Доборолися, добалакались,
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить
від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?
Ліна Костенко.
28 червня Україна відзначила День Конституції України. Поки ще нашої України. В своїй статті «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями…» («Провинция» № 6 від 25.06.2008 р.) я писав: «Отже, Конституції 12 років. Вже доросла дівчинка. Політики з різних таборів поглядають на неї масними очима з похітливим блиском. Можуть і зґвалтувати».
Михайло Сирота
На жаль, так і сталося. Хоча Конституція лише відзначила 14 років з дня народження і до цього дня вважалася за законом неповнолітньою. Долучилася до ґвалтування і та політична сила, яка була противником її прийняття. Згадаємо дату 28 червня 1996 року. О дев’ятій годині 19 хвилин Конституцію було проголосовано. «За — 321, проти — 45, утримались — 12.
«Проти» голосували в основному комуністи: О. Бобриньов, Ю. Бублик, Г.Вишневецький, С. Гмиря, Г. Долженко, Ю. Донченко, Б. Кожевников, В. С. Кочерга, Ю. Кризьський, Є. Анненков, Л. Гармаш, В. Єськов, В.Г. Кочерга, О. Красняков, П. Кузнецов, А.Левченко, О.Малєвський, Є. Мармазов, В. Моісеєнко, К. Охріменко, Л. Пасічна, Д. Петренко, Н. Піменова, В. Роєнко, В.Сікалов, В. Терещук, В. Уланов, А. Хунов, П. Цибенко, В. Шестаков, О. Яковенко, О. Масенко, О. Парубок, А. Пейгалайнен, В. Радько, П. Симоненко, Є. Тодоров, М. Чумак — разом 38.
Ця політична сила принципово порушує Конституцію України, виступаючи у Верховній Раді недержавною мовою. Комуністи взагалі були проти незалежності України. Після її проголошення вони знову почали закликати до відродження соловецького союзу. Це про них тоді написав український пересмішник Павло Глазовий:
Коли в Радi у Верховнiй
Руськомовний виступа,
Ви прислухайтесь, шановні,
Що він меле й телiпа.
- Без единого Союза
Далеко мы не уйдем.
Жить не сможем без России,
Неизбежно пропадем...
Конституція будь якої держави – це угода – домовленість між владою і суспільством. Додержуватися її умов мають обидві сторони. Але антиконституційний переворот регіоналів від 9 березня 2010 року, в результаті якого була створена коаліція «стабільності і реформ» (у народі, коаліція «тушок») не був ані першим, і, на жаль, не останнім ґвалтуванням Конституції. Я вже не кажу про революційну ліквідацію головного принципу розподілу влад – принципу стримувань і противаг. Хоча, згідно з Конституцією державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову і не може бути в одних руках.
Законодавча влада, обрана громадянами, перетворилась на систему безвідмовного освячення рішень виконавчої. А слабка судова система в умовах тиску, що чиниться на неї з усіх боків, не здатна виконувати покладені на неї функції і виправдовувати сподівання людей.
Наслідки невиконання будь-якої угоди можуть бути катастрофічними. Дата 28 червня має ще один привід для суму. Пройшло сімдесят років, коли 28 червня 1940 року Румунія капітулює, і ледь не півмільйонне червоне військо входить на територію Бессарабії та Буковини.
З цієї причини у сучасних Чернівцях і з’явилася вулиця 28 Червня. Не на честь Конституції, а на знак поворотного пункту в Другій світовій війні. Порушення договору між Німеччиною і Радянським Союзом Сталіним було фатальним. Наслідком стало радянсько-німецьке бойовисько, що розпочалося за рік. Бо ж саме після цього сталінського кроку, до Гітлера нарешті, дійшло, що його союзник зовсім не збирається виконувати міждержавні угоди, а прагне — як тільки буде готова армія — вдертися до Німеччини, перед цим захопивши нафтопромисли Плоєшті, кинувши танки з Буковини на південь. Тому війна гітлерівської Німеччини зі сталінським Радянським Союзом стала неминучою. Отож пам’ятаймо: Чернівці, 28 червня 1940 року - це місце і дата, що докорінно змінили плин Другої світової війни.
Можливо, тому ми борсаємось у багні, і досі не зажили у світі належної поваги, що прийняли свою Конституцію саме 28 червня. Мабуть тому. Бо занадто трагічно-знакова дата.
Невиконання приписів Конституції нікого не бентежить. Згідно з Конституцією депутати зобов’язані голосувати особисто, тобто не можуть голосувати за когось іншого в жодному разі. Однак у Верховній Раді народні обранці голосують картками інших депутатів. Це найнахабніше порушенням поки що нашої Конституції поки що нашої України. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти, які прийняті з порушенням порядку їх прийняття вважаються недійсними. І це неподобство відбувається, незважаючи на таку суттєву обставину, що кожний депутат виголошує присягу і клянеться не порушувати Конституцію і закони України. Отже, всі вони – правопорушники.
У березні цього року японський депутат склав повноваження після того, як його упіймали на спробі проголосувати на засіданні верхньої палати двічі - за себе і за колегу. Натиснувши свою кнопку, колишній міністр землеробства, лісництва і рибальства Японії, 75-річний парламентар із опозиційної Ліберально-демократичної партії Масатосі Вакабаясі потягнувся до кнопки на сусідньому кріслі - і цей момент був зафіксований на відеокамеру. Таким чином завершилася багаторічна кар’єра депутата - у парламенті він пропрацював понад чверть сторіччя.
У 2008 році і у Польщі стався схожий скандал. Депутат, крім себе, проголосував за свого колегу, якого не було в залі. Журналісти зняли ґвалт на всю країну. Політична кар’єра депутата, який проголосував двічі, припинилася. Здається, він склав депутатські повноваження. Більше він навіть депутатом сільради не буде.
Журналіст к.ю.н. Олександр Северин попереджує ґвалтівників Основного закону: «Кожного разу, коли ви ламаєте Конституцію через товсті депутатські коліна, кожного разу, коли ви з презирством не помічаєте конституційних прав, свобод, інтересів посполитих (котрі, як нам колись повідомив Василь Кисельов, є «ніхто»), кожного разу, коли ви підміняєте закон і процедуру доцільністю – ви підписуєте собі (поодинці і скопом) вирок. Навіть якщо його виконання в часі буде дещо відтермінованим. Зламати процедуру, звести на пси бодай якусь повагу до права, призвичаїти загал до нормальності сваволі – легко. Виправити це потім – важко, якщо взагалі можливо у строк, менший за століття. І коли закордонний братішка з більшими нафтогазовими м’язами і ще більшим імперським нахабством почне правом сильного повертати вас у статус слуг царських – не нарікайте, бо це ви зруйнували державу».
У моєму місті ґвалтівників поки що нашої Конституції і законів поки що нашої України теж вистачає. Завдячуючи їм в Костянтинівці досі немає голови міста. Хоча, мені здається, вже давно мала бути оприлюднена наступна Постанова Верховної Ради України:
ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про призначення позачергових виборів Костянтинівського міського голови
(місто Костянтинівка Донецької області)
У зв’язку з достроковим припиненням повноважень Костянтинівського міського голови (місто Костянтинівка Донецької області) Роженка Ю. Н. (місто Костянтинівка, Донецької області) та відповідно до пункту 30 частини першої статті 85 Конституції України, частини третьої статті 14, частин другої та шостої статті 15, статей 82, 83 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Призначити позачергові вибори Костянтинівського міського голови (місто Костянтинівка Донецької області) на неділю 1 серпня 2010 року.
2. Центральній виборчій комісії з урахуванням пропозицій відповідної територіальної виборчої комісії визначити в установленому порядку обсяг бюджетних видатків, необхідних для проведення позачергових виборів Костянтинівського міського голови.
3. Кабінету Міністрів України в межах повноважень вжити невідкладних заходів щодо забезпечення фінансування позачергових виборів Костянтинівського міського голови за рахунок коштів цільової субвенції з Державного бюджету України.
4. Ця Постанова набирає чинності з дня її опублікування.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ
21 травня 2010 року
№ 4297-VI
Сьогодні конституційні права українців під загрозою, так само, як і права всієї нації. Сьогодні під загрозою опинилися український етнос, суверенітет та територіальна цілісність України. Уроки історії не засвоєні, тому єдиний напрямок розвитку країни - це повний занепад. Слабку Україну не поважатимуть у світі. Претензії Росії на Крим і Севастополь, Румунії на Буковину і частину Одеської області. Що ж далі буде? Ті, що залишаться в живих, дізнаються.
ЯРОСЛАВ
Yаroslаv70 [at] meta.ua
