Якщо хтось позичає, а потім не віддає, то про нього кажуть — позичив у Сірка очі. Відійшло у минуле і стало історією наше ще недавнє минуле, в якому держава знущалась над своїм народом. Перечитаємо одну із багатьох сторінок, які навіть тепер не вивчають у школі. Тільки одну сторінку.
Державі завжди не вистачало грошей, і вона позичала, спочатку примусово-добровільно, потім, нібито, добровільно. Регулярні позики в СРСР почалися з 1927 р. На позику примусом підписувалися всі громадяни: з кожного працівника не менше однієї зарплати на рік. Оскільки колгоспники отримували мізерну платню натурою (зерном), а позику держава брала грішми, то до селян застосовувався особливий підхід. Вважалось, що колгоспник — несвідомий елемент, погано працює у колгоспі, в основному сидить на базарі, має великі доходи від продажу продуктів з присадибних ділянок і за двоє курчат чи за порося може легко розплатитися за позику, тому селян змушували по максимуму підписуватися на позику. Внаслідок цього кожна весняна акція ставала для селян карою Божою.
Комуністи, з початку свого панування застосовували метод, популярний у злочинному світі: вони позичали у населення гроші і не повертали. Це державні позики: громадянам видавались облігації, які держава намагалася не погашати.
Отже, пригадаємо радянські позики.
Перша позика індустріалізації - 1927 р.
Друга позика індустріалізації - 1928 р.
Третя позика індустріалізації - 1929 р.
Позика п’ятирічки за чотири роки - 1930 р.
Позика вирішального року п’ятирічки - 1931 р.
Позика четвертого року п’ятирічки - 1932 р.
Позики другої п’ятирічки:
Позика першого року - 1933 р.
Позика другого року - 1934 р.
Позика третього року - 1935 р.
Позика четвертого року - 1936 р.
Позика зміцнення оборони СРСР - 1937 р.
Позики третьої п’ятирічки:
Позика першого року - 1938 р.
Позика другого року - 1939 р.
Позика третього року - 1940 р.
Позика четвертого року - 1941 р.
Позики Великої Вітчизняної війни:
Позика другого року - 1942 р.
Позика третього року - 1943 р.
Позика четвертого року - 1944 р.
Позика п’ятого року - 1945 р.
Позики відбудови народного господарства.
Позики четвертої п’ятирічки:
Позика першого року - 1946 р.
Позика другого року - 1947 р.
Позика третього року - 1948 р.
Позика четвертого року - 1949 р.
Позика п’ятого року - 1950 р.
Позики п’ятої п’ятирічки:
Позика першого року - 1951 р.
Позика другого року - 1952 р.
Позика третього року - 1953 р.
Позика четвертого року - 1954 р.
Позика п’ятого року - 1955 р.
Позики шостої п’ятирічки:
Позика першого року - 1956 р.
Позика другого року - 1957 р.
Позики випускалися терміном на 20 років, після чого держава повинна була погасити облігації, тобто, повернути позичені гроші. Строк погашення першої позики, випущеної у 1927 р., наступав у 1947 р. Але комуністи брали позику в народу не для того, щоб віддавати, і тому ЦК ВКП(б) і радянський уряд своєю постановою від 17 грудня 1947 р. провели грошову реформу і конверсію державних позик у відношенні 1:10. В результаті всі облігації випуску 1927-1946 років були анульовані і замість них були видані нові облігації зразка 1947 р. у співвідношенні 1:10. Отже, комуністи зменшили свій борг перед народом у 10 разів, а погашення нової позики 1947 року перенесли аж на 1967 р. А ще через 10 років, у 1957 р., «ЦК КПСС и Советское правительство, по инициативе трудящихся, приняли решение о прекращении, начиная с 1958 г., дальнейшего выпуска займов государственных, размещенных по подписке среди населения». Таким чином, партноменклатура викрала в народу трильйони карбованців, які в примусовому порядку забирали з усього без винятку дорослого населення щороку, починаючи з часу встановлення радянської влади.
Коли позики закінчились, партійна номенклатура вкрала у свого народу трудові заощадження на суму не менше ніж 100 млрд. доларів США і досі стверджує, що «інфляція їх з’їла».
Слід відзначити, що доктрина пограбування лежить в самій основі політики комунізму. Без пограбувань комунізм не міг існувати. І коли комуністи захопили владу в Росії 1917 року, то першими їх діями були пограбування. Вони забрали у власників банки, залізниці, торговельний флот і всю промисловість (вугільну, металургійну, нафтову, хімічну, машинобудівну, текстильну, цукрову тощо). Забрали землю у власників, коштовності в церквах, у селян відібрали хліб за так званою «продрозкладкою», а потім за так званим «продподатком». Грабунки комуністів викликали протести, спротиви, повстання, що вилились потім у громадянську війну в Росії, яка тривала кілька років і яка забрала мільйони людських життів.
Державі завжди не вистачало грошей, і вона позичала, спочатку примусово-добровільно, потім, нібито, добровільно. Регулярні позики в СРСР почалися з 1927 р. На позику примусом підписувалися всі громадяни: з кожного працівника не менше однієї зарплати на рік. Оскільки колгоспники отримували мізерну платню натурою (зерном), а позику держава брала грішми, то до селян застосовувався особливий підхід. Вважалось, що колгоспник — несвідомий елемент, погано працює у колгоспі, в основному сидить на базарі, має великі доходи від продажу продуктів з присадибних ділянок і за двоє курчат чи за порося може легко розплатитися за позику, тому селян змушували по максимуму підписуватися на позику. Внаслідок цього кожна весняна акція ставала для селян карою Божою.
Комуністи, з початку свого панування застосовували метод, популярний у злочинному світі: вони позичали у населення гроші і не повертали. Це державні позики: громадянам видавались облігації, які держава намагалася не погашати.
Отже, пригадаємо радянські позики.
Перша позика індустріалізації - 1927 р.
Друга позика індустріалізації - 1928 р.
Третя позика індустріалізації - 1929 р.
Позика п’ятирічки за чотири роки - 1930 р.
Позика вирішального року п’ятирічки - 1931 р.
Позика четвертого року п’ятирічки - 1932 р.
Позики другої п’ятирічки:
Позика першого року - 1933 р.
Позика другого року - 1934 р.
Позика третього року - 1935 р.
Позика четвертого року - 1936 р.
Позика зміцнення оборони СРСР - 1937 р.
Позики третьої п’ятирічки:
Позика першого року - 1938 р.
Позика другого року - 1939 р.
Позика третього року - 1940 р.
Позика четвертого року - 1941 р.
Позики Великої Вітчизняної війни:
Позика другого року - 1942 р.
Позика третього року - 1943 р.
Позика четвертого року - 1944 р.
Позика п’ятого року - 1945 р.
Позики відбудови народного господарства.
Позики четвертої п’ятирічки:
Позика першого року - 1946 р.
Позика другого року - 1947 р.
Позика третього року - 1948 р.
Позика четвертого року - 1949 р.
Позика п’ятого року - 1950 р.
Позики п’ятої п’ятирічки:
Позика першого року - 1951 р.
Позика другого року - 1952 р.
Позика третього року - 1953 р.
Позика четвертого року - 1954 р.
Позика п’ятого року - 1955 р.
Позики шостої п’ятирічки:
Позика першого року - 1956 р.
Позика другого року - 1957 р.
Позики випускалися терміном на 20 років, після чого держава повинна була погасити облігації, тобто, повернути позичені гроші. Строк погашення першої позики, випущеної у 1927 р., наступав у 1947 р. Але комуністи брали позику в народу не для того, щоб віддавати, і тому ЦК ВКП(б) і радянський уряд своєю постановою від 17 грудня 1947 р. провели грошову реформу і конверсію державних позик у відношенні 1:10. В результаті всі облігації випуску 1927-1946 років були анульовані і замість них були видані нові облігації зразка 1947 р. у співвідношенні 1:10. Отже, комуністи зменшили свій борг перед народом у 10 разів, а погашення нової позики 1947 року перенесли аж на 1967 р. А ще через 10 років, у 1957 р., «ЦК КПСС и Советское правительство, по инициативе трудящихся, приняли решение о прекращении, начиная с 1958 г., дальнейшего выпуска займов государственных, размещенных по подписке среди населения». Таким чином, партноменклатура викрала в народу трильйони карбованців, які в примусовому порядку забирали з усього без винятку дорослого населення щороку, починаючи з часу встановлення радянської влади.
Коли позики закінчились, партійна номенклатура вкрала у свого народу трудові заощадження на суму не менше ніж 100 млрд. доларів США і досі стверджує, що «інфляція їх з’їла».
Слід відзначити, що доктрина пограбування лежить в самій основі політики комунізму. Без пограбувань комунізм не міг існувати. І коли комуністи захопили владу в Росії 1917 року, то першими їх діями були пограбування. Вони забрали у власників банки, залізниці, торговельний флот і всю промисловість (вугільну, металургійну, нафтову, хімічну, машинобудівну, текстильну, цукрову тощо). Забрали землю у власників, коштовності в церквах, у селян відібрали хліб за так званою «продрозкладкою», а потім за так званим «продподатком». Грабунки комуністів викликали протести, спротиви, повстання, що вилились потім у громадянську війну в Росії, яка тривала кілька років і яка забрала мільйони людських життів.
Використовував «Малую Советскую Энциклопедию» 1959 р., а також статті В.Созанського і В.Яценка
ЯРОСЛАВ. [email protected]
ЯРОСЛАВ. [email protected]
Есть глагол