В Катериновке уже есть 2 кандидата на голову, оба ПР
Вчера состоялось заседание избирательной комиссии Катериновского сельского избирательного округа по выборам сельского головы. Как кандидаты на должность головы зарегистрированы самовыдвиженцы:
1. Байгуш Андрей Юрьевич, член ПР, 1976 г.р., частный предприниматель, родился и вырос в Катериновке, сейчас живет в Александро-Калиново, сын известного многолетнего председателя местного колхоза имени 22-го съезда КПСС Байгуша Юрия Григорьевича, имеет продуктовый магазин на территории Катериновки, жена работает в Катериновской школе.
2. Герасименко Татьяна Анатольевна, член ПР, 1961 г.р., до закрытия-реорганизации Катериновской больницы работала в ней главным бухгалтером, сейчас стоит на учете в Центре занятости, проживает в поселке Клебан Бык, депутат Катериновского сельсовета нескольких созывов.
Срок регистрации кандидатов заканчивается 2 мая. По предварительным данным еще возможно выдвижение от БЮТ жительницы Плещеевки. Но, по мнению селян, скорее всего конкурировать между собой будут именно эти кандидатуры.
Более подробную информацию о перепитеях выборов читайте в "Провинции".
Comments
А вы хотели?
Вы хотели "...сын известного многолетнего комбайнера"?
Батько будував "развітой"
Батько будував "развітой" комунізм і, мабудь, успішно це робив, а синочок, вже, будує "развітой" капіталізм. Бачите, в нього є сільський "супермаркет". Вдячні нащадки продовжують справи своїх батьків. Тут, або капіталізм є найвищою стадією комунізму, або дітки та онуки комуністів чхали на героїчні працю і життя своїх батьків. Батько - в КПСС, син - в ПР.
І другий кандидат, жінка. ПР, виконуючи пілотний проект з закриття лікарень в нашій області, викинула з роботи бухгалтера і членкиню ПР. Але вона не зрадила ПР і хоче покерувати сільрадою.
Куди не при, всюди ПР.
Хотелось бы вас немного
Хотелось бы вас немного поправить.
1. Сын "многолетнего" председателя - довольно скромный, "башковитый" парень, не зажравшийся "мажор", который со своим одноклассником открыли магазин, с умеренными ценами и качественным продуктом. Достойный конкурент магазину армян, который "кормил" селян (пенсионеров, которые не могут выехать в город) просроченными продуктами довольно долгий срок .
2. Женщина - проффессионал своего дела, "железная леди", которой палец в рот не клади. Отстаивала работу больницы до последнего. Кстати, вроде больницу переделывают под хоспис.
Принадлежность партии - чистая формальность. Заработать председателем..незнаю. Все раскрадено, бюджет сёл мизерный. Так, заработать пенсию нормальную.
Если конечно не возможная распродажа земли по новой земельной реформе...
капіталізм є найвищою стадією комунізму -мля, уважаемый, ну что за бред?
все на выборы?
[quote=Sundey]
Принадлежность партии - чистая формальность. Заработать председателем..незнаю. Все раскрадено, бюджет сёл мизерный. Так, заработать пенсию нормальную.
Если конечно не возможная распродажа земли по новой земельной реформе...
[/quote]
Т.е. по вашей логике, основной мотив кандидата - "досидеть" до пенсии?!
Если конечно возможная распродажа земли? А тут еще и пенсия на носу?
Вообще веселый выбор: между предпринимателем и пенсионером.
Да нет, Березин пишет о нем
Да нет, Березин пишет о нем как о растении многолетнем. Это еще одно подтверждение того что ПР выращивают себе подобных.
Пример из вашей же истории
Завжди радянській людині втовкмачували, що «Чєка всьо відіт і всьо слишит».
Правда зворотня і прикладом, що спростовує «всесильність» радянських каральних органів є справа Василя Підтинного – замісника начальника поліції міста Краснодона.
Як активний німецький посібник, та каратель, що особисто допитував члена «Молодої гвардії» Сергія Тюленіна, він зумів не тільки сховатися від «всесильних» органів, а й розпочати кар΄єру радянського функціонера. Змінивши в Одесі деякі дані (зокрема ім΄я батька в паспорті), він не тільки вступив 1949 року в ряди КПСС в м. Костянтинівка, але й на пртязі 1948 – 1953 років працював ковалем у радгоспі № 9 Костянтинівського району на Донеччині.
Потрапивши в поле зору КГБ, в грудні 1957 року він зміг переховуватися до 31 березня 1959 року. І не просто переховуватися, а влаштувався працювати на відповідальній посаді того ж Костянтинівського району головою Степанівської сільської ради і навіть отримати золоту медаль ВДНХ за успіхи у тваринництві.
В. Підтинний врешті-решт отримав розстріл у 1960 році. Але цікаве інше: скільки партійних та кагебіських голів полетіло, коли Київ та Москва дізналися, як їх роками ошукував звичайний селянин?
Одже будь-яка система не всесильна й не вічна. Людський розум, сила та воля завжди може переломить тиранію.
Додаток: довідка з архівно-розшукової справи № 53975 на Підтинного В. П., яка ще зберігалася у КГБ донецької області на 1990 рік.
- 5 просмотров
Нарочно не придумаешь...
Сын известного многолетнего председателя..... Класс.