Володя Вакуленко заслуговує на пам'ять в Костянтинівці!
Говорять, що військова адміністрація Костянтинівки думає про виконання рішення влади київської про дерусіфікацію. Чомусь в мене таке враження, що зараз, як і попередня ригівська та ОПЗЖ влада моєю думкою з цього приводу не зацікавиться. Навіть не зважаючи на те, що я керівник місцевої організації Національної спілки краєзнавців України.
Але нам своє робити.
Це приниження, коли нас зверху заставляють декомунізувати, дерусіфікувати, знати та любити свій край.
А самі ми що - комуняки антиукраїнці?
Підхід до приведення до порядку назв, символів, знаків у нашій громаді повинен бути комплексним.
Головний крітерий - щоб кожна цеглина, кожен цвях кричали що тут була, є та буде українська земля!
І не тільки назви вулиць, а взагалі - вся візуальна та фонетична Констянтинівка та наші села.
Конкретні пропозиції, яки ми напрацьовували багато років - ще попереду.
Тут я хочу залишити спогади про людину, яка нещодавно увійшла в пантеон сучасних героїв - письменника та поета Володимира Вакуленко.
https://life.pravda.com.ua/society/2022/10/23/250962/
Я познайомився з ним у 2008 році, коли він працював в нашому місті на будівництві. Володя приймав участь у засіданнях Літературного об'єднання в центральній міській біблітеці.
Ось, що про нього писала керівник об'єднання Світлана Турчина:
"Владимир при первом знакомстве производит впечатление человека приземленного. Он достаточно много и охотно говорит о прозаических сторонах современного бытия людей, его окружающих, достаточно резок в оценках творчества известных и не очень известных писателей, поэтов... Имеет на все свой взгляд и этим ,надо признаться, многих раздражает. Но вот он берет свои листочки в руки и начинает читать стихи. Свои. И забывает слушатель о " прозаическом" в человеке. Читает Владимир свои стихи плохо.
Хочется слушателю перечитать, и вслух, и оставшись наедине со стихами. Настоящими стихами.. Пишет он на двух языках - русском и украинском. Не хочу свое доброе отношение к творчеству Владимира вам внушать. Вы, верю, люди чувствующие Слово и талант способные распознавать. Так ведь? С интересной встречей вас!
И уже немного о другом: Почему бы вам не писать о том, что привнесли в ваши сердца стихи наших поэтов? Как вам наш сайт и газета? Нам хочется почувствовать, что вы есть, что вы нас понимаете, что мы вам нужны. Пишите же! Ждем!".
Ось його перші вірші:
Прапор Украiни
- 1 лютого 2008
З лиця землi я пив росу,
Берiз сльозами умивався,
На рiднокраєву красу
Годинами стояв, вдивлявся. Голками долi шив життя,
В думки в бавовнi кучер ринув,
I малював в ескiзах стяг,
Стяг милолюбноi Вкраiни. Зерно пригублював святе,
I проводжав ключ журавлиний,
А в небi сонце золоте
Гойдало прапор Украiни.
***
Наставлення сину
Зростай, мiй сину, в рiднiй мовi:
У волелюбнiй вишиванiй i святiй.
Карбуй, як кроки, лiтери у словi -
пиши старанно, сину мiй. Пишайся тим, що є ти украiнець
Бо батько твiй до серця притуля
Народний гутiр - златоквiтний вiнець,
Парнаснi обрii, поезii поля! Люби Вкраiну, вчи старанно вiршi,
Читай книжки - вони твоi шляхи
В майбутньому за все найголовнiшi,
Впрягайся у знання плуги I борозди науки поле,
Щоб праця визрiла легка.
I посмiхнеться тобi мова,
Рiдненька мова гомiнка!
http://konstlib.net/literature/autors/357-nastavlennya-sinu.html
Він воював в АТО, а після віддав всього себе сину та творчості. Ми часто бачилися на різних культурологічних заходах на Донеччині. Останній раз на фестивалі "Кальміюс", де він був у жюрі. Я взяв в нього інтервью, але не надрукував. Там є пророчі слова. Готую до друку...
На зустрічі в Краматорську Володимир подарував мені свій роман "Інфаркт для гурманів" та зробив важливий для нас, краєзнавців, надпис: "З найкращими побажаннями Володимиру Березіну від колишнього мешканця Костянтинівки".
Тобто - ВАКУЛЕНКО ПОВИНЕН УВІЙТИ В ПАНТЕОН КОСТЯНТИНІВКИ поряд з Олексою Тихим, Ренатом Польовим, Сергієм Ісаєвим та іншими нашими постатями.
І перше, що просто проситься - назвати бібліотеку іменем цього діяча літератури та встановити на ній дошку про перебування тут Володимира.
Ми ведемо зараз переговори з Ізюмською адміністрацією про організацію ВАКУЛЕНСЬКИХ ЧИТАНЬ, куди обовязково будуть їздити представники нашої громади. Бо він і наш!
P.S. Ми, через колишню дружину Володі вийшли на його тітку Светлану. Вона розповіла, що він у 2007-2008 роках мешкав у неї на вулиці Братив Котєльнікових (п'ятиповерхівка біля привокзального ринку). Підтримує ідею назвати бібліотеку, а може й вулиці ім'ям цієї непересічної людини. Як повезло нашому місту, що Володимир Вакуленко мав до нього відношення.
Comments
- Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы оставлять комментарии
- 129 просмотров
його сторінка
https://www.facebook.com/wakulenko.k.wolodimir