День Незалежності знов до Олекси, по Олексиному

День Незалежності поступово становиться святом національним навіть на Донеччині. Днем, коли повсякденність проривається святковою карнавальністю: зустрічами з друзями, гастрономічними і алкогольними зловживаннями, концертами, народними гуляннями, тощо.

З 2009 року стало вже доброю традицією кожне головне свято нашої держави зустрічати у Костянтинівському і Дружківському районах велоперегонами. Проводить їх Товариство Олекси Тихого. Одна з найвеличніших постатей Донеччини і України Олекса Тихий, правозахисник і педагог, любив подорожувати стежками рідного краю саме на велосипеді. Викладаючи дітям географію, розробляв для них велосипедні екскурсії. Тож логічно і вшановувати його ім’я саме таким чином.

Кожен рік змінюються тільки маршрути. В цьому році велосипедисти стартували з місця, де народився Олекса Тихий (хутір Їжівка), вклонили голову перед пам’ятним знаком, де він навчався та викладав (Олексієво-Дружківка), а сам маршрут пройшов сільськими стежками Костянтинівського району.

Цього року найактивнішу участь у велоперегонах взяла місцева влада. 24 серпня ми побачили встановлений перед хатою Тихого камінь з пам’ятною табличкою, надворі був порубаний бур’ян. Це напередодні свята було зроблено «Молодими регіонами». А заступник голови Констянтинівської райдержадміністрації Сергій Івахнін виявився вправним велобайкером, він пройшов усю дистанцію перегонів. Тож таке сприяння нашій українській справі можна тільки вітати. Ефект кумулятивності від співпраці неурядових організації з органами державної влади — один з найдієвіших у живій природі.

Гадаю, донецькі достойники останніми часами почали серйозно замислюватися над іміджевими для регіону питаннями, питаннями культури, а тут титанічну для України постать Олекси не оминути.

Наша влада вміє вчитися?

Після хвилини мовчання ми прочитали вірш українського суспільного діяча, поета ХІХ — початку ХХ сторіччя Б.Грінченка із книжки, що була у бібліотеці О.Тихого. Як раз на цьому вірші була старенька закладка, мабуть самого Олекси. «Актуальний вірш», — сказав Сергій Івахнін.

Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!

Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.

Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.

Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!

Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.

Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.

Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.

Після Олексієво-Дружківки, де учасників (це майже всі регіони північного Донбасу) благословив настоятель Дружківської церкви УПЦ КП отець Діонісій, він прочитав молитву за Україну, згадав наших героїв, побажав успіху всім і окропив весь загал свяченою водою.

На вулиці Шварова у Олексієво-Дружківці, де мешкає вдова Олекси — Галина Устимівна, була ще одна запланована зупинка. Вдова Олекси все життя проробила учителем математики у місцевій школі. Після фотографування на пам’ять, Галина Устимівна сказала: «Бажаю вам всім успішно добратися до фінішу. Будьте сильними, майте стрижень, досягайте великого!». Вона розповіла, що точно такого ж дня 22 роки тому до її подвір’я також під’їхало багато людей і вітали її з прийняттям Акту про незалежність України. Але тоді то були активісти Народного Руху України.

Далі був важкий шлях пробігу крутими і хвилястими сільськими дорогами. Біля «хрущовського» та інших ставків, що йдуть до Степанівки. Не всі витримували ритму гонки. Комусь прийшлось лізти у кузов супроводчуючого авто. Але до фінішу прибули у повному складі. Ну, майже...

Річ у тому, що серед велосипедистів були і діти. Шестирічний Рома і 15-річний Артем з ЗОШ №6 міста Костянтинівки, щасливо досталися до фінішу. А от 9-річна Ганна, яка пару років тому підкорила у невимушеному стилі Говерлу, випередивши всіх супроводжуючих її дорослих, тут була знята з дистанції матусею, так що резерви росту масовості змагань є.

В Олександро-Калиновому нас зустрів відомий громадський діяч району Андрій Тараман. Він запросив всіх у музей села, який започаткував разом з активними односельцями. Тут же на площі перед музеєм було проведено декілька стартів на швидкість.

Кінцевим пунктом нашої подорожі було місто відпочинку на річці Бичок, яка протікає повз село. Це, знову ж, зробила громада села. Всі зручно вмістилися за величезним столом, Євген Фіалко провів вікторину на знання фактів з життя Тихого, Володимир Березін розповів екологічні цікавинки. Від головного організатора та мецената Євгена Шаповала всі присутні отримали книжки українських сучасних письменників – В.Шкляра «Чорний ворон» та А.Кокотюхи «Червоний». Відомий поет Юрій Доценко подарував всім останні номери «України Козацької», яку він редагує.

А потім всіх очікував черговий сюрприз. Повара місцевої школи запросили скуштувати їх фірмовий куліш. Запорізька козацька страва прийшлася всім до вподоби. Після важкого пробігу всі нахвалювали їжу та дякували хазяєвам.

Ті, хто бажав купатись, пішли на маленький, але піщаний пляж на річці Бичок. Вода була прохолодна і добре охолоджувала. Так що, Олександро-Калинове тепер має і свій хай маленький, але вдало облаштований пляж!

А потім прийшов час прощатися. На розмальованій зупинці на краю села нас вітав козак Мамай, якого намалювали коштом мешканців селища. Тут же висів листок з іменами селян, які дали гроші на відбудову зупинки.

Та в Олександро-Калиновому свята тільки розпочиналися. Там збиралися люди, вони чекали на свято Смолянинівського куліша, приурочене до Дня Незалежності. Зі смачним шашликом, ярмарком, концертом, так що святкування було довгим...

Р.S. Організатори перегонів — Донецьке обласне товариство імені Олекси Тихого (ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка), ЕКЦ «Бахмат», Європейська партія України, інформаційна підтримка газет «Провінція», «Наша Дружківка», «Україна козацька», «На сході».

І.Бредіхін.