Курс на Китай

Сбить тебя с ног. Выбить тебе зубы. Сломать тебе кости. Потащить тебя за волосы. Разбить тебе голову ногой с размаху. По-сучьи, подло, исподтишка, в спину, в самое уязвимое для тебя время - раннее утро, когда ты максимально обессилена и не сосредоточена. Когда ты не ждешь нападения, ведь у тебя все проходит спокойно и мирно и ты, наивная, ждешь такого же мира от меня.

 

Я не приду к тебе с миром. Я прийду с войной, с моей войной. Я готов, а ты - нет, я вооружен, а ты - нет, я обучен, а ты - нет, я защищен законом и броней, а ты - нет, у меня внезапность, а у тебя - нет, я знаю, что ты уже обречена, а ты - нет. У тебя есть надежда, а у меня есть наручники, у тебя есть кружка чая, а у меня есть порядковый номер на шлеме, у тебя есть вдохновение, а у меня есть дубинка, у тебя есть желание перемен, а у меня есть звериная жестокость, у тебя есть твой народ, а у меня есть мой приказ.

 

Плюнешь в меня - я тебя отшвырну. Толкнешь меня - я тебя уложу носом в землю. Ударишь меня - я тебе сломаю ребра. Бросишь в меня камень - я тебя догоню и изобью до полусмерти. Не забывай, это моя война, это бойня по моим, шакальим правилам, и ты в ней - мясо, которое я буду рвать руками и зубами, пока не уничтожу тебя.

 

И неважно, кто олицетворяет тебя - подросток, взрослый, старый, мужчина, женщина, беременная девушка. Я не обращаю не это никакого внимания, я сосредоточен и я упорен. Я зол и я силён. Я экипирован и я настойчив. Меня не волнует звук соприкосновения дубинки с твоей девичьей головой, я пройду по любому упавшему человеку, раздавив ему грудь.

 

Я не слышу криков боли и страха, я не вижу бегущих и падающих в панике людей, мое желание - бить, бить и бить. Я люблю только одно - свист рассекаемой воздух дубинки. И, знаешь, что самое главное? Пока за мной власть, мне плевать на все. И ты плюй на все. На землю, на себя, на одежду, на мой щиток от шлема, на всех, кто пробегает или лежит рядом с тобой, плюй, я разрешаю тебе плевать. Свежей своей кровью.

 

Ты любила в детстве сказки на ночь? Конечно, любила, мы все любили, даже я, наверно. Так вот, время сказок закончилось и я принес тебе время ночных кошмаров в своем бесстрастном сначала, а затем, перекошенном от ярости лице. Ты запомнишь мой неконтролируемый животный оскал злобы на всю жизнь, потому что это я пришел к тебе со своей внезапной, подлой, бесчеловечной войной. Я принес тебе ужас и боль, я просочился в тебя сиренами и стуком металлических щитов, я забрал у тебя спокойствие и беспечность и, вынужден признаться, мне это очень понравилось.

 

Мои глаза холодны и бесчувственны. В них не отражается ни капли жалости к тебе. Мне не жалко никого, равнодушие правит мной, пока я работаю, зачищаю, оттесняю, нападаю, налетаю, наношу бесчисленные удары по твоему беззащитному хрупкому телу, по твоим, вскинутым в жалкой попытке защититься, рукам. Меня не разжалобит твой плач, твои стоны, твои крики, ярко - красные ручейки твоей боли, стекающие по испуганному красивому лицу. Я зверь, а зверям неведомо сострадание, даже если этот зверь спрятан под маской человеческого лица.

 

Рядом со мной не действуют никакие нормы морали и человечности, принципы логики и культуры отскакивают от меня, как резиновые пули от бронежилета, рядом с моими кулаками мгновенно смещаются точки равновесия, о мои ботинки разбиваются вдребезги губы, лбы и надежды.

 

Мне пора. Меня снова зовут. У меня новый приказ. Я еще не успел смыть кровь с дубинки после моей последней работы, но это не страшно, потом смою и новые красные всплески, и те, что успели уже немного подсохнуть. Я выхожу топтать, бить, ломать, рвать, крушить, скалиться, ненавидеть. Я снова выхожу на войну, на свою, такую уже родную, безжалостную, изощренно - исступленную войну. Против тебя, моя нелюбимая родная страна.

 

Против тебя, Украина.

http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/19419.phtml

Громадські організації Донецької області приєднуються до інших громадських та правозахисних організацій України, міжнародних організацій та дипломатичних представництв іноземних держав, що рішуче засудили насилля, здійснене українською владою проти мирних громадян України й інших країн в Києві та інших містах України. Конституція України гарантує кожному право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Аналогічні гарантії містить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. Проте, вранці 30 листопада 2013 року працівники правоохоронних органів, застосувавши грубу силу, оточили і розправились з мирними громадянами, переслідували учасників мітингу, добивали їх, а також намагались вдертись до релігійних споруд, де опинилась частина протестувальників. Будь-які пояснення, що виправдовують явно непропорційне застосування сили потребами встановлення новорічної ялинки, є надзвичайно цинічними, неприйнятними і мають бути відкинуті. Спроби виправдатись тим, що проти працівників міліції була застосована сила, також не можуть братись до уваги, у світлі числених повідомлень і свідоцтв про заздалегідь підготовлені владою провокації. Контекст подій не залишає сумніву, що рішення про саботаж підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яке викликало широкий протест у вигляді “Євромайданів”, та злочинний наказ щодо насильницького розгону мирних громадян мають прямий зв’язок і відповідальність за них повністю лежить на нинішній владі. Останні події довели, що правлячий режим, очолюваний Віктором Януковичем і Партією регіонів, втратив зв’язок з народом, діє не в його інтересах, вдається до насилля та виправдовує кропролиття мирних громадян.Влада, що здійснює насилля проти власних мирних громадян, втрачає легітимність і право керувати країною. Ми приєднуємось до вимоги імпічменту Президента України та відставки уряду і вимагаємо якнайшвидшого розслідування злочинів, вчинених особами, вдягнутими у форму спецпідрозділів міліції, під час розгону мирного зібрання на майдані Незалежності у Києві й інших містах України, та притягнення всіх причетних до кримінальної відповідальності.Вважаємо співробітництво громадянського суспільства України з режимом, який практикує насилля та залякування мирних громадян, неприйнятним. Ми заявляємо про свій вихід з усіх консультативно-дорадчих органів при органах виконавчої влади і припиненням інших форм співпраці - до зміни влади і повернення України на шлях демократичного розвитку й європейської інтеграції, та закликаємо інших громадських активістів вчинити аналогічно. Підтримуємо громадську позицію державних посадовців, що в ці дні зрікаються своїх посад, та членів правлячої партії, що покидають її, через небажання і надалі брати участь в грабуванні, приниженні й фізичному знищенні власного народу. Ми закликаємо до мирних форм громадського спротиву і до законних форм вирішення політичної кризи, що розгортається в Україні, оскільки тільки таким чином можна зміцнити її соборність, відновити незалежність і повернути на шлях цивілізованого розвитку й інтеграції до ЄС.

Александр - назовите мне хоть одну нормальную страну, где Президент вначале поддерживает протестующих, хлопает им, а потом дает команду мочить.

Отож:(