Гривня, як зразок московської пропаганди

Є речі настільки сталі і загальновживані, що ніхто з людей пересічних навіть питання не ставить, правильно це, чи ні? Наприклад, намальовані на українських купюрах портрети визначних людей України.

Потрапити на грошові купюри — то є найвище визнання з боку своєї нації для людини, яка залишила по собі пам’ять в історії. Згідно з цього умовного рейтингу найповажнішою постаттю для України є бароковий філософ Григорій Сковорода. Бо зображений на найбільшій купюрі номіналом в 500 гривень. Трохи менше поважали банкіри поетку Лесю Українку — її портрет прикрашає купюру у 200 гривень. Молодий Шевченко на стогривневій купюрі. Як бачимо, діячі культури очолюють рейтинг.

На 50 гривнях бачимо великого історика і посереднього політика часів визвольних змагань 1917-1921 років Михайла Грушевського. На двадцатці знов-таки великий поет Іван Франко. Він був і політиком. Сина свого Франко в 1914 році благословив воювати за незалежну Україну у складі Легіону УСС австро-угорської армії в роки першої світової війни.

На десяти гривнях Іван Мазепа. З нашої козацької слави це постать в рейтингу найвища. Не будемо сперечатись, хоча для москалів слово «мазепинець» було такою ж брудною лайкою, як і слово «фашист» в наш час. Лише за ним йде Гетьман Богдан Хмельницький. 5 гривень за Переяславську угоду — союз з Московією.

З вище переліченими портретами все ясно. Є описи, світлини, картини і гравюри. А от на найменших купюрах номіналом в 2 і 1 гривні портрети київських великих князів давньоукраїнської історії — Ярослава Мудрого і Володимира Великого. І дивлячись на їх зображення, «меня терзают смутные сомнения», — як казав персонаж відомої комедії.
Існують кілька зображень і лише один опис зовнішнього вигляду давньоруських князів. Опис залишив візантійський історик Х сторіччя Лев Діакон: «Сфендослав... нічим від наближених до себе не відрізнявся. Ось яка була його зовнішність: помірного росту, не занадто високого і не занадто низького, з волохатими бровами і світло-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, занадто довгим волоссям понад верхньою губою. Голова у нього була зовсім гола, але з одного її боку звисав жмут волосся — ознака шляхетності роду; потилиця міцна, груди широкі, і всі інші частини тіла сповна відповідні... В одне вухо у нього була вставлена золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, який обрамували дві перлини. Одіяння його було білим і відрізнялось від одягу його наближених тільки чистотою».

Ключові слова тут «Звисаючий з поголеної голови жмут волосся (чуб, хохол) — це ознака шляхетності роду на давній Русі».

«Наукові» коментарі московських істориків є зразками софістики: «Иногда полагают, что прическа Святослава — далекий образец малороссийского чуба, однако более близкой представляется связь с обычаями степняков...». Всі докази тут: «однако более близкой представляется…» А може, то і був козачий чуб у князя Святослава? Чому відкидається пряме свідчення обізнаного візантійського історика?

Вся доступна іконографія давньоукраїнських князей, а це є печатка Ярослава Мудрого, де він з поголеною бородою і величезними вусами, та «Ізборник Святослава», де всі чоловіки родини великого князя Святослава Ярославовича з поголеними бородами, дають підстави стверджувати зв’язок між чубами і хохлами давньоруських князей і пізнішими чубами козаків. Бо інших зображень київських князів немає!

Натомість, маємо банкноти української держави номіналом у 1 і 2 гривні, де зображені «бородаті» Володимир Великий та Ярослав Мудрий. На жаль, це є груба історична помилка. В Росії від Карамзіна («Живописный Карамзинъ или Русская історія въ картинках». – СПБ, 1836) сформовано «наукову» традицію зображувати давньоруських князів в московському волосато-бородатому середньовічному стилі, але документальних підтверджень цьому нема. Є характерна для російських істориків, малярів, кіномитців традиція безперервно-несвідомого повторення брехні! Чому ми повинні повторювати казки Карамзіна? «Їжте гівно, бо міліарди мух не можуть помилятись?» Відкидати беззаперечні свідоцтва прямого зв’язку зовнішнього вигляду козака і давньоукраїнської лицарської верстви абсурдно, а з наукової точки зору навіть безглуздо.

Прямо вказують на походження запорожських козаків і найвищі ієрархи української православної церкви. В 1621 році вони писали у «Меморалії» для польського короля: «Що до козаків — то про сих рицарських людей знаємо, що вони наш рід, наші браття і правовірні христіани. …се то плем’я славного народу Руського... шо воювало Грецьке цісарство морем Чорним і сухопуттю. Се з того покоління військо, що за Олега, монарха руського, в своїх моноксілах по морю й по землі (приробивши до човнів колеса) плавало і Константінополь штурмовало. Се ж вони за Володимира, святого монарха руського, воювали Грецію, Македонію, Ілірік. Се ж їх предки разом з Володимиром хрестилися...і по сей день в вірі сій родяться, хрестяться і живуть....

Бог керує ними, і він то тільки знає, на що він заховує ті останки тої старої Руси та їх правицю і силу на морю і на землі довго, широко і далеко розширяє. Бог держить їх і ними править...»

Чи можемо ми побачити прямий історичний зв’язок між епохою руською і козацькою? Незмінні мова, територія, одяг, зовнішній вигляд, — цього не досить? Для московських імперської школи вчених — ні. А як тоді бути з військовими традиціями? А давньоруські вічові традиції народоправства, які в незмінному вигляді присутні в державному устрою Запорізької Січі? А як бути з билинами київського циклу, в яких діє «славний козак Ілля Муромлянин», «старий козак Ілля Муромець»? Між княжим дружинником-козаком та козаком запорожським, чи така вже велика різниця?

А поки ми знов і знов беремо в руки українські купюри найпоширенішого номіналу і отрута московської агітації діє на нашу підсвідомість. Найуспішніша агітація та, дії якої ми не відчуваємо. Карамзін — історик брехливий, але політтехнолог неперевершений!

Тож були великі українські князі Ярослав Мудрий і Володимир Великий поголеними, з вусами і оселедцями? Вирішуйте самі.А їх портрети на грошах треба «поголити», бо якась наруга над своєю ж історією виходить.

І наостанок. Українські гроші робили все ж справжні професіонали. Прикра помилка з «московськими» бородами, це від низького рівня історичної науки, яка досі не відповідає незалежному статусу держави. Про високий рівень історичної роботи над галереєю визначних українців свідчить хоча б закладена «Ab ovo» можливість «інфляційного» розширення її. Є портрети Шевченко в зрілому віці, є найвеличніший наш Гетьман Сагайдачний. Саме він очолював запорожців в їх поході на Москву в 1618 році, виграв Хотинську битву в 1621 році, і відновив Православну ієрархію (Києвську митрополію) в 1620. Саме його дії, зроблені всупереч наказам польського короля, виправдовувалися в «Меморалії». Він ввів кілька тисяч запорожських козаків до Києва і гарантував збереження своєї батьківської віри. А сам був неголений з розкішною бородою. Його борода не «віртуальна».

P.S. Закінчив статтю. Поліз в Інтернет за ілюстраціями. Актова печатка Ярослава. Дві гривні, але там Ярослав Мудрий з запорожськими вусами! І Володимир Великий на банкноті в 1 гривню! Тираж 1992 року. Канадський друк. Там київські князі безбороді і з козацькими вусами. Як і на своєму прижиттєвому зображенні на печатці! Українські гроші канадського походження в обіг не пішли. Чому? Економіка не сприяла цьому кроку, чи були ще якісь причини? Одно- і двогривневі банкноти настільки часто обертаються, що час їх життя складає рік. Замість купюри з історично вірним зображенням князя, в 1996 в обіг ввели надруковану на Україні банкноту з бородатим Ярославом Мудрим. Це вже свідоме фальшування історії! Падлюча антиукраїнська спецоперація сусідньої держави! «Захоплююсь» роботою російських агентів впливу.

Гроші, прапор, гімн, герб — потужні засоби націотворення. Чи спотвореного на поталу сусідам створення своєї держави. А українці все дивуються, чого в них так незграбно все виходить?

І.Бредіхін,
викладач історії КВПУ.