Свого часу бути донором було почесно. За роки незалежності ми втратили цю культуру – ділитися найдорожчим – власною кров’ю. Медицина досі не винайшла способу штучно створити кров, лише окремі її компоненти. Але у критичних ситуаціях саме кров рятує людям життя. Не у переносному, у прямому сенсі слова. Проте охочих її здати зменшилося в десятки разів.
Костянтинівський пункт переливання крові свого часу приймав сотні людей, які приходили здавати кров. Зараз напівтемне приміщення, у якому давно немає ремонту і сусіди згори залили проводку, порожнє. Лише один раз на місяць сюди приїжджає бригада Краматорської станції переливання крові.
Задача персоналу – зібрати на цей день людей. Тобто донорів, які добровільно прийдуть здати кров та її компоненти. Я пішла до пункту у звичайний день, коли там нікого не було. З працівників – лише троє людей і порожні коридори. У двох кімнатах – великі холодильники, там зберігається кров.
В одному з них температура +3+5 градусів – це для еритроцитів. В іншому – мінус 42 - тут плазма.
Кров беруть не в усіх. Старші за 57, з хронічними хворобами, ВІЛ та СНІД, низьким гемоглобіном (вмістом заліза у білку в організмі) здати кров не можуть. Хоча інколи хочуть.
“Приходять різні люди. У день забору крові їх може бути до п’ятдесяти. Деякі не знають, що вони хворі, деякі приховують це. Навіщо вони це роблять, я не знаю. У нас є база, в якій вже є пацієнти з хронічними хворобами. Також проводимо початковий огляд. Десять-п’ятнадцять людей не допускаємо до здачі крові з різних причин, найчастіше – це хвороби”, - розповідає міський трансфузіолог Володимир Левін.
За 450 мл зданої крові людина отримує довідку і два вихідні за законом.
“Тут же, на місці, у день здачі крові фахівці з Краматорська дають людині таку довідку. Але були випадки, що потім на роботі людям ставили прогули за ці дні і вираховували із заробітної плати. Керівництво приватних підприємств не охоче відгукується на наші прохання організаувати людей, адже потім їх потрібно відпустити з робочого місця”, - ділиться Левін.
На обліку – чотири людини, які за здачу крові п’ять разів на рік отримують гроші. Це 75 гривень (компенсація за харчування) і стільки ж за рідку групу крові.
На заготівлю крові є план. У Костянтинівці це 500 літрів на рік. Його не виконують. За 2019 рік зібрали 50% від плану - 250 літрів донорської крові. План із заготівлі крові не виконує і сусідній Бахмут. Лише обласна станція переливання крові, яка зараз у Краматорську, виконує план у повному обсязі.
“Нам дають план зі здачі крові. Раніше було простіше, бо ми зверталися до керівників державних підприємств, просили дати охочих стати донорами. Так люди приходили. Зараз з власниками приватного бізнесу ми або важко знаходимо контакт, або взагалі не знаходимо”, - каже Левін.
Серед тих, хто регулярно відгукується, – місцеві рятувальники. Сергій Нечволод каже, що бійці його загону щомісяця здають кров.
“Ми розуміємо, наскільки це важливо. Є багато аварій, пожеж, інших критичних ситуацій. Часто переливання крові – це єдиний порятунок для людини. Тому наші рятувальники є донорами. Десять, інколи двадцять людей здають кров щомісяця. За це вони мають свої законні вихідні”, - ділиться керівник 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області Сергій Нечволод.
Дмитро, коли був студентом, кілька разів на рік здавав кров. Згадує ті часи не лише як додаткові бали за контрольні (викладачі завжди ставили їх, коли приносив довідку), а й думав про тих, кому у ці дні кров була потрібна, щоб вижити.
“На мою думку, донорство – дуже почесна справа. Це наче ділитися найдорожчим. Моя мама була медиком і казала, що здавати кров хоча б раз на рік, якщо немає хвороб і протипоказань, це добре для організму”, - сказав Дмитро.
Найчастіше за кров’ю у Костянтинівці звертаються для пацієнтів з терапевтичного відділення. Також її потребують породілля, пацієнти з хірургії. Хоча зараз, каже головний трансфузіолог, через епідемію коронавірусу звертаються менше.
Що потрібно для активізації донорства як такого, у місті не знають.
Реформа до трансфузіології, за словами Володимира Левіна, ще не дійшла. Єдина зміна – нова вивіска “Лікарняний банк крові”, але і її наразі немає на фасаді будівлі. Там старий напис – Станція переливання крові м.Костянтинівка. Ця служба входить до Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради. У місті зберігається запас крові до шести літрів.
Грошей з Національної служби здоров’я України пункти переливання не отримують. В Україні досі не вирішили, куди віднести цю службу і як її реформувати.
Закордонний досвід
У Польщі той, хто здає кров, може отримати податкову знижку. Кров та її компоненти там “коштують” 130 злотих за літр. За кров чоловік може відняти зі своїх податків 351 злотих, а жінка - 254 злотих на рік (не більше 6% доходу).
У США та ше 60 країнах світу донорство не передбачає оплати за це. Для багатьох людей – це їх громадянський обов'язок, прагнення допомогти комусь у біді. Це вважаєтся почесною справою.
Для довідки: еритроцити зберігаються до 42 днів при температурі +3+4 градуси. Плазма може зберігатися до трьох років.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі 30 донацій на 100 000 населення. В Україні ця цифра дорівнює 12.
Авторка - Наталія Олександрова
Проєкт “Висвітлення медичної реформи у Бахмуті, Краматорську та Костянтинівці» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені в публікації, є виключно поглядами ГО «Бахмутська Фортеця» і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.
