Як же ж набридла вся ця імітація, все це пустопорожнє словоізверженіє ригів освітян та культпрацівників Костянтинівки, Бахмуту, інших громад Донеччини.
А не хотіли б ви в ці дні згадати, що, незважаючи на виступи, боротьбу місцевих активістів - ні в Бахмуті, ні в Костянтинівці (нагадаю - населення в цих міськрадах нараховувало більше ста тисяч!) не було жодного, навіть маленького бюсту Тараса Григоровича.
В Бахмуті Іван Бирчак збирав підписи та кошти, в Костянтинівці Ярослав Маланчук (каміння на майбутнє йому вдалося встановити та після 14-го року біля ЦДЮТ, завдяки СБУ бюст встановили).
А влада, як була так і залишилася з ригівським душком.
Хочете чіткий доказ?
З 2014-го року на уроки, на зустрічі, присвячені Майдану в школи, училища, технікуми, інститути (тільки наші друзі нас в Школу Дмитра Чернявського в Бахмуті запрошували) - не було запрошено жодного учасника місцевого майдану (про київський мовчу - там стільки фоткатися їздило).
Зараз, зараз, коли, начебто, все всім ясно - чому б не запрошувати? Ні, вороги були та залишилися!
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь