У цей день, 5 липня 14-го, було звільнено від російської гидоти ключові міста регіону - Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку.

ЗСУ та військово-політичне керівництво держави зробили величезний подарунок регіону - 8 років нормального життя та навіть розвитку. Розвитку як за рахунок величезних вливань з держбюджету, так і завдяки переселенцям з окупованих росфашистами територій, переселенцями, серед яких було багато освічених людей, підприємців, викладачів, митців.

Але на Донеччині дуже мало хто оцінив цей подарунок. Більшість виборців продовжували голосувати за проросійських покидьків та агентів, у місцях скупчення маргінесу - зупинках, ринках, церквах - активно обсерали Україну та ЗСУ, розповсюджували фейки роспропаганди.

Поки уся країна гралася у корупцію, вибори, концерти та футболи, на окупованих територіях наче ракова пухлина утворювалися найбільше військове угруповання у Європі. Коли усе це вибухне - було питання часу. Ждуни і ватніки Донеччини підсвідомо чекали, у інших регіонах планували відпустки, ремонти, нові машини, наче нічого не відбувалося. На армію забили усі. В результаті дісталося і першим і другим.