Наболіло...

Sancta simplicita!

Коли надання трибуни ворожим пропагандонам виправдовується демократизмом, хочеться вигукнути: - о, свята простота! Це навіть не кинутий оберемок хмизу у вогонь багаття, на якому згоряє державність України. Це - із святою простотою постачання набоїв ворогу, який розстрілює поранену і пограбовану мою Україну.

Ворожі коментатори ведуть нещадну інформаційну війну проти Україні і цим готують крок у безодню рабства і моральних принижень, другосортності, а з часом і до знищення українців, як нації. Їх нахабство і невігластво не таке невинне, як здається на перший погляд. Я вважаю це дуже хитрим і мабуть платним замовленням. Чим глибше намагаються ці коментатори, наче страуси заховати свою справжню голову у пісок, тим краще видно їх колективне кремлівське гузно. Завдячуючи такій псевдодемократії сайт поступово перетворюється на смітник і трибуну антиукраїнських сил. Від їх інформаційних помиїв та словоблуддя сайт поволі самоотруюється.

Йде активне промивання мізків українців і підготовка до повторної окупації нашої країни північним сусідом. П’ята колона веде агресивну війну проти України. Вони не знають і не хочуть знати ані нашої історії, ані наших споконвічних традицій, не кажучи вже про мову. Вони ненавидять нашу незалежність, з усіх сил підриваючи ще незміцнілу українську державність.

Звичайно, їм байдуже як виживають пенсіонери, студенти, лікарі, педагоги, шахтарі, металурги, дрібні підприємці, та й взагалі, увесь найнятий люд. Заводять пусті балачки про релігію, бо це теж кроки до рабства. І не варто сіяти ілюзію, що з цією п’ятою колоною можна домовитися.

Розкрадені заводи, безвихідь, безробіття, безсилля медицини, освіти, безжальна експлуатація новітніх рабів, корупція, неможливе для демократичної країни розшарування на бідних і багатих. Така ситуація працює на цих коментаторів. Сидять вони в окопах «руського мира» та обгиджують наші святині і не від страху, бо нічого не бояться, а від лютої ненависті... ненависті до усього українського.

Під багатослів’ям і безглуздою маячнею зашифровано промивання мізків тих кого досі називають «sowok». Цей совковий контингент досі схвалює анексію Криму і війну проти України, окупацію або взагалі розчленування нашої держави. Зрозуміло, що носії подібних ідеологем є представниками п’ятої колони, або манкуртами-малоросами. Вони пропагують рашизм – суміш російського імперського мислення і фашизму.

Від цієї навали брехні страждають не тільки українці і росіяни, а й люди інших націй, котрі волею долі живуть в Україні. Потрібно бути повними моральними деградантами, щоб радіти окупації своєї країни. Нічого дивного, бо у них немає ані честі, ані совісті, ані сорому. Нічого зайвого.

Ці ворожі коментатори знайшли на сайті сприятливе середовище для розмноження. Про них з огидою писав І. Губерман:

«И мерзко, и гнусно, и подло, и страх, что заразишься свинством, а быдло сбивается в кодло и счастливо скотским единством».

Агресія

Тим, хто схвалює агресію, варто нагадати ще свіжу недавню історію. В серпні 1990 року Саддам Хусейн здійснив спробу анексувати Кувейт, однак світова спільнота вкрай негативно сприйняла таке відверте загарбання. ООН засудила агресію, США та багато інших країн надіслали війська і 30 грудня 2006 року, іракці без участі солдатів США стратили Саддама Хусейна через повішення. Негативне ставлення світу до анексії Криму - нагадування про те, що будь-якому авантюристу рано чи пізно приходить кінець. Терпить Бог лукавих, та не довіку...

Справжні патріоти України звертаються до російських загарбників: «Ви, хлопці, прийшли на чужу землю. Вас сюди не запрошували. Переступивши кордон України, наче злодії, ви порушили не тільки міжнародні домовленості, а й людські закони. За все доведеться платити. За Іудину дружбу і за Каїнову зраду. Силою в усі віки домагалися багато чого, але плата завжди була одна - крах. Для Росії немає нічого святого: ані міжнародного визнання кордонів суверенних держав, ані прав і свобод громадян, ані міжнародних зобов’язань. Ви не великий народ, а зграя боягузливих, підленьких шакалів. Ви, відчувши слабину, завиваючи і повизгуючи, смакуючи легку здобич, накинулися на пограбовану і поранену Україну, рвучи її на шматки». Втім, на стороні України тепер увесь світ, включаючи США, ЄС і Китай.

Від анексії Криму є і користь. Україна втратила мінімум 1 млн електорату, який голосував за регіоналів, комуністів та інших придурків. (На виборах у 2010 році за Януковича і Симоненка Крим віддав 78% голосів, а Севастополь 94%) (На виборах 2012 року за регіоналів і комуністів Крим віддав 71% голосів виборців, а Севастополь 76%). Хто ж в Україні тепер прагнутиме у Таможений союз? Будемо сподіватися, що цей шматок української землі стане поперек горла країні-загарбнику.

Опитування, проведене днями телеканалом «1+1», в якому взяло участь більше ста тисяч громадян України, показало, що вступ нашої країни в ЄС підтримує 77% опитаних, в НАТО - 70%. І в цьому очевидна заслуга окупантів.

Українці тепер точно будуть в Європі. А Європа - це не тільки географічне поняття. Це - цінності. Це - закон. Це рівні можливості для кожного. Це контроль над владою. Європа - це вільні вибори. Це чесний суд і незалежна прокуратура. Європа це простір, на якому смішно виглядала би заборона відключитися від тепломережі. І багато дечого іншого – ремінь пристебни, податки сплати, за хабар у 100 доларів – 9 років в’язниці.

Українці нарешті зрозуміли копійчану ціну Договору з Росією «Про дружбу, співробітництво і партнерство» від 31.05.1997 р.

Стаття 3. «Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на основі   принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності,   непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або  загрози силою...»

Ще Отто фон Бісмарк мав рацію, кажучи: «Договори з Росією не варті навіть паперу, на якому вони написані».

Після анексії Криму Україна позбавилася російської військової бази, отже, зникла головна перешкода для потенційної можливості вступу до НАТО. У ВР навіть внесено такий законопроект. Я, звісно, схвалюю у майбутньому це рішення. Втім, ще у 2006 році скептично ставився до можливості прийняття України в НАТО. Тоді я написав статтю-казочку: «Оповідка про Нату, яка не хотіла у НАТО».

http://www.konstantinovka.com.ua/node/10251

Примирення не варто очікувати, бо на Землі досі живуть поруч два різних світи. Про це 07-12-2010 писав Святослав Караванський:

«Один світ – світ любови, світ віри, світ добра і правди, світ світла й надії, світ поваги до свого роду й мови, світ свободи.

Другий світ – світ злоби й ненависти, світ хамства й брутальности, світ безправ’я диктату й примусу, світ цинізму і зрадливости, світ підлабузництва і кар’єризму.

Відколи світ ці два світи б’ються між собою: чия візьме.

Б’ються вони не одну сотню років і в Україні».

ЯРОСЛАВ

[email protected]