Люди радянського суспільства зовсім не були однорідною гомогенною масою. Існувало безліч маркерів, які відокремлювали уподобання однієї особи від іншої. Один з найяскравіших маркерів — творчість фантастів братів Стругацьких. Вони подобались далеко не всім.
Ось їх повість “Пікнік на узбіччі”. Дія відбувається в якійсь абстрактній країні, яку відвідали інопланетні прибульці і залишили після себе — Зону. Зона — це територія, де загинути дуже просто, тому, що закони природи викривлені, але там можна знайти незрозумілі потужні артефакти позаземної цивілізації, які навіть спроможні дати людині абсолютне щастя. Разом з тим Зона змінює людину на глибинному рівні, ламаючи її особисті риси та характеристики, і перетворюючи на щось незрозуміле. Арсеній Тарковський екранізував повість, коли створив рівнозначний шедевр — фільм “Сталкер”.
Фільм, як і повість Стругацьких, набули статусу культових в СРСР. Фантастика описує не стільки уявне майбутнє, скільки наявне сьогодення. “Просунута” інтелігенція вважала, що саме радянська дійсність надихнула авторів на створення своїх шедеврів. СРСР — це і є така своєрідна Зона, де саме існування людини підпорядковане нелюдським правилам такої Зони.
Радянське суспільство, нагадую, зовсім не було гомогенною людською масою. Книги фантастів Стругацьких навіть не попадали на полиці книжкових магазинів, розходились “по блату”. Їх популярність була величезною. Але було достатньо багато людей, які Стругацьких вважали чимось єврейсько-антирадянським, підозрілим.
Незаперечним фактом є те, що саме декор фільму “Сталкер” матеріалізувався в сучасному Донбасі. Зруйновані, або напівзруйновані, занедбані міста, шахти, заводи, міські квартали. Я маю на увазі, як Донецьк, скільки б прапорів там в приказному порядку не вивішували і як би не вимітали центральні вулиці, я маю на увазі і Донбас, вільний від російської окупації, наприклад, занедбано-зруйновану, хоча і не війною, рідну Костянтинівку. Велич митця вимірюється часом. Тарковський та Стругацькі побачили майбутні занедбані “уламки комуністичного експерименту”, а це свідоцтво непідробленості, справжності їх творчості.
Таке “радянське мистецтво” я люблю. З такого ґрунту я, як і мільйони таких, як я, виріс.
У серпні 2019 мені довелося відпочивати на березі Азовського моря між Юріївкою та Ялтою. Тут достатньо багато покинутих пляжів та занедбаних корпусів санаторіїв за ними. Дика алича, яка нікому не потрібна, здичавілі пляжі, а за ними напівзруйновані піонерські табори та пансіонати заводських санаторіїв. Донбас, як ілюстрація до фантастичної Зони “Пікніка на узбіччі”.
Ідеальне місце відпочинку для людини, яка любить Костянтинівку. Ти ніби нікуди і не від'їздив з Зони, але разом з тим, ти читаєш табличку на березі моря, що ти знаходишся в національному природному парку “Меотида”, а цей сосновий ліс, в якому ти відпочиваєш, рукотворний, і висаджений у 1954 році. “Меотида” включає в себе степові ділянки, узбережжя, мілководну і дуже теплу акваторію Азовського моря, соснові ліси та водноболотні угіддя міжнародного значення. Ну, а те, що вся ця краса нагадує костянтинівські уламки комуністичного експерименту, я писав вище.
Саме в цьому рекреаційному раю Донеччини 24 серпня 2019 року я буду зустрічати національне свято України — День Незалежності. Овочі для грилю та м'ясо для шашликів вже заказані, настрій святковий.
Пару днів у нас не працює інтернет, тому чогось я можу і не знати. Але що може змінитися в Україні і світі? НПП “Меотида”розкинувся від Кривої коси під Новоазовськом, там герої, які тримали фронт від агресора, так і тримають. Кілька днів тому пішов зранку купатися на море, а там двоє українських військових сплять на березі моря у спальних мішках. То що змінеться? Президент сусідньої агресивної Росії дасть наказ “не стріляти”? У це не віриться, як і у те, що він віддасть наказ своїй п'ятій колоні не саботувати розбудову української незалежності. Гадили негідники нам і гадити будуть.
Новий президент України Зеленський сказав, що формат святкування зміниться. Військового параду не буде, а гроші, які були на нього виділені, будуть розподілені між нашими військовими.
Тож гадати не будемо, а почекаємо кілька днів, подивимося, а вже потім будемо оцінювати ініціативи нової влади.
Тому, шановні земляки, прийміть мої поздоровлення як з Днем Прапора, так і з Днем Незалежності!
Все буде добре у нас!
І.Бредіхін з “Меотиди”
