Фінал вугільної епохи Бахмутського краю

Не можна робити символами Донеччини відходи другої степені небезпеки. Не можна продовжувати вважати головною професією Донеччини - шахтар. Не можна називати наш край від вугільного басейну. Ми зараз на власні очі спостеригаємо фінал вугільної епохи Донеччини. Що воно насправді дало Бахмутському краю, в якому іспокон віку головним було торгівля (база - сіль), культура (Сковорода-Сосюра-Стус), духовність (в Бахмуті - два костела(один з органом), собор, дві синагогі, а з кінця 80-х осередок УГКЦ з монастирем та головним Собором східу України. Все це знищено. Тепер Донбас зі своїми териконами, вирощуванням рабів та манкуртів, формуванням кримінально-ментовської влади (елементи такого є скрізь, але у нас все завжди було заточено на одного пахана), повним отруєнням та вбивством Природи (в такому середовищі виховуються тільки ненормальні люди), повною рашистсько-комуняцькою парадигмою - сам себе знищив. Як, свого часу, СРСР. Давайте вже починати нове життя нашої Донеччини (Бахмутського краю) - без всієї цієї х-ні.