Спомин про сторінку для дитинчат

Біля озера щодня
жаба бавить жабеня
обіймає лапкою
називає жабкою!
Л. Куліш-Зіньків.

Щиро вітаю редакцію газети «Провинция» з таким своєрідним ювілеєм, як вихід у світ тисячного числа. Мало хто розуміє значимість цієї події. А я знаю, скільки душевних сил коштував співробітникам кожний номер. Редакція напевне пригадає і прикрі і переможні моменти. Цей тисячний номер хочу відзначити лише однією згадкою.
 

 

 

 

Колись «Провинция» на своїх шпальтах мала «дитячу сторінку». От і я надумав відродити цей цікавий і корисний проект хоча б у вигляді однієї статті. Довго міркував, для якої вікової категорії це запровадити. І надумав – 3 - 6 років. Це, мабуть, найкращий вік для людини. Наївність, щирість і чистоту цих років ніхто ніколи не спромігся зберегти. Я не маю маленьких дітей, отже не відаю точно, що може зацікавити моїх маленьких читачів. Тому, надам дитячі вірші, від читання яких, я, доросла людина, відчуваю справжню насолоду.

На тій давній «дитячій сторінці» «Провинция» надрукувала половинку віршика, без імені автора. Виправляю цей недогляд і надаю той вірш повністю із зазначення авторки.

ПРО ОВОЩИ
(шутка)
Кончаловская Наталья

Жил один садовод
Он развел огород,
Подготовил старательно грядки.
Он принес чемодан,
Полный разных семян,
Но смешались они в беспорядке.
Наступила весна,
И взошли семена -
Садовод любовался на всходы.
Утром их поливал,
На ночь их укрывал
И берег от холодной погоды.
Но когда садовод
Нас позвал в огород,
Мы взглянули и все закричали:
- Никогда и нигде,
Ни в земле, ни в воде
Мы таких овощей не встречали!
Показал садовод
Нам такой огород,
Где на грядках, засеянных густо,
Огурбузы росли,
Помидыни росли,
Редисвекла, чеслук и репуста.
Сельдерошек поспел,
И моркофель дозрел,
Стал уже осыпаться спаржовник.
А таких баклачков
Да мохнатых стручков
Испугался бы каждый садовник.
Мы корзину несли,
Но решить не могли,
Как же быть с овощами такими?
То ли жарить их нам,
То ли парить их нам?..
Ну и съели их просто сырыми!

Я думаю, що аудиторія моїх читачів двомовна, тому декілька віршиків українською мовою.

КІТ
П. Воронько

Падав сніг на поріг,
кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
той пиріг - водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
треба тісто, а не сніг.

БАЛАКУНИ
Оксана Сенатович

Будував Базіка дім –
сім дверей і вікон сім.
Торохтій допомагав:
язиком дошки тесав.
Метушився Пустомеля:
- Скоро будуть стіни й стеля!
Говорун клав на словах
з бляхи цинкової дах.
І Патякало не плакав:
- Я усе покрию лаком.
Балакуха щебетала,
нахвалялась, обіцяла,
для гостей спекти в печі
пиріжки і калачі.
В дім без вікон і дверей
Талалай скликав гостей.
На гостину гості йшли,
але... дому не знайшли,
ані даху, ні стіни...
Ось такі балакуни!

ЖАБКА
Л. Повх

Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!..

СІРИЙ ЗВІР
Н. Забіла

Два хлопчики, два хлопчики
Несли відро води.
Зустріли звіра сірого -
Розбіглись хто куди!
Відерце перекинулось -
І витекла вода!
А сірий звір з-під кущика
Лякливо вигляда...

СТОЯЛА СОБІ ХАТКА
Н. Забіла

Стояла собі хатка -
Дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
Що мала сто діток.
Така була сімеєчка,
Сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
Бабуся не могла.
Пішла бабуся на город
По моркву й буряки,
Пішла вона до пекаря
По хліб та пиріжки,
А сто дітей - не ледарі -
Пішли збирати хмиз.
Усі взяли по гілочці
Й набрали цілий віз!
Води взяли по крапельці -
І повний казанок!
І наварили борщику
Бабуся й сто діток.
А далі сто цеглинок
Вони принесли вмить,
І склали з них будинок,
І стали в ньому жить.
А потім сто зернинок
Поклали в землю в ряд,
І виросли з них квіти,
І став квітучий сад!
А якби та бабуся
Не мала сто діток,
Була б і досі хатка -
Дірявий чобіток!

ЯК ІШЛИ НЕКВАПИ ЗИМУ ЗИМУВАТИ
Микола Вінграновський (1968)

У Неквапи білі лапи,
А в Неквапоньок — свої:
Йшли Неквапи-непоквапи
Зимувати у гаї.
А гаї весна любила,
А гаї були при ній,
І весна їм ноги мила,
І метеличок бринів.
Йшли Неквапи-непоквапи,
Мабуть, і недовго йшли,
Але ж бачать: жовті шати
Вже гаї собі вдягли.
Що робити, як не мати —
Літа й осені нема!
Бігли-бігли Непоквапи —
На гаях уже зима.
І Неквапа білолапа,
І Неквапоньки — у сни…
Нащо квапитись Неквапам
Через зиму до весни?

Минулої зими я жодного разу не бачив, щоб дітки ліпили снігову бабу. Тому на згадку про зиму наостанок вірш російською мовою.

НОЧНОЕ ПРИКЛЮЧЕНИЕ
Юрий Кушак

Мы снежную бабу слепили вчера,
И шляпа у бабы была из ведра,
А нос из моркови, а руки из палки,
Метла из метлы, а коса из мочалки.
Но только домой разошлась детвора,
Чихнула она и сказала: «Пора!»
Ах, как она мчалась с горы ледяной,
Консервную банку гоняла метлой,
Ловила снежинки, как бабочек, шляпой –
Коса развевалась за снежною бабой.
…Мы снежную бабу искали с утра,
Нашли мы ведро посредине двора,
Нашли мы метлу возле старой беседки,
Морковку в снегу, а мочалку на ветке.
Одни удивились: «Вот это дела!»
Другие сказали, что вьюга была,
И вскоре про случай печальный забыли
И новую снежную бабу слепили.
И только мальчишка один не лепил –
Он прежнюю снежную бабу любил…

Згадував дитинство ЯРОСЛАВ
Yaroslav70 [at] meta.ua