливість переглядати цікаві документальні фільми про права людини, обговорювати побачене та спілкуватися за чашечкою кави у теплій дружній атмосфері. Мандрівний фестиваль завітає до більш, ніж 200 міст і містечок України. У Костянтинівці фестиваль проходив з 10 листопада по 1 грудня.

Цього року головна тема фестивалю має назву «Рівні рівності» та присвячена викликам соціуму, які пов’язані з поняттям рівності. Глядачам пропонується подискутувати про найбільш поширені стереотипи та визначити практики рівності в нашому щоденному житті, врешті решт – «виміряти» рівні рівності. Ключова програма кіно присвячена групам людей, які найчастіше стикаються з дискримінацією, нерівністю в суспільстві та мало освітлені в медіа. Гості фестивалю мають змогу підійти з різних позицій до питання нерівності.

Фестиваль розпочався фільмом української режисерки Аліни Горлової «Явних проявів немає». Стрічка розповідає історію сучасної жінки - українського воїна, яка повертається до мирного життя. Жінка змушена боротися з панічними атаками, вона проходить нелегкий шлях реабілітації і поступово починає жити в нормальному ритмі. Другий фільм у рамках фестивалю – «Сіева» фінської режисерки-документалістки Єнні Нюберґ. «Сіева» - це поетичний погляд на м’який та ніжний різновид вуличного танцю. У стрічці зображено гурт молодих танцівників, які за допомогою сіеви висловлюють свою сором’язливість, невпевненість, мрії та надії. Глядачі були вражені, настільки близькими для них виявилися почуття героїв. А чуттєвий зміст стрічки надихнув гостей на спокійну дискусію без суперечок. «Проект «Бабця» - фільм угорського режисера Балінта Ревеса. Це дослідження, яке тривало сім років і розповідає про трьох молодих чоловіків, які приймають культурну спадщину через неординарні життя своїх бабусь. Старенькі леді – колишні комуністка з Угорщини, яка пережила Голокост, англійська шпигунка і танцівниця з нацистської Німеччини. Кінострічка торкається заборонених історичних тем, класичних цінностей та допомагає зрозуміти сучасну молодь. Також костянтинівським глядачам сподобався фільм «Гірчиця в садах» режисера та перформера Пьотра Армяновського, який народився в Донецьку. Головною героїнею цієї документальної кінокартини є Олена, яка їде в рідне село на лінії фронту в Донецькій області. Там вона провела своє дитинство. Брат Олени посадив гірчицю в саду. Дівчина поринає у спогади… Не менш цікавим виявився фільм «Вихідний» української режисерки Жанни Максименко-Довгич. У місті на Півдні України люди відзначають державне свято. Переплетення нової та старої символіки, пошуки національної ідентичності, спроби порозуміння між людьми-сусідами, які живуть поряд, але стають далекими один від одного… Цей фільм про самоідентифікацію людини в епоху надзвичайних змін у нашій країні, про зміни у свідомості людей. Документальна кінострічка «Віддалений гавкіт собак» є особливою. У ній зображено дитинство 10-річного Олега, понівечене війною на Сході України. У маленькому сільському будинку в «сірій зоні» разом з Олегом живе його улюблена бабуся Олександра. Більшість селян виїхали, але Олег та його бабуся не хочуть полишати рідне село, вони піклуюються одне про одного. Життя стає нестерпним, а війна не завершується… У день закриття фестивалю костянтинівці переглядали дуже цікавий фільм режисера Дмитра Лавриненка під назвою «Веаюфром». Герою цієї стрічки Жені 45 років, він працює двірником, планує одружитися і шукає собі пару. Женя записує своє життя на відео. У фільмі задіяні дві камери: однією знімає сам герой, а іншою- режисер. Таким чином дві реальності співіснують в одному фільмі. Фільми, представлені на фестивалі, не залишили байдужими костянтинівських глядачів і викликали доволі цікаві дискусії, в яких кожна людина змогла висловити свою думку і точку зору.

Організатором XV Міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у Донецькій області є правозахисна організація «Донецький Меморіал». Фестиваль проходить за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства США в Україні та програми Culture Bridges, яка фінансується Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою в Україні в партнерстві з EUNIC – Мережею національних інститутів культури Європейського Союзу.

Вікторія Бербенець